Ухвала суду № 131171498, 22.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18713/24

Провадження № 6/638/436/25

УХВАЛА

Іменем України

22 жовтня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря Суслової К.В.,

представника відповідача Замінус М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду заяву Харківської міської ради про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та повернення виконавчого документу стягувачу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, -

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява Харківської міської ради про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та повернення виконавчого документу стягувачу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної шкоди.

Так, заявник просить:

- повернути з Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/18713/24, виданий 02.09.2025, про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору;

- зупинити виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/18713/24, виданого 02.09.2025, про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору;

- визнати виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/18713/24, виданий 02.09.2025, про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору, таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що до управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області надійшов на виконання виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Харкова по справі № 638/18713/24, виданий 02.09.2025 року, про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Харківська міська рада вважає, що цей виконавчий лист не підлягає виконанню з наступних підстав.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 у справі 638/18713/24 задоволена позовна заява ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної шкоди. Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 171 064,88 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1790,64 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.08.2025 у цій справі поновлено відповідачу Харківській міській раді пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; у задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної шкоди відмовлено. Повний текст ухвали складений 15.08.2025.

Дано ухвалою також зазначено, що згідно з ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, іншою ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.08.2025 у цій справі заява ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому документі задоволена, виправлені помилки у таких виконавчих листах, вказавши вірно код ЄДРПОУ Харківської міської ради як «04059243».

З урахуванням наведеного та приписів ст. 287 та 289 ЦПК України, на думку заявника, строк (тридцятиденний) на апеляційне оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 у справі № 638/18713/24 відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На думку заявника, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 у справі № 638/18713/24 з урахуванням приписів ст. 289 ЦПК України до закінчення строку на апеляційне оскарження є таким, що не набрало законної сили.

Заявник вважає, що Шевченківським районним судом м. Харкова, помилково до набрання рішенням законної сили виданий 02.09.2025 року виконавчий лист про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору на підставі заочного рішення, яке не набрало законної сили.

Вказала, що таке недодержання судом законодавчих вимог щодо порядку видачі виконавчого документу тільки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили впливає на суттєве порушення прав та законних інтересів відповідача.

Крім того, у даний час, в межах строків апеляційної оскарження Харківською міською радою подано апеляційну скаргу на таке заочне рішення.

У зв`язку з цим, Харківська міська рада вважає, що виконавчий лист, виданий 02.09.2025 Шевченківським районним судом м. Харкова у справі № 638/18713/24 про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору, є таким, що не підлягає виконанню, а підстави для безспірного списання коштів за заявою ОСОБА_2 відсутні.

Також, Харківська міська рада просить зупинити виконання даного виконавчого листа у зв`язку із наступним.

04.09.2025 листом Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області № 02-18-07/1058 повідомлено Харківську міську раду про прийняття такого виконавчого листа до виконання.

На думку заявника, подальше його виконання може призвести до невірного списання коштів з рахунків Харківської міської ради та порушить права та інтереси територіальної громади м. Харкова щодо розпоряджання бюджетних коштів, особливо в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.

Також у заяві зазначила, що подальше виконання виконавчого листа може призвести до невірного списання коштів з рахунків Харківської міської ради та порушуватиме права та інтереси територіальної громади м. Харкова на апеляційне оскарження зазначеного заочного рішення, а також права та інтереси щодо розпоряджання бюджетних коштів, особливо в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.

У судовому засіданні представник Харківської міської ради заяву підтримала та просила задовольнити.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд зазначає, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.05.2025 було стягнуто з Харківської міської ради (м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 7, 2-й поверх, Код ЄДРПОУ 04059243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 171 064,88 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1790,64 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору. Вказане заочне рішення набрало законної сили 27 червня 2025 року.

Зазначене судове рішення було отримано Харківською міською радою 29 травня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 14 серпня 2025 року у задоволенні заяви Харківської міської ради про перегляд заочного рішення було відмовлено.

02 вересня 2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист про стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1790,64 грн. на сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За нормамип.5ч.1ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути вирішене лише стосовно виконавчого документа, який був виданий судом.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувались на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, важливим є те, що обставини, факти, з якими пов`язується відсутність обов`язку боржника, виникли вже після винесення судом рішення, в іншому разі через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбудеться ревізія законності рішення суду, що не передбачено процесуальним законодавством.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставамидля визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підставдля визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже,перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконаннюповністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України,не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

В даному випадку боржник просить визнати виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Харкова 02.09.2025, таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на заочне рішення суду від 27.05.2025, а також зупинити його виконання.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Так, заявником не додано до заяви доказів відкриття апеляційного провадження.

Крім того, вказані боржником у заяві обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заочне рішення суду від 27.05.2025, станом на день розгляду даної заяви, є чинним, не скасованим у передбачений цивільним-процесуальним кодексом спосіб, є таким, що набрало законної сили; доказів його повного або часткового виконання суду не надано.

Щодо повернення виконавчого документу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Суд зазначає, що ЦПК України не містить положень щодо повернення виконавчого документу стягувачу або суду.

Також заявлені божником у заяві обставини не підпадають під встановлені ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.19, 432 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви Харківської міської ради про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та повернення виконавчого документу стягувачу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення.

Суддя: Р.О. Агапов