Рішення № 131165424, 22.10.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1444/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М. В.

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачаТОВ«Фінансова компанія«Технофінанс» звернувсядоКілійського районногосудуОдеської областізпозовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 14.04.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Техно» № 353304525-019016, відповідно до якого відповідач отримала у кредит грошові кошти в сумі 8000,00 гривень, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 зі строком повернення до 03.05.2024 включно. Розмір процентів за користування коштами складає 1.50% від суми позики, що за календарний рік становить 547.5% річних, нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою; нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування без врахування дня надання позики. Згідно умов договору позичальник сплачує комісії: за використання позики1% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості (за наявності); одноразову комісію за видачу позики у розмірі 2.50% від суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики. Відповідно до укладеного договору Позика надається на споживчі цілі та відповідач повинна була сплачувати заборгованість за графіком.

Відповідач умови договору позики не виконала, грошові кошти в строк не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 47480,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000,00 грн., борг по відсоткам за кредитом в розмірі 2280,00 грн., пені4000,00 грн., борг послуг33200,00 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВ «ФК «Технофінанс» заборгованість у розмірі 47480,00 грн., а також понесені судові витрати по справі, які складаються із суми судового збору 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 30.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що представник позивача в позові зазначив, що не заперечує проти заочного вирішення справи, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.04.2024 між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Техно» № 3534304525-019016 в електронній формі, який був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) ІfС9U.

Підписавши зазначений Договір позики, позичальник ОСОБА_1 отримала в позику грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, оплатності та поверненості, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 , а позичальник у встановлений цим договором строк зобов`язується повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим договором умовах (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.2 Договору, строк кредитування за договором складає 20 календарних днів, позика має бути повернена у термін до 03.05.2024 включно. У разі невнесення грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена) сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю та до позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього договору, визначена розділом 6 Договору.

Згідно п.п.2.3, 2.3.1 Договору, за користування позикою позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою. Розмір процентів за користування коштами складає 1.50% від суми позики, що за календарний рік становить 547.5% річних.

Згідно п.п. 2.4.1, 2.4.2 Договору, позичальник сплачує комісії, пов`язані з укладенням, обслуговуванням Договору: комісія за використання позики складає 1% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору; одноразова комісія за видачу позики становить 2.50% від суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики.

Згідно п.п. 2.6 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складається з розміру суми позики, тобто суми коштів, яка надана позичальнику згідно п.2.1. цього Договору та загальних сукупних витрат за Договором та становить 10632,00 грн..

Згідно п. 3.4.2 Договору, позичальник зобов`язаний своєчасно повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позикою в порядку, визначеному Договором у розмірах та у строки, визначені графіком платежів.

Згідно з пунктом 6.3. Договору, при простроченні виконання умов цього договору позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2% суми позики за кожен день прострочення з другого дня прострочення до дня погашення заборгованості в повному обсязі.

Паспорт споживчого кредиту «Техно» був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою СМС Коду: 5JsHe9 14.04.2024 року.

Згідно платіжного доручення №8142 від 14.04.2024 року встановлено, що ТОВ «ФК «Технофінанс» перерахував ОСОБА_1 суму позики у розмірір 7800 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_3 , призначення платежу: 1393856938 надання позики згідно договору кредитування №3534304525-019016 від 14.04.2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №№3534304525-019016 від 14.04.2024 року станом на 20.07.2025 року складає. 47480,00 гривень.

Положеннямстатті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію»(далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 Цивільного кодексу України(даліЦК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору позики «Техно» № №3534304525-019016 від 14.04.2024 року. Зазначений договір недійсним не визнано, у зв`язку з чим відповідно до положеньстатті 204 ЦК Українидіє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Технофінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало кредит на обумовлену згідно умов договору суму, відтак, у межах строку кредитування (з 14.04.2024 по 03.05.2024) відповідач мала повернути позивачу позичені кошти і сплачувати проценти.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованостіза кредитнимдоговором №№3534304525-019016 від 14.04.2024 року станом на 20.07.2025 року складається із: 8000,00 грн.борг тіла; 2280,00 грн.борг по процентам; 4000,00 грн.борг пені, 33200,00 грн.борг послуг, а всього47480,00 грн..

Водночас матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у встановленомузакономпорядку не спростований.

Відповідно достатті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщозакономця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Статтями525, 526ЦК Українивизначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннямистатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зістатті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі встановлених відповідно до матеріалів справи обставин, суд доходить до висновку, що між позивачем та відповідачем 14.04.2024 укладено Договір позики «Техно» за умовами якого, відповідач отримала у кредит грошові кошти у сумі 8000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника зі строком повернення до 03.05.2024 включно. Позивач свої зобов`язання за цим Договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу позику та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Водночас суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що сторонами було узгоджено умовами Договору позики «Техно» №№3534304525-019016 від 14.04.2024 року, графіком платежів до Договору, паспортом кредиту щодо такого виду стягнення як «Борг послуг», а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 33200,00 грн. за борг послуг.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Технофінанс» також просить стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і пеню в розмірі 4000,00 грн.

В обґрунтування даної позовної вимоги позивач зазначає, що згідно п. 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни«Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу,пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другоюстатті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф,пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Однак з аналізу положень пункту 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українита статей1046,1049,1050,1054 ЦК Українивипливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки суд виходить з наступного.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнятоЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким, зокремарозділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертоюстатті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставіЗакону України № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023 року.

Також, згідно ізЗаконом № 2120-IX від 15.03.2022розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Україниєчинними.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦК Україниоснову цивільного законодавства України становитьКонституція України.

Основним актом цивільного законодавства єЦивільний кодекс України(частина 2статті 4 ЦК України).

Отже, частина другастатті 4 ЦК Українизакріплює пріоритет норм цьогоКодексунад нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії нормЦК Україниз нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цьогоКодексунад нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українидо зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другоюстатті 625ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що 10000,00 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За встановлених обставин, відповідно до наведених норм цивільного процесуального права суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із заборгованості по тілу кредиту8000,00 грн., відсотків за кредитом в розмірі 2280,00 грн., а разом 10280,00 грн., підлягають задоволенню, в іншій частині позову про стягнення 33200,00 грн. за борг послуг та пені за порушення відповідачем умов Договору в заявленому розмірі4000,00 грн. - суд відмовляє.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 - ч. 6ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано будь-яких доказів з метою доведення понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Згідно Договору про надання правової допомоги від 03.01.2024, адвокат Кшуташвілі Вікторія Олексіївна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3861, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 14.09.2018, зобов`язується надавати клієнтові Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс»правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплачувати надані послуги та фактичні витрати адвоката.

Однак окрім Договору про надання правової допомоги від 03.01.2024 року , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та адвокатом Кшуташвілі В.О. (зі змісту якого не вбачається оплата послуг адвоката у вказаному в позовній заяві розмірі), суду не надано жодних доказів на підтвердження заявленої в позовних вимогах розмірі5000,00 грн. за проведену адвокатом роботу по стягненню заборгованості за договором позики з ОСОБА_1 , а тому в цій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі524,45грн..

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141,263, 265, 274-279 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2, код ЄДРПОУ: 43868852) заборгованість за Кредитним договором №3534304525-019016 від 14.04.2024 року у розмірі10280,00гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, офіс 207/2, код ЄДРПОУ: 43868852) судовий збір у розмірі 524 гривні 45 копійок.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Згідно ст.284ЦПКУкраїнизаочне рішенняможебути переглянутесудом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан