Рішення № 131178122, 20.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2025 рокусправа № 380/16483/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КАВА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КАВА» (далі ТзОВ «ЄВРО КАВА», позивач) до Львівської митниці (далі також відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці Державної митної служби України № UA2090002025248 від 10.07.2025 та № UA2090002025249 від 10.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що експортерами (відправниками) товару польськими компаніями «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar», «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ», «STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» було складено фактури (декларації інвойси) відповідно до Додатку IVa Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі по тексту Регіональної конвенції), якими підтверджено походження товарів з країни Європейського Співтовариства. У вказаних фактурах міститься декларація (повідомлення) про походження товару, у якій польські експортери декларують. що ці продукти мають Європейське преференційне походження. Таким чином надані митниці фактури і «деклараціями інвойс», передбаченими ч. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу. Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 № 1011. цифровим кодом « 410», який був зазначений позивачем у митних деклараціях, позначається пільга (преференція) зі сплати ввізного мита для товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. підстава надання пільги: абз. 1 ч. 1 ст. 29, додаток 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу І «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію. З огляду на викладені обставини, позивачем при митному оформленні товарів від експортерів (відправників) польських компаній «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar». «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ», «STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» у вищенаведених митних деклараціях у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код - « 410» та застосовано преференційну ставку ввізного мита. Відповідно у графі 47 митних декларацій «Нарахування платежів» по коду виду надходжень 020 (мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання) зазначено спосіб розрахунку 06 (сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування). З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суддя від 18.08.2025 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 18.08.2025, отримано відповідачем 19.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Видами діяльності ТзОВ «ЄВРО КАВА» є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами (основний вид діяльності) (КВЕД 46.37); оптова торгівля напоями (КВЕД 46.34) та оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (КВЕД 46.36 ), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (КВЕД 46.33).

ТзОВ «ЄВРО КАВА» уклало наступні контракти з :

- «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ» (Польща) 11.08.2019 контракт № 11/08/21;

- «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar» (Польща) 18.06.2019 контракт № 01/19;

- «STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» (Польща) 12.08.2019 контракт № 08/21.

За умовами вищевказаних контрактів «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ», «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar». STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» (продавці) продають, а ТзОВ «ЄВРО КАВА» (покупець) купують, на умовах ІНКОТЕРМС 2000, товар, згідно специфікації, котра є невід`ємною частиною Контракту.

3 метою розмитнення товарів, зазначених в Додатку 1 до документальної невиїзної перевірки товарів ТОВ «Євро Кава», до митного Оформлення було подано наступні митні декларації:

від 02.04.2021 № UA209170/2021/025603;

вiд 21.09.2021 № UA209170/2021/074476:

від 21.09.2021 № UA209170/2021/074475.

Товари, зазначені у відповідних митних деклараціях ввозилися на митну територію України на підставі контрактів, укладених з «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar», «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ», «STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» Республіка Польща.

У поданих до митного оформлення митних деклараціях (графа 36 МД), позивачем застосовано преференцію за кодом 410.

Загальна сума за рахунком по кожній митній декларації не перевищує 6000 Євро.

Оскільки вартість товару, яка була ввезена в Україну та оформлена вищенаведеними митними деклараціями не перевищувала 6000 свро, експортерами (відправниками) товару польськими компаніями «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar», «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ», «STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» було складено фактури (декларації інвойси) відповідно до Додатку IVa Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція), якими підтверджено походження товарів з країни Європейського Співтовариства.

У вказаних фактурах міститься декларація (повідомлення) про походження товару, у якій польські експортери декларують. що ці продукти мають Європейське преференційне походження. Таким чином надані митниці фактури і «деклараціями інвойс», передбаченими частиною першою статті 16 розділу 5 Протоколу.

Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.09.2012 № 1011, цифровим кодом « 410», який був зазначений позивачем у митних деклараціях, позначається пільга (преференція) зі сплати ввізного мита для товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. Підстава надання пільги: абз. 1 ч. 1 ст. 29, додаток 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу І? «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію.

З огляду на викладені обставини, позивачем при митному оформленні товарів від експортерів (відправників) польських компаній «Przedsiebiorstwo Wielobranzowe «Waldi» Harbuz Waldemar». «GRUPA MAESTRO DAMIAN HARBUZ», «STANDARD SPOLKA CYWILNA PAWEL HARBUZ MARIUSZ HARBUZ» у вищенаведених митних деклараціях у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код - « 410» та застосовано преференційну ставку ввізного мита.

Відповідно у графі 47 митних декларацій «Нарахування платежів» по коду виду надходжень 020 (мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання) зазначено спосіб розрахунку 06 (сума податку, яка нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування).

На підставі наказу Львівської митниці від 14.05.2025 № 186 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЄВРО КАВА» (ЄДРПОУ 42447070) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи» працівниками Львівської митниці була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ЄВРО КАВА» вимог законодавства України з питань митної справи за період з 22.05.2025 по 26.05.2025 тривалістю 3 робочих дні, місце проведення якої м. Львів, вул. Городоцька. 369, каб. 305.

За результатами перевірки Львівською митницею 09.06.2025 було складено акт «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «ЄВРО КАВА» (ЄДРПОУ 42447070) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи» щодо обґрунтованості та законності надання (отримання пільг) і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 02.04.2021 № UA209170/2021/025603; від 21.09.2021 №UA209170/2021/074476; від 21.09.2021 № UA209170/2021/074475.

У вищенаведеному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. ст. 15, 21 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимоги статті 46. частини 5 статті 280 Митного кодексу України, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого ніби то занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 33067,53 грн; п.п. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого ніби то занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 6613,51 грн.

На підставі акту перевірки працівниками Львівської митниці було прийнято податкове повідомлення-рішення № UA2090002025248 від 10.07.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктом господарювання на суму 8266,89 грн. (6613,51 грн. за податковими зобов`язаннями та 1653,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № UA2090002025249 від 10.07.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 33067,53 грн. (33067,53 грн. за податковими зобов`язаннями).

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За приписами положень ст. 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 МК України визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд враховує, що Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I до цієї Угоди).

Стаття 29 ч. 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до п. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a)сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b)у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює ст. 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом п. п. 1-6 ст. 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень п. 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I). Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I). Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з ч. я 1, 2, 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина 3 ст. 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 цієї ж статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Таким чином, із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6000 євро.

Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за МД: від 02.04.2021 № UA209170/2021/025603; від 21.09.2021 №UA209170/2021/074476: від 21.09.2021 № UA209170/2021/074475, висновки якої були покладені в основу оспорюваних у межах даної справи податкових повідомлень-рішень, встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань по сплаті мита за вищевказаними МД та податку на додану вартість.

Підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща (листи від 02.08.2022 № 1401-ІОС.4331.89.2021, від 29.11.2022 № 0601-IGC.4331.18.2022), яка скерована до Львівської митниці Державною митною службою України листами від 19.08.2022 № 15/15-03-01/7.4/2955, від 22.12.2022 №15/15-03-01/7.4/4752 що товари, охоплені наведеними митними деклараціями та інвойсами, не мають преференційного походження, оскільки експортер не надав достатніх доказів на підтвердження їх преференційного походження. При цьому для митного оформлення товару декларантом було подано митні декларації, контракти з додатками.

Судом зазначає, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Тому, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на кожну партію такого товару.

Суд також висновує про те, що митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Водночас, слід зазначити, що інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.

Так, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

При цьому, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Відповідного перекладу вказаних документів на державну мову матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Суд зауважує, що до митного оформлення позивачем долучені декларації-інвойс, які не є анульованими або визнаними недійсними чи відкликаними, також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог Митного та Податкового кодексів України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та їх скасування є підставними та підлягають задоволенню.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржуване рішення та відповідача не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці № UA2090002025248 від 10.07.2025 та № UA2090002025249 від 10.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КАВА» (адреса: 80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Наливайка, 31, код ЄДРПОУ 42447070) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна