Рішення № 131154694, 21.10.2025, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1384/25

Провадження № 2/542/629/25

З АОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1562684 від 12.02.2021 в розмірі 9932,40 грн., а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 12.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1562684, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 3100 грн., зі сплатою відсотків на умовах договору.

07.09.2021року міжТОВ «ЛінеураУкраїна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1562684.

В подальшому, 07.09.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відповідно до умов договору відступлення права вимоги №2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №1562684 від 12.02.2021 до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором за ним утворилася заборгованість в розмірі 9932,40 грн., яка складається з: 3100 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6832,40 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Вказану суму просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

18.09.2025 року представником позивача була надана заява про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 грн. (а.с.47-49).

Ухвалою суду від 12.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.43).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.45, 58), в позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.6 на звороті).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.46, 59-60), та не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 12 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір №1562684 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3100,00 грн., строком на 26 днів, стандартна процентна ставка 1,90%, знижена процентна ставка 1,90% за кожен день користування кредитом (а.с.32-36).

Відповідно до п.2.1. договору, кредит надаєтьсятовариством у безготівковій формі шляхомперерахуваннякоштів кредиту за реквізитами платіжної картки№ НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Договір №1562684 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.02.2021 року був підписаний відповідачем 12.02.2021 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором (а.с. 36 на звороті).

Одночасно з підписанням цього договору ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.30-31), який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №1562684 від 12.02.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор С923, час відправки ідентифікатора позичальнику 12.02.2021, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_3 (а.с.11).

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_250702151053 від 02.07.2025 року повідомлено ТОВ «Лінеура Україна» про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 12.02.2021, 15:49:03 на суму 3100 грн., маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 80254363, призначення платежу: зарахування 3100 грн. на карту НОМЕР_4 (а.с.29).

Згідно розрахунку станом на 12.06.2025 року заборгованість за кредитним договором №1562684 становить 9932,40 грн, з яких: 3100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6832,40 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.13).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Так, відповідач в судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором (а.с.36 на звороті).

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має таку заборгованість, а саме: 9932,40 грн, з яких: 3100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6832,40 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.13).

Так в даному випадку відповідач за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1562684 від 12.02.2021 рокуз ТОВ «Лінеура Україна» отримав кредитні кошти в сумі 3100 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.»

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі6832,40 грн., то суд виходить з такого.

Так, за умовами договору №1562684 від 12 лютого 2021 рокуукладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 3100 грн, строком на 26 днів, стандартна процентна ставка 1,90 % в день, знижена 1,90% в день (а.с.32-36).

Тому, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» має право на нарахування та стягнення процентів за період визначений кредитним договором користування кредитними коштами, а саме за 26 днів, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок (1,90% на добу) становить 1531,40 (3100*1,90/100*26) грн.

Разом з тим, пунктом 3.1 договору №1562684 від 12.02.2021 визначено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено порядок автопролонгації строку кредиту.

Згідно з п.4.2.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6. договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.

Відповідно до п.4.2.5. договору, загальна кількість автопрлонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгацій).

В даному випадку матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою основної суми кредиту після закінчення 26-денного строку кредитування дісконтного періоду, тому відбулось автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту, строком 120 календарних днів.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за спірним кредитним договором за користування кредитом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 07.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021 (а.с. 19-22), відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 року до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло право вимоги за кредитним договором №1562684 боржник ОСОБА_1 сума заборгованості разом 9932,40 грн. (а.с. 10).

07 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір факторингу №2-07/09/2021, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 17-18).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 року до ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги за кредитним договором №1562684 боржник ОСОБА_1 сума заборгованості разом 9932,40 грн. (а.с. 12).

Таким чином,оскільки відповідачне виконуєумов кредитногодоговору,добровільно тав визначеністроки несплачує визначенідоговором платежі,а позивачнабув правагрошової вимогидо відповідачаза вказанимкредитним договором,позовні вимогипідлягають задоволеннюта звідповідача накористь позивачапідлягає стягненнюзаборгованість закредитним договором№1562684від 12.02.2021року врозмірі 9932,40 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 року (а.с.23-24), рахунок від 15.09.2025 року (а.с.55), акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року, згідно з якими вартість правової допомоги становить 10500 грн. (а.с.51). Факт оплати вказаної суми підтверджується платіжною інструкцією №996 від 15.09.2025 року на суму 10500 грн. (а.с.54).

Відповідно до п.3.4 розліду 3 Договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025 року передбачено, що сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 10500 грн. до 3000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44002941, заборгованість за кредитним договором №1562684 від 12.02.2021 року в розмірі 9932 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 40 (сорок) коп., що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 3100,00 грн, суми заборгованості за відсотками 6832,40 грн, а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: вул.Саперне Поле, буд.12, м.Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44002941;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2025 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва