Ухвала суду № 131154883, 20.10.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1145/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення заяви без розгляду

20 жовтня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубровицька міськарада Сарненськогорайону Рівненськоїобласті про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубровицька міськарада Сарненськогорайону Рівненськоїобласті про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 травня 2025 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження на 11-30 год. 30 червня 2025 року (а.с.15).

Частинами 3, 4 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Проте заявник в судове засідання не з`явився, згідно конверта з поштовим повідомленням, які повернулися до суду «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.18-19).

Оскільки заявник в судове засідання 30 червня 2025 року не з`явився, а ухвала суду, де зазначені дата та час його виклику, повернулась до суду не врученою, у зв`язку з чим, судове засідання по вказаній справі було відкладено на 14-00 год. 29 липня 2025 року (а.с.21). Проте заявник в судове засідання не з`явився, згідно конверта з поштовим повідомленням, які повернулися до суду «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.23-24). Після цього, судові засідання також були відкладені, спочатку на 10-00 год. 19 вересня 2025 року (а.с.27), а потім на 14-30 год. 20 жовтня 2025 року, але судові повістки знову не були вручені заявнику та повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.28, 31-32).

Відповідно до матеріалів справи, місцем проживання заявника є саме та адреса, на яку направлялися судові повістки: АДРЕСА_1 , як зазначено у заяві (а.с.1) та у витягу з реєстру територіальної громади Дубровицької територіальної громади (а.с.4).

Згідно звимогами ст.128ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд розцінює дії заявника, як небажання отримувати судові повістки, адже йому було відомо, що в провадженні Дубровицького районного суду знаходиться дана справа за його заявою, але станом розгляду якої, він не цікавиться та більше двох разів не з`явився у судові засідання, причини неявки не повідомив, заяв або клопотань про розгляд справи за його відсутності, або про відкладення судового засідання, до суду не надходило.

Вищезазначені обставини мають наслідком відкладення розгляду справи та перенесення судових засідань на більш пізній строк, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку при вирішенні спору щодо його цивільних справ та обов`язків. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено застосування судами при розгляді справ Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Статтею 4 ЦПК України визначено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів не є необмеженим.

Поряд з цим, ЦПК України покладає на позивача певні процесуальні обов`язки, зокрема: з`являтися за викликом суду, якщо його явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2ст. 43 ЦПК України).

У ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Невиконання заявником покладених на нього обов`язків, мають визначені чинним цивільним процесуальним законодавством наслідки, зокрема щодо залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Як зазначено вище, заявник в судові засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності, заяв чи клопотань про розгляд справи у відсутності заявника до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Заявник був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, проте повторно і неодноразово в судові засідання не з`явився, жодних відомостей про поважність причин неявки суду не надав.

Неявка заявника в судові засідання, припускає його небажання продовжувати цивільний процес у справі, вказує на втрату ним інтересу до вирішення справи.

Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вищезазначених вимог цивільного процесуального законодавства заява підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою заявника в судове засідання, яким не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки, відповідно до яких суд міг би з`ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без заявника.

Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.200, ч. 5 ст.223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дубровицька міськарада Сарненськогорайону Рівненськоїобласті про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до правил ч.2ст. 257 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.