Рішення № 131169415, 13.10.2025, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1623/25

Номер провадження 2/570/1177/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2025 року м.Рівне

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання Атаманюк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

08.04.2025 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) із позовною заявою до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі відповідач), в якій просить визнати за нею право на земельну ділянку (пай) розміром 1,47 га, в тому числі: рілля в масиві №6 ділянка №1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га, які були виділені в натурі ОСОБА_2 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446 по КСП «Дружба», що зареєстрований у книзі 20.06.1996 року за №445, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

Короткий зміст заяв по суті справи.

Так, позивачка зазначає, що її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері вона, згідно чинного законодавства, прийняла спадщину за законом, оскільки постійно проживала зі спадкодавицею та інших спадкоємців за законом першої черги крім неї не має. Так, позивачка звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, зокрема на земельну частку (пай) 2,45 умовних кадастрових одиниць, однак нотаріус відмовила в отриманні свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа, зокрема сертифікату на земельну ділянку (пай), згідно якого її матері було виділено земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба».

Так, позивач зазначає про те, що рішенням Рівненської райдержадміністрації від 30.05.1996 року №394 її матері ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446 по КСП «Дружба», який зареєстровано у Книзі 20.06.1996 року за №445.

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації №1016 від 29.12.2007 року «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради» погоджено проект землеустрою, щодо території земельних часток (паїв) на території Новоукраїнської сільської ради.

Відповідно до розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №673 від 26.08.2008 року «Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 року №1016 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради» ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) в розмірі 1,47 га, в тому числі рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка №1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 при житті не отримувала, а сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №01446 по КСП «Дружба» на ім`я ОСОБА_2 втрачено.

У відповідь на запит Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 30.05.1996 року №394, громадянці ОСОБА_2 видано сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ №01446 по КСП «Дружба», який зареєстрований у Книзі 20.06.1996 року за №445.

У відповіді Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.03.2025 року, що сертифікати на право власності на право на земельну частку (пай), в тому числі і сертифікат на земельну частку (пай) від 20.06.1996 року серії РВ №014446, видавалися в одному примірнику, а тому видати його копію (дублікат) не має можливості.

Позивач зазначає про те, що зверталася до Рівненської районної державної адміністрації з заявою про видачу втраченого дублікату сертифіката про право власності на земельну частку (пай), однак їй надана відповідь про необхідність звернення до суду з метою встановлення права на спадкове майно.

В інформаційній довідці Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області вказано, що відповідно до розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №673 від 26.08.2008 року «Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 року №1016 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради» ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) в розмірі 1,47 га, в тому числі рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка №1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га.

Таким чином, враховуючи наведене, оскільки отримати від компетентних державних органів сертифікат на земельну ділянку (пай) матері позивачки є неможливим, через його втрату, а свідоцтво про спадщину нотаріусом може бути видане лише при наявності оригіналу сертифікату, а тому для подальшого оформлення позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка просить визнати за нею право на земельну ділянку (пай) розміром 1,47 га, в тому числі рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка №1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га., які були виділені в натурі ОСОБА_2 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446 по КСП «Дружба», що зареєстрований у книзі 20.06.1996 року за №445, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_2

19.05.2025 року до суду надійшла заява від Олександрійської сільської ради, в якій відповідач просить проводити розгляд справи без участі їх представника за наявними у справі матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.04.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.04.2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 13.10.2025 року сторони не з`явилися, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутність позивача та її представника. Крім того, позивач зазначила про те, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

В матеріалах справи міститься заява від Олександрійської сільської ради, в якій відповідач просить проводити розгляд справи без участі їх представника за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК Українив разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Новоукраїнською сільською радою Рівненського району Рівненської області зроблено відповідний актовий запис про смерть №9 від 15.03.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .

Після смерті матері, позивачка ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняла спадщину, що підтверджується повідомленням по спадковій справі №3151/02-14 від 02.12.2015, завідувача Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецької В.В.

Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Кутецькою В.В. 27.02.2025 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Дружба» Рівненського району Рівненської області розміром 2,45 в умовних кадастрових гектарах, без визначення її меж в натурі (на місцевості), у зв`язку з відсутністю відомостей та документів, необхідних для його видачі.

Згідно відповіді Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №5271/01-57/24 від 17.10.2024, стосовно видачі дубліката сертифіката на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба», виданого на ім`я ОСОБА_2 , рекомендовано ОСОБА_4 . Встановити право на земельну частку (пай) в судовому порядку.

Згідно інформаційної довідки Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області №9 від 25.10.2024 року вказано, що відповідно до розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №673 від 26.08.2008 року «Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 року №1016 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради» ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) в розмірі 1,47 га, в тому числі рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка №1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га.

Згідно архівного витягу Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №28/04-01/25 від 21.02.2025 року, наданого на запит адвоката Юшко С.І., а саме Розпорядження Голови районної державної адміністрації №1016 від 29.12.2007 року «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради» та Додатку до такого Розпорядження, вбачається, що ОСОБА_2 було виділено рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_5 площею 1,02 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_6 площею 0,30 га.

Згідно архівного витягу Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №29/04-01/25 від 21.02.2025 року, наданого на запит адвоката Юшко С.І., а саме Розпорядження Голови районної державної адміністрації №673 від 26.08.2008 року «Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 року №1016 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу Державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Новоукраїнської сільської ради» та Додатку до такого Розпорядження, вбачається, що ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) в розмірі 1,47 га, в тому числі рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_7 , площею 1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га.

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №29-17-0.2-1363/2-25 від 24.03.2025 року, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 30.05.1996 року №394, громадянці ОСОБА_2 видано сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ №01446 по КСП «Дружба», який зареєстрований у Книзі 20.06.1996 року за №445. Інформація щодо видачі державного акта на право власності на земельну ділянку на території Рівненського району Рівненської області на ім`я ОСОБА_2 в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області відсутня. Також зазначено про те, що сертифікати на право на земельну частку (пай), в тому числі і сертифікат на земельну частку (пай) від 20.06.1996 року серії РВ №014446, видавалися в одному примірнику, а тому видати його копію (дублікат) не має можливості.

Згідно звіту з незалежної оцінки майна, а саме земельної ділянки (пай) загальною площею 0,2800 га за адресою Рівненська область, Рівненський район, Новоукраїнська сільська рада, власником якої є ОСОБА_2 від 29.04.2025 року та додатків до нього, ринкова вартість об`єкта оцінки такого майна становить 40 000,00 грн.

Олександрійська сільська територіальна громада створена після місцевих виборів, які відбулися 25 жовтня 2020 року і об`єднала жителів 4-х сільських рад: Олександрійської, Заборольської, Кустинської, Новоукраїнської та 15 населених пунктів. Процедура реорганізації Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області шляхом приєднання до Олександрійської сільської ради, підтверджується рішенням Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області №18 від 09.12.2020 року.

Таким чином, оскільки, через відсутність у позивачки правовстановлюючих документів, зокрема сертифікату на право на земельну ділянку (пай) розміром 1,47 га, в тому числі: рілля в масиві №6 ділянка № НОМЕР_7 , площею 1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яка належала її матері ОСОБА_2 , позивач не може реалізувати своє право на спадщину, позивачка просить визнати її право на земельну частку (пай).

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п.5 Указу).

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Указу Президента України від 08.09.95 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Зі змісту наявних в розпорядженні суді документів, можна зробити висновок, що такі умови щодо предмету спору у даній справі виконані, оскільки згідно даних повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №29-17-0.2-1363/2-25 від 24.03.2025 року, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) на підставі рішення Рівненської районної державної адміністрації від 30.05.1996 року №394, громадянці ОСОБА_2 видано сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ №01446 по КСП «Дружба», який зареєстрований у Книзі 20.06.1996 року за №445.

Тобто з наведеного слідує, що ОСОБА_2 набула права на земельну частку (пай) на законних підставах.

Вказані обставини також підтверджуються інформаційною довідкою Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області №9 від 25.10.2024 року, а також архівними витягами Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області №28/04-01/25 від 21.02.2025 року та №29/04-01/25 від 21.02.2025 року з Додатками.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», а також постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17.03.2020 року по справі №396/1683/18-ц, зазначили про те, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Так, у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №563/1407/19 Верховний Суд зауважив, що якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Згідно пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного Кодексу України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1225Цивільного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1296ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За ст. 1297 Цивільного кодексу Українивстановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та долучених до неї документів, позивачка є спадкоємицею на майно, належне її померлій матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняла спадщину про що свідчать матеріали справи.

Так, позивачка вказує, що до спадкового майна матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить право на земельну частку (пай) розміром 1,47 га, в тому числі: рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_7 , площею 1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га, які були виділені в натурі ОСОБА_2 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446 по КСП «Дружба», що зареєстрований у книзі 20.06.1996 року за №445 на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Так позивачка зазначає про те, що спадщину прийняла за законом, але не оформила своїх спадкових прав у зв`язку з неможливістю отримати сертифікат на земельну частку (пай), яка належала її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, згідно листа В.о. голови районної державної адміністрації начальника районної військової адміністрації Рівненської області Леонова В. №5271/01-57/24 від 17.10.2024, який надіслано у відповідь на заяву ОСОБА_4 . Від 11.09.2024 року, останній рекомендує ОСОБА_5 встановити своє право на земельну частку (пай) в КСП «Дружба», членом якого була ОСОБА_2 , в судовому порядку.

Так, згідно із ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб.

Згідно ч.1 ст.4Цивільного процесуальногокодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ч. 2 ст.16ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Проаналізувавши наявні у справі докази суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки від цього залежить подальша реалізація прав позивачки на спадкове майно, а також таке право не оспорюється відповідачем.

Щодо позовної давності, то суд зазначає наступне.

У постанові ВС від 30.09.2020 року у справі №584/639/19 (провадження №61-10930св20) зазначено, що: «за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.5 ст.1268ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні».

Аналогічний висновок викладений і у наступних постановах, зокрема у постанові ВС від 18.08.2021 у справі №543/994/17.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою за подання цивільного позову сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн., однак в прохальній частині позовної заяви позивачка не просить про стягнення судових витрат на її користь.

Так, кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. При цьому, суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача.

Таким чином понесені позивачкою судові витрати слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст.12,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай) задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 05.10.1999 року, РНОКПП НОМЕР_9 , уродженкою с.Козлин Рівненського району Рівненської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , право на земельну ділянку (пай) розміром 1,47 га, в тому числі: рілля в масиві № НОМЕР_3 ділянка № НОМЕР_7 , площею 1,19 га та кормові угіддя в масиві № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 площею 0,28 га, які були виділені в натурі ОСОБА_2 , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №014446 по КСП «Дружба», що зареєстрований у книзі 20.06.1996 року за №445 на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 05.10.1999 року, РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач: Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387119, юридична адреса місцезнаходження: с.Олександрія, вул.Свято-Преображенська, 66, Рівненського району Рівненської області.

Суддя Гладишева Х.В.