Рішення № 131176870, 20.10.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року Справа № 280/7098/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 11.07.2025 №083850020751 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу, починаючи з 11.07.2025 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, з 14.08.1981 по 12.05.1982; період проходження військової служби в Росії з 20.05.1982 по 27.04.1984; з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986.

Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито провадження у справі №280/7098/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№40977 від 14.08.2025). Зокрема зазначено, що 03.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон України №1058-IV). Заява позивача в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за результатами чого рішенням відповідача-1 від 11.07.2025 №1 083850020751 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Водночас вказано, що до страхового стажу не були зараховані наступні періоди: період навчання 01.09.1979 по 15.07.1981, період роботи в Російській Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та період проходження військової служби в Російській Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984. Зауважено, що записи у трудовій книжці містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Вважаючи рішення відповідача-1 протиправним та таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, на рівні, визначеному чинним законодавством України, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-2 заперечив проти позовних вимог та подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№43189 від 27.08.2025), в якому, зокрема, зазначено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, оскільки відповідальними за опрацювання заяв позивача та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Водночас зазначено, що до страхового стажу позивача не було зараховано: періоди роботи в Російській Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та період проходження військової служби в Російській Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984,оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562 (далі - Постанова №562). Додатково вказано, що в атестаті №10067 від 15.07.1981 відсутній підпис Голови екзаменаційної комісії та позивачем не було надано довідку про підтвердження оспорюваного періоду навчання, отже період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача за відсутності належних підтверджуючих документів. З огляду на вищенаведене представник відповідача-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача-1 проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№44817 від 08.09.2025). Окрім іншого вказано, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви від 03.07.2025 та доданих до неї документів в порядку екстериторіальності прийнято рішення № 083850020751 від 11.07.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача складає 25 років 7 місяців 27 днів. Водночас зазначено, що при обчисленні страхового стажу позивача не враховано, згідно з записами трудової книжки від 15.08.1981 НОМЕР_2 : період роботи в Російської Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови № 562 від 16.05.2025; період проходження військової служби в Російської Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови № 562 від 16.05.2025. Враховуючи, що позивачем в заяві від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком не було зазначено інформацію про те, що він не отримує пенсійні виплати в інших державах та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, то для зарахування періодів роботи з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та проходження військової служби з 20.05.1982 по 27.04.1984 в Російській Федерації немає жодних підстав. На підставі вищевказаного представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 18.04.1997 Придніпровським РВ УМВС в Черкаській області (а.с.8-12).

19.02.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яка за принципом екстериторіальності була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 19.02.2024, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №083850020751 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу. У рішенні також зазначено, що до страхового стажу не було враховано атестат №10667 від 15.07.1981, через відсутність підпису Голови екзаменаційної комісії у вказаному документі (а.с.15).

У подальшому 03.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV (а.с.62 зворотній бік-63).

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1), з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи зазначене, заява позивача від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заяви відповідачем-1 було прийнято рішення від 11.07.2025 №083850020751 про відмову в призначення пенсії за віком. Відповідно до вищевказаного рішення до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи в Російської Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови №562 від 16.05.2025 та період проходження військової служби в Російської Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови №562 від 16.05.2025 (а.с.13 зворотній бік).

Позивач не погодившись з рішенням відповідача-1 від 11.07.2025 №083850020751 про відмову в призначенні пенсії за віком та не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, періоду роботи в Російській Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та періоду проходження військової служби в Російській Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон України №1788-ХІІ) та Законом України № 1058-IV.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Абзацом другим частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною 1 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону України №1058-IV).

Вимогами частини 4 статті 24 Закону України №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 18.04.1997, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 03.07.2025, останньому виповнилось 60 повних років.

З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 32 роки.

ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України подав заяву 03.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV.

Відповідачами не заперечується обставина подання позивачем заяви від 03.07.2025 та долучених до неї документів, оскільки їх копії надано до суду разом із відзивом на позовну заяву.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 та прийняло рішення №083850020751 від 11.07.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком. Вказане рішення мотивовано відсутність у позивача необхідного страхового стажу 32 роки.

Згідно із вказаним рішення №092850029977 від 03.07.2025, страховий стаж заявника становить 25 років 07 місяців, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.08.1981, а саме:

- періоди роботи в Російської Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови №562 від 16.05.2025

- період проходження військової служби в Російської Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984, оскільки відсутні відомості в заяві відповідно до статті 24-1 Закону України №1058-IV та Постанови №562 від 16.05.2025.

Так, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України №1788-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Судом встановлено, що видана 15.08.1981 на ім`я позивача трудова книжка серії НОМЕР_2 містять відомості, які підтверджують: періоди роботи позивача в Російській Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982 (Записи №1-№2), з 14.05.1984 по 05.06.1985 (Записи №4-№5), з 01.07.1985 по 19.08.1986 (Записи №6-№9) та проходження позивачем військової служби в Російської Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984 (Запис №3).

Крім того, на підтвердження періоду проходження позивачем військової служби з 20.05.1982 по 27.04.1984, свідчать записи військового квитка серії НОМЕР_4 від 20.05.1982.

Орган пенсійного забезпечення не висловлює жодних застережень стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву.

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.

Досліджуючи мотиви відмови ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в частині незарахування спірних періодів роботи позивача на території Російської Федерації з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та періоду проходження позивачем військової служби в Російській Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984 у зв`язку відсутністю документів, що видані органами, які здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, та підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів, суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.

Пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту такожПорядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

03.07.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідно до Постанови №562 звернулось до Міністерства закордонних справ України із заявою про направлення запиту до іншої країни щодо здійснення або нездійснення пенсійних виплат за період трудової діяльності до 1 січня 1992 року.

За змістом абзаців 5-6 Порядку №562 МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР,пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документівпенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Суд зауважує, що у спірному випадку заява позивача від 03.07.2025 про призначення пенсії містить інформацію, завірену підписом останнього, про те, що він не отримує пенсійні виплати в інших державах, однак не містить відомостей про причини неможливості отримання документів, що підтверджують неотримання заявником пенсійних виплат в іншій державі.

На переконання суду зазначення в анкеті-опитуванні коментованих відомостей свідчить про виконання позивачем вимог Порядку №562 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

З огляду на те, що періоди роботи позивача на території Російської Федерації 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та період проходження позивачем військової служби в Російській Федерації з 20.05.1982 по 27.04.1984 підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1981 та записами військового квитка серії НОМЕР_4 від 20.05.1982, а також, відповідно до вимог Порядку №562 відсутній налагоджений обміну інформації між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації, згідно відповіді Міністерства зовнішніх справ України, то ОСОБА_1 має право на врахування до його страхового стажу вказаних періодів роботи та періоду проходження військової служби на території Російської Федерації.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 11.07.2025 №083850020751 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону України №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з приписами статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, з наданої до матеріалів справи копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.02.2024 №083850020751 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, окрім іншого вбачається, що у якості підстав для неврахування до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, органом Пенсійного фонду вказано на відсутність в атестаті №10067 від 15.07.1981 підпису Голови екзаменаційної комісії.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем-1 при розгляді заяви позивача від 03.07.2025 та винесенні спірного рішення від 11.07.2025 №083850020751 про відмову у призначенні пенсії за віком, не зазначено жодних підстав для неврахування спірного періоду навчання позивача до його страхового стажу та не зараховано такий період.

Дослідивши надану до матеріалів справи трудову книжку серії НОМЕР_2 від 15.08.1981, судом встановлено, що така, окрім іншого, містить запис щодо періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 15.07.1981, зазначений запис внесено на підставі атестату №10067 від 15.07.1981.

Позивачем до матеріалів справи надано також копію Атестату №10067, виданого 15.07.1981 на ім`я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що позивач у період з 01.09.1979 по 15.07.1981 навчався в сільському професійно-технічному училищі №29 за професією «Тракторист-машиніст широкого профілю». Рішенням екзаменаційної комісії позивачу присвоєно кваліфікацію «Тракторист-машиніст широкого профілю». У вказаному дипломі, який виданий на спеціальному бланку Державного комітету Ради Міністрів РСФСР по професійно-технічній освіті, міститься підпис уповноваженої особи директора училища та заступника директора училища по навчально-виробничій частині (роботі), а також печатка училища.

З приводу відсутності у дипломі підпису голови екзаменаційної комісії, то суд вважає, що зазначена обставина не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду навчання, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про навчання у спірний період, ці записи належним чином підтверджують страховий стаж позивача, що свідчить про відсутність необхідності надання жодних додаткових документів на підтвердження періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 15.07.1981 в сільському професійно-технічному училищі №29.

Крім того, достовірність наведеного запису у трудовій книжці позивача та виданого на ім`я позивача атестата № НОМЕР_5 від 15.07.1981 не викликає жодних обґрунтованих сумнівів.

Суд зауважує, що відповідачами не наведено жодних обставин, які можуть спростовувати факт його навчання, а отже юридичний факт навчання позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, тому такий період навчання позивача підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.

За встановлених обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення атестату та інших документів щодо відомостей про період навчання на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті, тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до його страхового періоду навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, який підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1981 та атестатом №10067 від 15.07.1981.

Водночас, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача-2 вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 58 Закону України № 1058-IV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, нарахування пенсії відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та вирішувати питання щодо призначення позивачу пенсії.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

При цьому, суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пільгової пенсії оскаржив позивач.

Наведене свідчить, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження для вирішення питання щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.

З урахуванням вищенаведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки зазначене Управління у даному випадку не уповноважене на розгляд заяви ОСОБА_1 та вирішення питання щодо призначення йому пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, періоди його роботи з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та період проходження позивачем військової служби з 20.05.1982 по 27.04.1984, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 03.07.2025 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Щодо інших посилань учасників справи суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №3073-8324-6680-4045 від 13.08.2024 (а.с.7).

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088) №083850020751 від 11.07.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період його навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981, періоди його роботи з 14.08.1981 по 12.05.1982, з 14.05.1984 по 05.06.1985, з 01.07.1985 по 19.08.1986 та період проходження позивачем військової служби з 20.05.1982 по 27.04.1984, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 03.07.2025 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.10.2025.

Суддя І.В.Садовий