Рішення № 131159144, 22.10.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/969/25

Провадження № 2/302/400/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

22 жовтня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Готри В. Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Царь О. В.,

представниці позивача ОСОБА_1 - адвокатки Гренджі В. Ю.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування виконавчого комітету Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області, орган опіки і піклування виконавчого комітету Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

у с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Позов обґрунтував тим, що сторони перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить відповідне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У цьому шлюбі у них з відповідачкою народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначав, що спільне життя у нього з відповідачкою не склалося через постійні сварки, у результаті чого вони як подружжя вже більше року почали проживати окремо у різних населених пунктах, а тому шлюб носить лише формальних характер.

Стверджував, що їхній син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявив бажання залишитися проживати разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 і відповідачка щодо цього не заперечує, натомість їх донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявила бажання проживати разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на що він погоджується.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд: 1) шлюб, укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , який зареєстрований 3 жовтня 2009 року виконавчим комітетом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, за актовим записом № 36, розірвати; 2) визначити місце проживання дітей малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним як батьком за адресою: АДРЕСА_1 та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір?ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . Понесені у справі судові витрати покласти на нього.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року відкрито провадження в цій справі у порядку загального позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 вересня 2025 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування виконавчого комітету Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області та орган опіки і піклування виконавчого комітету Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області та у зв`язку з цим підготовче засідання було відкладено на 01.10.2025, а потім через неявку учасників справи на 16.10.2025.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 не скористалася.

У судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 - адвокатка Гренджа В. Ю. позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала повністю та просила його задовольнити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, а відтак суд, із урахуванням думки сторін, уважає за можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

Заслухавши представника позивача та відповідачку, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу

Судом установлено, що сторони перебувають між собою у шлюбі, який зареєстрований 03.10.2009 виконавчим комітетом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, за актовим записом № 36, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , оригінал якого наявний у матеріалах цієї справи. Після державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище відповідачки « ОСОБА_6 » змінено на прізвище « ОСОБА_7 ».

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст.110 СК України.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За приписами ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 24 СК України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно зі ст. 111 СК України суд уживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У даному випадку сторони вважають за неможливим продовжувати надалі шлюбні відносини, а відтак суд не застосовує заходи щодо примирення сторін.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як установлено судом, подружні стосунки між сторонами припинені з причин розбіжностей їх характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові і довіри один до одного та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про розірвання шлюбу.

З огляду на наведене та з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд доходить висновку, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.

Отже, враховуючи зазначене вище, у тому числі бажання обох сторін розірвати шлюб, а також керуючись принципами об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд уважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованою.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дітей

Судом установлено, що від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 /, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 / (а.с.10,12).

Із витягів з реєстру територіальної громади за № 2025/008966870, № 2025/008967058 від 04.07.2025 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11, 13).

Із витягу з реєстру територіальної громади за № 2025/009213570 від 09.07.2025 видно, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

За положеннями частин 2, 4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За змістом частин 1, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Матеріалами справи встановлено, що доньці сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час подання цього позову і розгляду справи в суді вже виповнилося 14 років, тому вона вправі самостійно обирати собі місце проживання одним і з батьків, які проживають окремо, а відтак позовна вимога у частині визначення місця проживання доньки сторін ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Зі змісту частин 1, 2 ст. 161 СК України слідує, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з частинами 2, 7, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

При вирішенні питань, що стосується дітей, згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї. При вирішенні такого спору суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин перших статей 18, 27 зазначеної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращі інтереси дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Синевирської сільської ради, затвердженого рішенням цієї ж ради від 09.10.2025 № 87, то орган опіки та піклування Колочавської сільської ради вважає за доцільне та таке, що відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_1 , 2016 р. н., визначення судом його місця проживання разом із батьком ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 (65-68).

Судом з`ясовано у судовому засіданні в присутності законного представника матері думку малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виявив бажання проживати разом зі своїм батьком.

Надаючи оцінку доводам сторін, щодо забезпечення ними відповідних умов для життя, виховання, навчання, розвитку дитини суд виходить з того, що письмовими доказами, які було надано сторонами і досліджено судом підтверджується, що за адресою проживання батька об`єктивно існують і створено належні умови для дитини, що підтверджено висновком органу опіки та піклування.

Отже, з урахуванням пріоритетності прав та інтересів дитини, а не стосунків батьків, виконання сторонами своїх батьківських обов`язків, віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, можливості батьків щодо створення найліпших умов для виховання, суд, за встановлених обставин, думки дитини, уважає, що батько ОСОБА_1 має можливість створити належні умови для повноцінного виховання та розвитку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач частково довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1, пункту 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на прохання ОСОБА_1 в позовній заяві віднести за його рахунок понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, а відтак суд не стягує такі пропорційно з відповідачки на користь позивача.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування виконавчого комітету Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області, орган опіки і піклування виконавчого комітету Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , який зареєстрований 03.10.2009 виконавчим комітетом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, за актовим записом № 36, розірвати.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.10.2025.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації і фактичне проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачка ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Синевирської сільської ради, місце знаходження: с. Синевир, буд.1066 Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 44209650;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Колочавської сільської ради, місце знаходження: с. Колочава, вул. Шевченка, буд. 78 Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 44075253.

Суддя В. Ю. Готра