Рішення № 131156632, 21.10.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5062/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Щербина С.О.;

від позивача: Гуртовий В.Ю.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром" (м. Київ)

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2 824 075 грн. 60 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Західна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром" (далі - відповідач) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки на вулиці Великій Діївській, будинок 56-М у м. Дніпро за період з 01.01.2021 по 19.12.2024 у розмірі 2 824 075 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прокурором встановлено, що 30.09.2005 між Приватним підприємством "Камелія" та Дніпровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:721:0196 за адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімових, 56-М, який неодноразово поновлювався та продовжувався, в останнє до 30.09.2017;

- заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі № 175/3632/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради, Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії. Вказаним рішенням ухвалено вважати укладеною між Дніпровською міською радою та Приватним підприємством "Камелія" Додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 30.09.2005 щодо земельної ділянки площею 0,5135 га, яка знаходиться по вул. Братів Трофімових (Велика Діївська), 56-М у м. Дніпрі, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196, з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених угодою. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 у справі № 175/3632/17 частково задоволено апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі № 175/3632/17 в частині поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196. Постановою Верховного Суду від 06.07.2020 у справі № 175/3632/17 (провадження № 61-39468св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 у справі №175/3632/17 залишено без змін. При цьому судами встановлено, що з 20.08.2019 до 28.01.2025 власником нерухомого майна, яке розташоване у місті Дніпрі по вул. Велика Діївська, 56-М було ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" (з 05.06.2025 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром") на підставі Акту приймання-передачі майна від 29.07.2019, а саме: автостоянки з автосалоном (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060485712101). Разом з тим, договір оренди на земельну ділянку площею 0,5135 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196, на якій розміщене нерухоме майно, із ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" не укладався. Тобто, з моменту набуття права власності на майно земельна ділянка з фактично розміщеною нежитловою будівлею по вул. Велика Діївська, 56-М, використовувалась без договору оренди земельної ділянки;

- у подальшому Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,5135 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196, по вул. Велика Діївська, 56-М у м. Дніпрі. Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 02.09.2024 № 02/09/24-КР, складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, доступ до обстежуваної земельної ділянки обмежений. Територія земельної ділянки використовується в тому числі як автостоянка, по периметру огороджена секційними бетонними плитами та металевою сіткою. На територію автостоянки заїзд здійснюється зі сторони вулиці Великої Діївської, через металеві ворота (2). Територія земельної ділянки вкрита асфальтом зі щебенем. На території розміщені дві будівлі охорони біля обох металевих воріт, металевий гараж, торгівельний павільйон з профнастілу, будівля вулканізації, магазин. Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (далі - Комісія) розглянуто матеріали стосовно суми коштів, збережених у себе землекористувачем ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" за рахунок власника земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:721:0196) по вул. Велика Діївська, 56-М внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. На засіданні Комісії 19.12.2024 затверджено розрахунок коштів, збережених у себе землекористувачем запитуваної земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (протокол Комісії від 19.12.2024 № 12). Відповідно до протоколу Комісії №12 від 19.12.2024 та Розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, збитки, завдані Дніпровській міській раді за період користування землею з 01.01.2021 по 19.12.2024 складають 2 824 075 грн. 60 коп., зокрема: за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 589 838 грн. 96 коп.; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 648 822 грн. 86 коп.; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 746 146 грн. 29 коп.; за період з 01.01.2024 по 19.12.2024 - 839 267 грн. 49 коп.; всього: 2 824 075 грн. 60 коп.;

- відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.12.2024 відомості щодо оформлення документів на землю ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" на земельні ділянки на території міста Дніпро відсутні. Податкові декларації з плати за землю ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" на 2020-2024 роки не подавались, платежі за землекористування не сплачувались. Аналогічна інформація міститься і в листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025;

- отже, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" (з 05.06.2025 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром") виник обов`язок оформити речове право на земельну ділянку, проте відповідач відповідних дій протягом тривалого часу не вчиняв, а, отже, без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Таким чином, ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" (ТОВ "Чистоавто Пром"), придбавши об`єкти нерухомого майна, які фактично знаходяться на земельній ділянці площею 0,5135 га, використовувало до 28.01.2025 земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України та зберігає кошти, не сплативши орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавило територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, порушуючи права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: Західною окружною прокуратурою повідомлено Дніпровську міську раду листами від 03.12.2024 № 51-7086вих-24, від 18.04.2025 № 51-2087вих-25, від 24.07.2025 № 51-3875вих-25. У відповідь Дніпровська міська рада листами № 7/11-2874 від 31.12.2024, № 7/11-812 від 10.04.2025 повідомила про здійснення обстеження земельної ділянки, виконання розрахунку недоотриманої плати за землю, не вжиття заходів, спрямованих на стягнення безпідставно збережених коштів, та надано до прокуратури матеріали для подальшого вжиття заходів претензійно-позовного характеру. Також Дніпровською міською радою листом № 7/11-1927 від 26.08.2025 повідомлено, що заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення коштів за використання земельної ділянки на вул. Великій Діївській, 56-М у м. Дніпрі не вживались.

Крім того, щодо підсудності вказаного спору прокурор посилається на положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що з урахуванням того, що земельна ділянка, з приводу використання якої виник даний спір, розташована на території м. Дніпра, та належить на праві комунальної власності Дніпровській міській раді, то дана позовна заява підлягає розгляду Господарським судом Дніпропетровської області.

Щодо позовної давності прокурор зауважує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із змінами внесеними Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, 14.01.2025 № 26/2025) в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, та який безперервно діє до теперішнього часу. Таким чином, вимога про стягнення безпідставно набутих (збережених) коштів заявлена в межах строків позовної давності, встановлених статтею 257 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.

Разом з позовною заявою Західною окружною прокуратурою міста Дніпра подано заяву про забезпечення позову (вх. суду № 38638/25 від 05.09.2025), в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - ТОВ "Чистоавто Пром", що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після постановляння ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 2 824 075 грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 08.09.2025 заяву прокурора про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, - Товариству з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром", що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після постановлення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 2 824 075 грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2025.

У підготовче засідання 07.10.2025 з`явилися прокурор та представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.

При цьому судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 08.09.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 08.09.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 09.09.2025 о 04:04 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу 09.09.2025) (а.с. 146).

Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Судом відзначено, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

У підготовчому засіданні 07.10.2025 з приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом зазначено таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 08.09.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 09.09.2025 о 04:04 (а.с.146).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.09.2025 вважається врученою відповідачу 09.09.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.146).

Також судом наголошено, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 08.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130023799) надіслано судом 08.09.2025, зареєстровано в реєстрі 08.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 09.09.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 08.09.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (09.09.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 24.09.2025.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважав достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду).

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 07.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказане вище, суд прийшов до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 07.10.2025 прокурор та представник позивача підтвердили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим прокурор та представник позивача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 07.10.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.10.2025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025.

У судове засідання 21.10.2025 з`явилися прокурор та представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.

При цьому судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 07.10.2025 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 07.10.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 09.10.2025 о 17:04 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу 10.10.2025) (а.с. 169).

Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Також судом була додатково відзначена недоцільність відкладення судового засідання з огляду на те, що всі ухвали суду по даній справі були отримані відповідачем, але протягом строку розгляду справи відповідач наміру брати участь у розгляді справи не виявив: у жодне засідання його представник не з`явився, жодних документів по справі відповідачем також подано не було.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 21.10.2025 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 21.10.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки на вулиці Великій Діївській, будинок 56-М у м. Дніпро за період з 01.01.2021 по 19.12.2024 у розмірі 2 824 075 грн. 60 коп..

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 дійшла висновку відповідно до якого, за загальним визначенням "публічним інтересом" є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Слід зазначити про те, що "правильне застосування законодавства" незаперечно становить "суспільний інтерес" та в даному випадку зверненням до суду дотримано "справедливої рівноваги", висловлені також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Раймондо проти Італії" від 22.07.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008, "Спорронг і Льоннрот проти Швеціїї" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Тригубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.

Згідно із частиною 2 статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (стаття 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Зокрема, статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, а також суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності порушує інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 01.01.2021 по 19.12.2024 не доотримав 2 824 075 грн. 60 коп. При цьому недостатні обсяги надходження плати за землю до місцевих бюджетів не дозволяють фінансувати з місцевих бюджетів важливі видатки, у тому числі землеохоронні заходи.

Враховуючи складну економічну ситуацію в умовах воєнного стану питання повноти та своєчасності внесення до бюджету плати за використання земельних ділянок є особливо важливим.

Ураховуючи те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують права власника від імені народу, в тому числі тоді, коли приймають рішення про розпорядження землями державної чи комунальної власності, правовідносини, пов`язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на стягнення безпідставно збережених коштів з ТОВ "Чистоавто Пром" за користування земельною ділянкою на вул. Велика Діївська, 56-М у м. Дніпро, Західною окружною прокуратурою повідомлено Дніпровську міську раду листами від 03.12.2024 № 51-7086вих-24, від 18.04.2025 № 51-2087вих-25, від 24.07.2025 № 51-3875вих-25.

У відповідь Дніпровська міська рада листами № 7/11-2874 від 31.12.2024, № 7/11-812 від 10.04.2025 повідомила про здійснення обстеження земельної ділянки, виконання розрахунку недоотриманої плати за землю, невжиття заходів, спрямованих на стягнення безпідставно збережених коштів, та надано до прокуратури матеріали для подальшого вжиття заходів претензійно-позовного характеру.

Також Дніпровською міською радою листом № 7/11-1927 від 26.08.2025 повідомлено, що заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення коштів за використання земельної ділянки на вул. Великій Діївській, 56-М у м. Дніпрі не вживались.

Таким чином, Західна окружна прокуратура міста Дніпра звернулася із позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради як власника землі та отримувача плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності на території м. Дніпра.

Варто зазначити, що у постанові від 22.08.2018 у справі № 807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на частину другу статті 19 Конституції України, констатував, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Проте, Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (статей 13, 14), Земельного кодексу України (статей 78, 92, 93, 102-1, 116,118, 119, 123, 125, 126), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно зі статтею 12 Земельним кодексом України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2005 між Приватним підприємством "Камелія" та Дніпровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:721:0196 за адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімових, 56М, який неодноразово поновлювався та продовжувався, в останнє до 30.09.2017.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі № 175/3632/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради, Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії. Вказаним рішенням ухвалено вважати укладеною між Дніпровською міською радою та ПП "Камелія" додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 30.09.2005 щодо земельної ділянки площею 0,5135 га, яка знаходиться по вул. Братів Трофімових (Велика Діївська), 56-М у м. Дніпрі, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених угодою.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 у справі №175/3632/17 частково задоволено апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3632/17 в частині поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:721:0196.

Постановою Верховного суду від 06.07.2020 у справі № 175/3632/17, провадження №61-39468св18 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 у справі №175/3632/17 залишено без змін. При цьому встановлено, що з 20.08.2019 до 28.01.2025 власником нерухомого майна, яке розташовано у місті Дніпрі по вул. Велика Діївська, 56-М було ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" (з 05.06.2025 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром") на підставі Акту приймання-передачі майна від 29.07.2019, а саме: автостоянки з автосалоном (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1060485712101).

Разом з тим, договір оренди на земельну ділянку площею 0,5135 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196, на якій розміщено нерухоме майно, із ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" не укладався. Тобто, з моменту набуття права власності на майно земельна ділянка фактичному розміщенню нежитлової будівлі по вул. Велика Діївська, 56-М, використовувалась без договору оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,5135 га, кадастровий номер 1210100000:08:721:0196 по вул. Велика Діївська, 56-М у м. Дніпрі.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 02.09.2024 № 02/09/24-КР, складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, доступ до обстежуваної земельної ділянки обмежений. Територія земельної ділянки використовується в тому числі як автостоянка, по периметру огороджена секційними бетонними плитами та металевою сіткою. На територію автостоянки заїзд здійснюється зі сторони вулиці Великої Діївської, через металеві ворота (2). Території земельної ділянки вкрита асфальтом зі щебнем. На території розміщені дві будівлі охорони біля обох металевих воріт, металевий гараж, торгівельний павільйон з профнастілу, будівля вулканізації, магазин.

Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (далі - Комісія) розглянуто матеріали стосовно суми коштів, збережених у себе землекористувачем ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" за рахунок власника земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:721:0196) по вул. Велика Діївська, 56-М внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. На засіданні Комісії 19.12.2024 затверджено розрахунок коштів, збережених у себе землекористувачем запитуваної земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (протокол Комісії від 19.12.2024 № 12). Відповідно до протоколу Комісії № 12 від 19.12.2024 та розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, збитки, завдані Дніпровській міській раді за період користування землею з 01.01.2021 по 19.12.2024 складають 2 824 075 грн. 60 коп., зокрема:

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 589 838 грн. 96 коп.;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 648 822 грн. 86 коп.;

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 746 146 грн. 29 коп.;

- за період з 01.01.2024 по 19.12.2024 - 839 267 грн. 49 коп. Всього: 2 824 075 грн. 60 коп.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.12.2024 відомості щодо оформлення документів на землю ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" на земельні ділянки на території міста Дніпро відсутні. Податкові декларації з плати за землю ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" на 2020-2024 роки не подавались, платежі за землекористування не сплачувались.

Аналогічна інформація міститься і в листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.06.2025.

Отже, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" (з 05.06.2025 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром") виник обов`язок оформити речове право на земельну ділянку, проте відповідач відповідних дій протягом тривалого часу не вчиняв, а, отже, без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Таким чином, ТОВ "Укртранссервіс Дніпро" (з 05.06.2025 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром"), придбавши об`єкти нерухомого майна, які фактично знаходяться на земельній ділянці площею 0,5135 га, використовувало, зокрема, в період з 01.01.2021 до 19.12.2024 земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України та зберігає кошти, не сплативши орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим збільшує вартість власного майна.

У той же час, згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ТОВ "Чистоавто Пром" не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Таким чином, ТОВ "Чистоавто Пром" володіло нерухомістю, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

При цьому прокурор зазначає, що відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно до 28.01.2025 належним чином не оформив речові права щодо земельної ділянки та не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) зробила правовий висновок (пункт 94), що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшують вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Тобто, фактичні користувачі земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки до моменту оформлення власниками об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти). Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного суду від 17.02.2021 у справі № 686/12328/18, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц,від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17,від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18,а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15,від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, від 01.08.2022 у справі №545/40/20, від 05.10.2022 у справі № 915/767/21, від 21.02.2024 у справі №646/4738/19, від 02.07.2024 у справі № 644/8837/19, від 06.11.2024 у справі № 915/767/21, для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

У даному випадку, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 02.09.2024 №02/09/24-КР, складеного Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка огороджена парканом з бетонних плит та металу.

Згідно з Актом обстеження, звітом КП "Муніципальний землевпорядний офіс" щодо визначення конфігурації, меж, площі та розрахунку нормативної грошової оцінки земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на вул. Великій Діївській, 56-М у м. Дніпрі, проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлено, що площа земельної ділянки, яка використовується за вказаною адресою складає 0,5135 га.

Таким чином, ТОВ "Чистоавто Пром", яке зберегло кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 0,5135 га, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Під безпідставно збереженим майном маються на увазі грошові кошти в розумінні статей 179, 190 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, які підлягають відшкодуванню з боку ТОВ "Чистоавто Пром", розрахований міською радою, виходячи з розміру орендної плати за землю, та складає 2 824 075 грн. 60 коп.

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі протягом тривалого часу, зокрема, в період з 01.01.2021 по 19.12.2024, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушено охоронювані законом права та інтереси Дніпровської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю (аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 904/4737/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, проведено розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ "Чистоавто Пром" (безпідставно збережених коштів у розмірі належної до сплати орендної плати) за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки в період з 01.01.2021 по 19.12.2024, який затверджено Протоколом № 12 від 19.12.2024.

Так, відповідно до розрахунку Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради за період з 01.01.2021 по 19.12.2024 складають 2 824 075 грн. 60 коп., зокрема:

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 589 838 грн. 96 коп.;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 648 822 грн. 86 коп.;

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 746 146 грн. 29 коп.;

- за період з 01.01.2024 по 19.12.2024 - 839 267 грн. 49 коп. Всього: 2 824 075 грн. 60 коп.

Розрахунок річного розміру безпідставно збережених коштів здійснено за наступною формулою (нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 3% (встановлена ставка орендної плати). Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за 2024 рік здійснено за формулою (нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 3% (встановлена ставка орендної плати) х кількість днів фактичного використання 354/ на 366 днів (2024 високосний рік).

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель"); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

При цьому нормативну грошову оцінку з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку за 2021-2023 роки, з незалежних від міської ради обставин, здійснено Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс", яке відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 22.03.2023 №16/35 "Про внесення змін до рішення міської ради від 21.09.2022 №40/27 "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель міста Дніпра" уповноважене на забезпечення проведення розрахунку даних про нормативно грошову оцінку земель м.Дніпра.

Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки наслідок користування землею без достатньої правової підстави за період з 01.01.2024 по 19.122024 здійснено згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9948036052024.

Розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2021-2023 роки здійснено комунальним підприємством на підставі діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, яку затверджено рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра", яка відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункт 7.28 постанови), та постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 538/14/21, від 27.07.2022 у справі № 644/3932/18-ц, від 01.03.2023 у справі №751/1543/19, від 13.03.2024 у справі №161/8273/20 є належним та допустимим доказом.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 646/4738/19 виснував, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити та вирахувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, пункті 50 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

Таким чином, розрахунки нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснені КП "Муніципальний землевпорядний офіс" на підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра" є належними та допустимими доказами.

При цьому ставку орендної плати за землю у розмірі 3%, яку використано для розрахунку за земельні ділянки, встановлено для користування за категорією "03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" (зі змінами).

З урахуванням викладеного, розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави здійснено з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті прокурором, становив 33 888 грн. 90 коп.

На підставі частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати прокурора зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 33 888 грн. 90 коп.

Відповідно до частини 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

При цьому під час звернення до господарського суду із заявою про забезпечення позову, яку також було подано до суду через систему "Електронний суд", прокурором був сплачений судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокурора зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються також на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 1 211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2 824 075 грн. 60 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром" (б. Лесі Українки, будинок 26/2, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43001822) на користь Дніпровської міської ради (проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 26510514) 2 824 075 грн. 60 коп. - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистоавто Пром" (б. Лесі Українки, будинок 26/2, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43001822) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, м.Дніпро, 49044, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800; ідентифікаційний код 02909938) 33 888 грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 1 211 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 21.10.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко