Ухвала суду № 131164913, 22.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20897/25

Провадження № 1-кс/638/2662/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , по об`єднаному кримінальному провадженню №62024170020007086 від 05.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Водолага Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на момент скоєння правопорушення перебував на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , в званні сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження №62024170020007086 від 05.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №207 від 11.08.2023 сержанта ОСОБА_6 призначено на посаду головний сержант командир відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вимоги ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують сержанта ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, сержанта ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 17.06.2024, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 17.06.2024 у ранковий час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) але не пізніше 08 год. 00 хв., перебуваючи в районі місця несення служби свого підрозділу, а саме поблизу АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 08 год. 00 хв. 17.06.2024 по 01.07.2024 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_6 , обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 01.07.2024, до моменту з`явлення до місця несення служби, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Крім цього, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №248 від 31.08.2024 сержанта ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 26.09.2024, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи повторно, з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 26.09.2024 у вечірній час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) але не пізніше 20 год. 00 хв., перебуваючи в районі місця несення служби свого підрозділу, а саме поблизу АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 20 год. 00 хв. 26.09.2024 по 07.10.2024 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_6 , обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 07.10.2024, до моменту з`явлення до місця несення служби, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 10.12.2024, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи повторно, з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 10.12.2024 у ранковий час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) але не пізніше 08 год. 00 хв., перебуваючи в районі місця несення служби свого підрозділу, а саме поблизу н.п. Федорівка Нововодолазької селищної громади Харківського району Харківської області, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 08 год. 00 хв. 10.12.2024 по 27.04.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_6 , обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 27.04.2025, до моменту з`явлення до правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Нова Водолага, громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на момент скоєння правопорушення перебував на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , в званні сержант, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

3) незаконно впливати на свідків, оскільки останні надали свідчення не на користь підозрюваного, томі існує є ризик впливу на них.

5) вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені вище дії.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 не може запобігти вказаним ризикам.

В судовому засіданні прокурор та слідча підтримали клопотання, просили його задовольнити.

Підозрюваний заперечував у задоволенні клопотання, пояснив, що боронив Україну з першого дня війни, має поранення, є обмежено придатним, його брат, будучи військовослужбовцем зник безвісти місяць тому, мати має проблеми зі здоров`ям. Намірів переховуватися не має, тому просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник в судовому засіданні підтримав позицію підозрюваного, зазначив, що заявлені ризики є необгрунтованими, у підозрюваного наявні міцні соціальні зв`язки - мати, якій 75 років. Впливати на свідків підозрюваний не буде, неодноразово повертався на службу, ризики вчинення інших кримінальних правопорушень відсутні, ОСОБА_6 раніше не судимий. Просив відмовити у задоволенні клопотання. У разі задоволення клопотання, вважав необхідним визначити заставу у мінімальному розмірі.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та заперечень на нього, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

В провадженні СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження №62024170020007086 від 05.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

21.10.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Нова Водолага Харківської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на момент скоєння правопорушення перебував на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , в званні сержант, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №94-03102025/63060 від 03.10.2025 раніше не судимий.

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Нововодолазька центральна лікарня» Нововодолазької селищної ради від 06.10.2025 ОСОБА_6 на обліку у лікаря-нарколога, психіатра не перебуває, за медичною допомогою до КНП «Нововодолазька центральна лікарня» не звертався.

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Окрім того,статтею 178 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених уст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимогист.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у провадженні матеріалами досудового розслідування, а саме: актом службового розслідування, протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Водночас суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, кількість епізодів злочинної діяльності, а саме залишення місця служби 3 рази, дані про особу підозрюваного.

Обставин, які б перешкоджали утриманню ОСОБА_9 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», судом не встановлено.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому, а відтак клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, особу підозрюваного, суд приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Суд, розглянувши матеріали клопотання, оцінивши всі ризики та з`ясувавши майновий та сімейний стан підозрюваного, який пояснив, що доходів наразі не має, заощадження у нього відсутні, мати є пенсіонеркою та отрумує пенсію в розмірі 3000 грн, інших родичів він не має, вважає за можливе визначити розмір застави для підозрюваного у розмірі, наближеному до мінімальних меж, а саме 25 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням ризиків, визначенихст.177 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки відповідно до ч.5ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4ст. 202 КПК Українипідозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного і керуючись ст.177,178,183,193,194,196,197, 205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , по об`єднаному кримінальному провадженню №62024170020007086 від 05.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 20.12.2025 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 25 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) грн, яку можливо внести на наступні реквізити Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно КПК України по справі 638/20897/25 від 22.10.2025, за (ПІБ)_______(Шевченківський районний суд м.Харкова)).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню №62024170020007086 свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженійслужбовій особі Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Державної установи«Харківський слідчийізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити усно і письмово слідчого СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 .

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_6 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 22.10.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1