Рішення № 131163085, 22.10.2025, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/383/25

Провадження № 2/491/349/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та призначення піклувальника, стягнення аліментів на утримання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради, Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Ананьївського районного суду Одеської області з позовними вимогами в яких просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути аліменти на користь дитини та призначити її опікуном над неповнолітньою ОСОБА_3 .

Позовні вимоги позивачки обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 - мати неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідно до наказу № 3 від 03 лютого 2025 року начальника Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради дитина після смерті матері влаштована на тимчасове проживання до позивачки. В свою чергу батько дитини ОСОБА_2 , як за життя матері дитини, так і на даний час ухиляється від виконання батьківських прав, його місце перебування невідоме.

Ухвалою суду від 22 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.67).

Ухвалою суду від 19 червня 2025 року до участі у вказаній справібуло залучено Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, як орган опіки та піклування, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та зобов`язано надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки (80-81).

Ухвалою суду від 16 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.97-98).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.128). Водночас в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки, в якій просить розгляд справи провести без її участі в зв`язку з віддаленістю суду, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.106).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується поштовим конвертом з вкладенням, що повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.111).

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.130). Водночас в матеріалах справи міститься клопотання представника Служби, в особі її начальника, ОСОБА_6 , в якому просить судове засідання провести за відсутністю представника Служби, висновок Органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки, подання про встановлення опіки та призначення опікуна підтримують у повному обсязі, виключно в інтересах дитини (а.с.131).

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради Одеської області, в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.129). Водночас в матеріалах справи міститься клопотання представника ОСОБА_7 , в якому просить розглянути справу без участі представника, врахувати під час ухвалення рішення висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно доньки та подання про доцільність призначення їй опікуна. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують (а.с.133).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, враховуючи викладене, положення частини третьої статті 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяви/клопотання позивачки та представників третіх осіб про розгляд справи без їх участі, з метою дотримання строків розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З наведених вище обставин встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибув без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1, 2 частини першої статті 280 ЦПК України.

Також встановлено, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, що відповідає умові визначеній пунктом 3 частини першої статті 280 ЦПК України. В матеріалах справи міститься заява позивачки, в якій не заперечує проти ухвалення заочного рішення(а.с.106), що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень частини першої статті 281 ЦПК України без оформлення окремого документа із занесенням до протоколу судового засідання судом постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України « Про судоустрій і статус суддів»).

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Згідно з частин першої, другої статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Встановлено, що позивачкою у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженка с. Великобоярка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 лютого 1999 року Любашівським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с.6-8).

В сім`ї позивачки проживає дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилась без батьківського піклування: мати ОСОБА_4 померла, місце проживання батька ОСОБА_2 невідоме (а.с.20-23, 120).

Згідно ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17 березня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: батько - ОСОБА_2 , громадянин України, мати - ОСОБА_4 , громадянка України (а.с.9).

Згідно ксерокопії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 30 січня 2025 року за № 00049088540 Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 133 СК України. Підставою запису відомосте про батька зазначено актовий запис про шлюб № 1 від 16 січня 2006 року, складений виконавчим комітетом Шимківської сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с.10-11).

Факт перебування батьків у шлюбі між собою на час народження ОСОБА_3 підтверджується також наявною в матеріалах справи ксерокопією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 16 січня 2006 року Шимківською сільською радою Ананьївського району Одеської області (а.с.14).

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Встановлено, що мати неповнолітньої ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 15 січня 2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.12).

Судом також встановлено, що позивачка є матір`ю померлої ОСОБА_4 (матері неповнолітньої дитини), що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого повторно 27 квітня 1988 року Маловасилівською сільською радою Любашівського району Одеської області, де в графі «Мати» зазначено « ОСОБА_8 , украинка» (мовою оригіналу) (а.с.15).

Тобто позивачка є рідною бабусею неповнолітній ОСОБА_3 .

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 .

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Встановлено, що відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; уродженець с. Шимкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9, 14, 40).

З акту обстеження умов проживання, складеного 30 січня 2025 року комісією Служби у справах дітей Роздільнянської міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають і мають постійне місце реєстрації: бабуся - ОСОБА_1 та онучка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Умови проживання сім`ї задовільні, є все необхідне для виховання дитини, в будинку є всі зручності. Дитина забезпечена усім необхідним. Кімнати облаштовані м`якими меблями, кухня оснащена усією необхідною побутовою технікою. У дитини окрема кімната, облаштована усім необхідним: є спальне ліжко, стіл для навчання, шафа для речей, телевізор, комп`ютер, телефон. Також зазначено, що стосунки в родині теплі та дружні, позивачка піклується фізичним та розумовим станом дитини (а.с.16).

З довідки № 6, виданої 14 березня 2025 року КЗ «Виноградарський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області», ОСОБА_3 навчається у 8 класі Закладу (а.с.17).

З характеристики на ОСОБА_3 , надану за підписом директора КЗ «Виноградарський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області» спільно з класним керівником, вихованням дитини займається бабуся. Батько ОСОБА_3 участь у її вихованні за період навчання не приймав, жодного разу школу не відвідував, тижнями дитиною не цікавився (а.с.18).

З довідки сімейного лікаря КНП «Роздільнянський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Роздільнянської міської ради» вбачається, що пацієнт ОСОБА_3 за медичною допомогою завжди зверталась в супроводі бабусі ОСОБА_1 (а.с.19).

В матеріалах справи також наявні заяви громадян ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є сусідками позивачки. В зазначених заявах повідомляється про те, що батько дитини ніякої участі у вихованні дитини не приймає, фінансово не підтримує та взагалі не цікавиться її життям (а.с.26, 30, 32).

З висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради 29 квітня 2025 року № 125, вбачається, що на підставі рішення Комісії з питань захисту прав дитини Роздільнянської територіальної громади № 3 від 03 квітня 2025 року орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.89-90).

Врахувавши фактичні відносини між сторонами, Орган опіки та піклування у своєму висновку від 29 квітня 2025 року, керуючись інтересами неповнолітньої дитини, визнав доцільним позбавлення ОСОБА_2 його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, що відповідає інтересам останньої.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

З висновку вбачається, що на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Роздільнянської територіальної громади було заслухано неповнолітню ОСОБА_3 , яка повідомила, зокрема, те, що вона постійно проживала з мамою, бабусею та старшою сестрою, допомоги від батька не отримувала, де він взагалі знаходиться їй не відомо. Після смерті мами дівчинка продовжує проживати з бабусею, яка про неї піклується (а.с.90).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач добровільно пішов з життя своєї доньки, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до доньки та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом тривалого часу. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та донькою.

З наведеного вбачається, що дії відповідача є винними, оскільки відповідач свідомо, без жодних поважних причин не відвідував власної дитини.

У даній справі відповідач не здійснював жодних реальних дій щодо спілкування з дітьми.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

За правилами статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх обов`язків, не утримував належним чином своєї доньки, не приділяв достатньої уваги її розвитку.

В судовому засіданні знайшло підтвердження відсутності фактичного духовного зв`язку між батьком та донькою. Відповідачем не спростовано обставини невиконання батьківських обов`язків.

Отже, вирішуючи спір, суд з`ясувавши обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, встановивши правовідносини, що склалися між сторонами, дійшов висновку про те, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов`язки, а відтак особа, яка свідомо не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що в даному випадку і відбулось - неповнолітня дитина фактично залишились без батьківського піклування.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом (частина перша статті 168, частини перша, друга статті 169 СК України).

Вирішуючи питання щодо призначення позивачки піклувальником над неповнолітньою дитинною, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до частин першої, другої статті 243 СК України та частини першої статті 58 ЦК України опіка встановлюється над дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

В силу частин першої та другої статті 11 зазначеного Закону органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міістрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок № 866).

Згідно з положеннями Порядку наданню дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяттю її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування.

Відповідно до пункту 43 Порядку № 866 у разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування.

Відповідно до частин першої та другої статті 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (частина перша статті 249 СК України).

Згідно з частиною четвертою статті 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини четвертої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

З подання Органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради про доцільність встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначення опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради 17 жовтня 2025 року № 384, вбачається, щообмежень, які можуть бути перешкодою для призначення ОСОБА_1 опікуном над малолітньою онучкою або обставини, які б суперечили інтересам малолітньої дитини органом опіки та піклування не встановлено; дівчинка й надалі хоче проживати з бабусею (а.с.135-137).

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає за можливе встановити опіку над неповнолітньою ОСОБА_3 та призначити піклувальником позивачку ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Виходячи з положень статті 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення закріплено і в національному законодавстві. Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами частини другої статті 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

В прохальній частині позовної заяви позивачка, зокрема, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

У відповідності до частини третьої статті 166 СКУ України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами другою, третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Правовий висновок з цього приводу міститься в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 759/10277/18.

Згідно статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд також враховує, що при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до частини п`ятої статті 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи інтереси дитини на утримання якої присуджуються аліменти, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню та в силу пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за звернення з вимогою про стягнення аліментів, а позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211 гривень 20 коп. (а.с.1), суд вважає за необхідне згідно статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 гривень стягнути з відповідача на користь позивачки та 1211,20 гривень - в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та призначення піклувальника, стягнення аліментів на утримання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради, Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; уродженець с. Шимкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , видане 17 березня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області, відповідний актовий запис № 67.

Встановити піклування над неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Роздільна Роздільнянського району Одеської області, та призначити піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженка с. Великобоярка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 лютого 1999 року Любашівським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; уродженець с. Шимкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженка с. Великобоярка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 лютого 1999 року Любашівським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 (включно).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; уродженець с. Шимкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженка с. Великобоярка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 лютого 1999 року Любашівським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., сплачений нею за подачу позовної заяви до суду.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; уродженець с. Шимкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін у справі на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивачка: Відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Служба у справах дітей Роздільнянської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44341937; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, буд. 17 Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33356925; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, буд. 17

Відповідно до статті 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 22 жовтня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «____» ___20___ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/383/25 Ананьївського районного суду Одеської області.