Рішення № 131162905, 21.10.2025, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1054/25

Провадження номер № 2/0186/796/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року м.Шахтарське

Суддя Шахтарського міського суд Дніпропетровської області Демиденко С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 10.09.1986 року по 11.10.2000 року, він перебував у трудових відносинах з Виробничим об`єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником яких на даний час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», та працював на різних посадах.

Під час виконання покладених на нього обов`язків, 05.04.1999 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 №36 від 07.04.1999 року. Внаслідок нещасного випадку він отримав тілесні ушкодження у виді: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин потилиці, забій шийного відділу хребта.

11.10.2000 року він був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

19.01.2000 року, він вперше пройшов огляд МСЕК за результатами якого, йому встановлено ІІІ групу інвалідності, та визначено необхідність в постійному медикаментозному лікуванні, спостереження у невролога.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-01 № 167323, йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності в зв`язку з виробничою травмою.

06.04.2012 року, він повторно пройшов огляд МСЕК за результатами якого, йому встановлено 80 % втрати професійної працездатності встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, та визначено необхідність в постійному медикаментозному лікуванні, спостереження та лікування в ДКПБ.

У зв`язку з вказаним нещасним випадком, починаючи з 30-річного віку у нього назавжди порушено звичний спосіб життя, тривалий час він вимушений проходити курси медичного лікування. Не зважаючи на час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують його та завдають фізичні страждання і по нині, так як повна реабілітація здоров`я є неможливою. Він постійно турбується, психосенсорні порушення, пароксизмальні порушення в формі частих простих абсансів, головний біль, запаморочення, безсоння, апатія, тривожність, стійке повишення АТ, зниження зору з концентричним звуженням полів зору, вазо-вегетативний синдром. Він швидко втомлюється, має пітливість і розлади сну, страх смерті. Вказане не може не завдавати йому істотного дискомфорту та страждань, що негативно відображається на його повсякденному житті та на житті його родини. Наслідки нещасного випадку призводять до перенесення ним больових відчуттів, до необхідності проходження систематичних лікарських спостережень та придбання лікувальних засобів, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації його життя, втрата працездатності призвела до відсутності у нього можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, обмежило можливість приділяти час його інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Погіршились відносини в родині. Отже, вбачається беззаперечне порушення його немайнового права на працю, зміст якого полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, більше того втрата професійної працездатності свідчить про фізіологічні негативні зміни в стані його здоров`я, що вказує на порушення належного права на охорону здоров`я. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості його життя та зменшення благ, які він мав до моменту отриманого трудового каліцтва та втрати професійної працездатності. Перелічені негативні явища в його житті переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача.

Виходячи із зазначеного розрахунку, враховуючи глибину, характер та тривалість вимушених негативних змін в житті Позивача, істотність недоотриманих позивачем благ, внаслідок втрати працездатності та ушкодження здоров`я, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, розмір справедливого, домірного відшкодування моральної шкоди завданої Позивачу повинен складати 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, що відповідає завданій позивачу шкоді і є достатньою для її відшкодування.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, після отриманої травми на виробництві в сумі 242240,00 грн.

Представником відповідача у справі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Єлістаратовим Р.В. було подано відзив на позовну заяву, в якому вона прохала суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не додано жодного доказу, який би підтверджував факт завдання йому моральної шкоди (наявність тих скарг на негативні психологічні прояви, які описує позивач у позовній заяві) діяннями відповідача, доказ вини та причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та негативними змінами у житті позивача.

Підставою для відшкодування працівнику моральної шкоди є наявність факту порушення його прав. Сама по собі робота у шкідливих та небезпечних умовах не порушує прав працівника. Натомість у разі ушкодження здоров`я внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці наявність порушення роботодавцем прав працівника є очевидною.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 працював у Виробничому об`єднанні «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником яких на даний час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 10.09.1986 року.

11.10.2000 року ОСОБА_2 був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

07.04.1999 року директором шахти «імені М.І. Сташкова» Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» Разводовим А.Г. затверджений акт форми Н-1 про нещасний випадок №36, що стався 05.04.1999 року з ОСОБА_2 , який працював на гірничого майстра.

Як вбачається зі змісту зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем ОСОБА_2 , а саме: 05.04.1999 року у другу зміну начальник дільниці №5 ОСОБА_3 через гірничого майстра ОСОБА_2 видав наряд ланці гірничих робітників очисного забою на видобуток вугілля в 710 лаві. У процесі виконання наряду виникла необхідність поправити лист перекиду конвеєра СП-202710 лави на передвижний телескопічний конвеєр (ПТК), який перебував на 708 збірному штреку. О 19 год. 50 хв. зупинив конвеєр СП-202 та ПТК, ОСОБА_2 перебуваючи на 708 збірному штреку навпроти нижньої приводної головки конвеєру СП-202710 лави, поправляв лист перекиду, коли він знаходився у напівзігнутому стані, з кровлі треку обрушився шматок породи розміром 20 см.х40 см.х30 см. з висоти 1 метр та вдарив його у потиличну область голови, шиї та хребта.

Діагноз встановлений закладом охорони здоров`я: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку.

Також з акту вбачається, що нещасний випадок стався з наступних причин: не приведення робочого місця у безпечний стан в частині необбирання покрівлі та не закріплення сполучення лави зі штреком перед початком роботи.

Згідно витягу з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-01 №167323 від 19.01.2000 року, ОСОБА_2 первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва з 21.01.2000 року по 01.02.2001 року.

Довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №167323 від 19.01.2000 року підтверджується, що ОСОБА_2 первинно встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 21.01.2000 року по 01.02.2001 року.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №075572 від 06.04.2012 року, ОСОБА_2 повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва з 01.06.2012 року безстроково.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №590271 від 06.04.2012 року, ОСОБА_2 повторно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 01.06.2012 року безстроково

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

В даному випадку трудове каліцтво пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, факт заподіяння моральної шкоди, так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок трудового каліцтва на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер отриманої травми та її наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Під час визначення розміру моральної шкоди суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн., а в іншій частині відмовити.

Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб`єктивної оцінки доказів та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.

Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 23 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, якщо моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», місце знаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок №76, ЄДРПОУ 00178353.

Суддя С.М. Демиденко