Рішення № 131167744, 22.10.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 278/1427/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», в інтересах якого діє представник Бачинський Остап Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Представник Бачинський О.М. в інтересах позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», що знаходиться в м. Львів по вул. С.Бандери, буд. 87, офіс 54, через систему «Електронний суд», звернувся із позовом до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк») заборгованість за Договором №257464 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.11.2019 у розмірі 17 829,77 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн..

Мотивує тим, що 13.11.2019 між ТОВ «Лінеура Україна » та ОСОБА_1 укладено договір № 257464 про надання коштів у позику, за яким відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок НОМЕР_2 в сумі 4000,00 грн.. 22.02.2021 за договором факторингу №015-220221 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором №257464 від 13.11.2019 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс». В подальшому, 05.02.2024 згідно умов договору факторингу №20240205/1 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право вимоги за кредитним договором №257464 від 13.11.2019 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф». Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 24.03.2025 виникла заборгованість у розмірі 17829,77 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками 11028,00 грн., інфляційне збільшення 2801,77 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримала 27.05.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 13.11.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 257464 про надання коштів у позику, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, з акційною процентною ставкою 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою, стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50% річних), застосовується у межах строку надання кредиту. 13.12.2019 між ТОВ «Лінеура Україна » та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 279613 до Договору № 257464 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 13.11.2019, відповідно до якого продовжено строк користування позикою, встановлено нову дату повернення позики та сплати відсотків (а.с.9-11,14).

Лист ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» за вих.№ 4487-ВП від 07.02.2024 свідчить про успішний переказ 13.11.2019 коштів на суму 4000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , відповідно до угоди на переказ коштів № ВП-230119-2 від 23.01.19 (а.с.32).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

22.02.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу №015-220221, відповідно до якого до ТОВ «Сіроко фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 257464 257464 від 13.11.2019 (а.с.15-17).

05.02.2024 між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20240205/1, за умовами якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 257464 257464 від 13.11.2019 (а.с.21-24).

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» здійснено оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу№ 20240205/1 від 05.02.2024 на суму 4639,99 грн., про що свідчить копія платіжної інструкції № 406 від 06.02.2024 (а.с.28).

Згідно копії витягу з реєстру прав вимог №20240205/1 видно, що в реєстрі боржників під №50 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №257464. Загальна сума заборгованості становить 17829,77 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 11028,00 грн. заборгованість за відсотками та 2801,77 грн. - інфляційне збільшення, що підтверджується розрахунком заборгованості (виписка з особового рахунку) ОСОБА_1 від 14.03.2025 (а.с.33).

14.02.2024 позивачем направлено на адресу відповідача Досудову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, в якій зазначено, що між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором, який був первинно укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити (а.с.34зв.).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як встановлено судом, позикодавець ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак, в порушення положень договору позики та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами наданими їй кредитором, не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування коштами, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

На підтвердження цієї обставини представником позивача доданий детальний розрахунок, відповідно до якого сума інфляційного збільшення за період з 13.12.2019 по 21.02.2022, з врахуванням індексу інфляції, становить 2801,77 грн..

Правильність наданих представником позивача розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів, відповідач будь яких доказів не надала.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач умови договору добровільно не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд вважає, що з неї слід стягнути вказану заборгованість.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., який у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. 14.03.2025 укладено договір № 20250314.4 про надання правової допомоги. Вартість наданих послуг правової допомоги за вищевказаним кредитним договором складає 7000,00 грн. (а.с.36-38).

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На підставі викладеного та беручи до уваги те, що відповідач клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу чи заперечень проти даної вимоги не надала, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 141, 258, 263, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 514, 526, 530, 610-612, 625, 626, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) заборгованість за Договором №257464 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.11.2019 у розмірі 17829,77 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч