Ухвала суду № 131169508, 17.10.2025, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1457/25

Провадження № 1-кп/693/234/25

У Х В А Л А

17.10.2025р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданніклопотання начальникаЖашківського відділуУманської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартоюОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні по обвинуваченню :

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України;

- ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_20 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачені ОСОБА_19 ,

-ОСОБА_5

-ОСОБА_6 ,

-ОСОБА_7 ,

-ОСОБА_8 ,

-ОСОБА_9 ,

-ОСОБА_10 ,

-ОСОБА_11 ,

-ОСОБА_4 ,

-ОСОБА_12 ,

-ОСОБА_13 ,

-ОСОБА_14 ,

-ОСОБА_15 ,

-ОСОБА_16 ,

-ОСОБА_17 ,

-ОСОБА_18 ,

-ОСОБА_20

захисники - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,

УС Т А Н О В И В :

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засідання начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

Клопотання державний обвинувач мотивував тим, що не пізніше квітня 2024 року ОСОБА_5 створила та очолила стійку ієрархічну злочинну організацію, метою якої був систематичний збут наркотичного засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол на території м. Одеса та м. Черкаси.

ОСОБА_4 невстановлений час, але не пізніше квітня 2024 року, на пропозицію організаторки ОСОБА_5 вона добровільно вступила до складу створеної нею злочинної організації.

У структурі організації вона належала до третьої ланки виконавців і виконувала важливі функції, пов`язані з підготовкою заборонених речовин до збуту та конспірацією. Її діяльність була зосереджена в основному "виробничому" центрі організації за адресою: м. Жашків, вул. Івана Ляшенка, 16.

Конкретні функції та дії, що інкримінуються ОСОБА_4 : підготовка речовин до збуту - вона брала безпосередню участь у підготовці наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів до продажу. Її обов`язки включали розважування метадону та димедролу на окремі дози, їх фасування та пакування в полімерні згортки («закладки»).

Зберігання та конспірація - вона забезпечувала приховане зберігання як готових до збуту речовин, так і засобів для їх підготовки. Крім того, ОСОБА_4 вживала активних заходів конспірації, зокрема, приховувала пакувальний матеріал, електронні ваги, засоби зв`язку та самі заборонені речовини на території домоволодіння, де відбувалася основна діяльність з фасування.

Участь у спільних діях - встановлено її безпосередню участь, спільно з іншими членами групи ( ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ), у змішуванні та розфасуванні речовин, зокрема в епізодах, що передували збуту 04.12.2024 та 25.12.2024.

Дії ОСОБА_4 були умисними та спрямованими на досягнення спільної мети злочинної організації. Вона була важливою ланкою у процесі підготовки наркотиків до продажу, а також забезпечувала збереження та приховування доказів злочинної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у незаконному зберіганні з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно організованою групою в складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у незаконному зберіганні з метою збуту сильнодіючих лікарських засобів вчиненому організованою групою в складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування та (продовження) запобіжного заходу прокурор має довести наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», а також згідно з рішенням рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Крім того, дотримання цього стандарту доказування було предметом неодноразової перевірки слідчим суддею, зокрема при обранні та продовженні щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

Підставою для застосування (продовження) запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність хоча б одного з ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, визначені ст. 177 КПК України.

В межах цього кримінального провадження установлено наявність ризиків вчинення обвинуваченим діянь, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які переважно мають об`єктивний характер та продовжують існувати, а саме:

- переховуватись від суду з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачена усвідомлює, що у разі доведеності винуватості у інкримінованих кримінальних правопорушенням їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Крім того, обвинувачена усвідомлює, що є учасником злочинної організації, за що відбулось його затримання в порядку ст. 208 КПК України. Усвідомлення даних обставин може спонукати обвинувачену переховування від суду, зокрема шляхом: зміни місця проживання, пов`язаного з виїздом до іншої країни; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України. Крім того, обвинувачена не має сталих соціальних зв`язків, офіційного постійного джерела доходів;

- незаконно впливати на свідків, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження, зокрема осіб, які є, чи можуть бути її спільниками. Хоча під час досудового розслідування свідки були допитані, разом з тим, відповідно до вимог статей КПК України, доказом для суду, який розглядатиме кримінальне провадження по суті, у вигляді показів свідків, є тільки ті покази, які суд здобув безпосередньо під час судового розгляду справи по суті, а тому ризик впливу на свідків є високим;

- вчинити інший злочин в сфері наркозлочинів, оскільки обвинуваченому інкримінується неодноразове (систематичне), протягом тривалого часу вчинення умисних злочинів, пов`язаних з незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, а тому відсутність застосованого до нього запобіжного заходу створить передумови для продовження таких вчинків;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, що може виразитись в не з`явленні до суду за викликом.

Враховуючи сукупність вищевказаних ризиків та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень зміна запобіжного заходу на більш м`який не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечити всебічне, повне та об`єктивне проведення досудового розслідування у розумні строки.

Варто додати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки.

Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, характер якого свідчить про нестійке неприйняття підозрюваним загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності, здійснення незаконної діяльності, пов`язаної зі збутом психотропних речовин, особи обвинуваченого, все це свідчить про недостатність застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу, а саме:

- особистого зобов`язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки, так як знаходячись на волі, тобто перебуваючи неізольованим від суспільства обвинувачений може продовжити вчиняти аналогічні злочини, може незаконно впливати на свідків.

- особиста порука також не може бути застосована до обвинуваченого, оскільки наразі відсутні звернення від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за обвинуваченого.

- домашній арешт також не може бути застосований до обвинуваченого, оскільки він хоча і має постійне місце проживання, однак свою злочинну діяльність здійснював саме за місцем проживання, і з метою затягування судового розгляду безпосередньо або через інших осіб, зокрема, родичів, впливати на надання свідками неправдивих показань, або є у нез`явленні до прокурора та суду за викликом.

Прокурор вважаю, що при продовженні запобіжного заходу слід також врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого злочину;

- злочин вчинений обвинуваченим є особливо тяжким, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інший злочин, обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує її гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, однак приймаючи до уваги те, що обвинуваченій інкримінується вчинення одних з найтяжчих злочинів, за які передбачено найтяжчі покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, обвинувачена може уникати покарання, переховуватись від суду, впливати на свідків, вчинити новий злочин, тому обрання будь якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України, а без його участі досягти виконання завдань кримінального провадження не вдасться за можливе.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті КПК України з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України.

Відповідно п. 4-5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Будь-який учасник злочинної організації, звільнений під заставу, з високою ймовірністю продовжить злочинну діяльність, оскільки він є лише елементом єдиного механізму. Зв`язки, канали постачання та збуту, а також інші члени організації залишаються активними, що дозволяє миттєво відновити функцію звільненого учасника або залучити його до нових злочинів.

Особливу небезпеку становить той факт, що до діяльності організації був залучений колишній працівник правоохоронних органів ( ОСОБА_19 ), який консультував учасників щодо методів конспірації. Це свідчить про високий рівень обізнаності членів групи з методами роботи слідства та їх готовність активно протидіяти встановленню істини.

Для організації, яка оперує значними фінансовими потоками, будь-яка сума застави може розглядатися лише як «виробничі витрати». Ризик втрати застави є неспівмірним із загрозою багаторічного ув`язнення та потенційними прибутками від продовження діяльності. Тому застава не може слугувати достатнім стримуючим фактором від спроб переховуватися або перешкоджати провадженню.

Враховуючи винятковий ступінь суспільної небезпеки, який становить діяльність злочинної організації, тяжкість інкримінованих злочинів (більшість з яких є особливо тяжкими), а також високу ймовірність настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Відтак, наявні всі підстави для застосування судом права, наданого ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначати розмір застави для обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити

У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_24 , просив змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м?який не пов`язаний з позбавлення волі, а у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію захисника, просила звільнити її з під варти, оскільки необхідності у продовженні такого запобіжного засобу немає. Зобов`язалася з`являтися на виклики до суду.

Вислухавши сторони в частині заявленого клопотання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із даного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, суд, разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року, п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

В обґрунтування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор посилався на те, що заявлені під час застосування вказаного запобіжного заходу ризики не зменшилися, продовжують існувати, та виправдовують продовження застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризик переховування обвинуваченої від суду. Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від суду виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченою дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

ОСОБА_4 усвідомлює, що вона вчинила умисні особливо тяжкі злочини, за які передбачене найтяжче покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, а також що остання усвідомлює, що є учасником злочинної організації, та невідворотність вказаного покарання у разі визнання її винним судом, може спонукати обвинувачена ОСОБА_4 до переховування від суду, а саме: зміни місця проживання, пов`язаного з виїздом до іншої країни; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України. Також обвинувачена, не має сталих соціальних зв`язків, остання офіційно не працевлаштована, не має постійного джерела доходу.

(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, у тому числі понятих, та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження, зокрема осіб, які є, чи можуть бути її спільниками. Хоча під час досудового розслідування свідки були допитані, разом з тим, відповідно до вимог статей КПК України, доказом для суду, який розглядатиме кримінальне провадження по суті, у вигляді показів свідків, є тільки ті покази, які суд здобув безпосередньо під час судового розгляду справи по суті, а тому ризик впливу на свідків є високим.

При встановленні наявності ризику впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні суд враховує, що інкримінований обвинуваченій злочин вчинений у складі злочинної організації, у зв`язку з чим вона може координувати свої дії з іншими співучасниками, впливаючи на зміст, характер, обсяг їх показань та процесуальну поведінку.

Заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженою у вільному доступі до інших осіб, обвинувачена може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

(ІІІ) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується характером кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 . На думкусуду, зважаючи на те, що її злочинна діяльність носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер, обвинувачена може продовжити вчинення такого кримінального правопорушення й надалі у разі не перебування під вартою.

(IV) Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом.

Вказаний ризик може виразитись в не з`явленні до суду за викликом, а тому без застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, іншим чином неможливо забезпечити її належну процесуальну поведінку.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.

Отже, застосування запобіжного заходу до обвинуваченої є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання настанню вказаних ризиків.

Суд, враховуючи конкретні обставини злочинів, суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, за якими обвинувачується ОСОБА_4 , вважає, що достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинуваченю ОСОБА_4 обов`язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Отже, при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Крім того, суд враховує, що на даний момент обставини, які зумовили обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися остання не має постійного місця реєстрації та проживання на території України, у неї відсутні стійкі соціальні зв`язки, майно, постійне місце роботи, що могло б втримати її від переховування від суду.

Отже, суд дійшов висновку, що на момент розгляду клопотання ризики, які зумовили обрання найсуворішого запобіжного заходу продовжують існувати та не зменшилися.

Таким чином, на даному етапі кримінального провадження продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні та стороною захисту не доведені.

Також, суд враховує особу обвинуваченої, її роль в інкримінованому діянні, відсутність зареєстрованого місця проживання, що дозволяє зробити висновок про неможливість задоволення клопотання захисника про застосування щодо останньої запобіжного заходу у виді непов`язаному з позбавлення волі.

Доказів, які б дали суду можливість дійти висновку, що застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу забезпечить її належну процесуальну поведінку і виключить зазначені вище ризики, до суду надано не було.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

У зв`язку з вищевикладеним клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою є виправданим заходом та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 369 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 17 жовтня 2025 року по 15 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 10 год. 40 хв. 21 жовтня 2025 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1