Рішення № 131144495, 20.10.2025, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/676/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гула О.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту №Z62.00302.005405479, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в розмірі 49825 гривень, включаючи витрати на страховий платіж, а відповідач зобов`язалася одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами (процентами та сплатою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Позивач зазначає, що банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 49825 гривень. Відповідач свої зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 19 грудня 2023 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 111892 гривні 27 копійок, яка складається з: заборгованість за основним боргом 43712 гривень 83 копійки, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 23065 гривень 26 копійок, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 45114 гривень 18 копійок. Позивач також зазначає, що 19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшли права вимоги відповідно до реєстру боржників. В подальшому 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та позивачем було укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги відповідно до реєстру боржників, в тому числі за кредитним договором №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року, укладеним між відповідачем та ПАТ «Ідея Банк».

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, а також ухвалення заочного рішення у справі в разі неявки в судове засідання відповідача (а.с.4).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується конвертом, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.75).

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, у зв`язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, виданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради 19 серпня 2024 року за №2921 (а.с.55).

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Книги п`ятої ЦК України.

Згідно копії договору кредиту та страхування №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем 24 червня 2024 року було укладено вказаний договір, відповідно до умов якого банку надав відповідачу кредит в розмірі 49825 гривень 00 копійок, тип кредиту ідеальний, процентна ставка та тип 15% річних, змінювана, строк кредиту 36 місяців. Також відповідно до умов вказаного договору кредитні кошти зараховуються відповідачу шляхом переказу на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ «Ідея Банк». Відповідно до п.3.12 договору відповідач просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у гривні на її ім`я. Умовами договору визначено, що позичальник доручає банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 6498 гривень 91 копійка згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього договору, шляхом переказу коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя». Дата повернення кредиту 24 червня 2022 року відповідно до графіку, викладеного в додатку №1 до цього договору. Відповідно до п.1.6 договору повернення заборгованості з договором здійснюється через рахунок №2909702067117, відкритий у банку (при цьому у графіку, викладеному в додатку №1 до даного договору, дана інформація відсутня). Вказаний договір підписаний відповідачем власноручним підписом, про що зазначено у договорі та відповідачем отримано другий примірник вказаного договору (а.с.5).

24 червня 2024 року відповідачем власноручним підписом підписано паспорт споживчого кредиту/додаток №1 до договору кредиту та страхування №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року (а.с.6).

Згідно копії договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року АТ «Ідея Банк» передало (відступило) свої права вимоги до позичальника, а ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами (а.с.13-19), та надано копію друкованого реєстру боржників від 19 грудня 2023 року, сформованого сторонами договору факторингу (а.с.20-22), та відповідно до умов договору факторингу з моменту підписання сторонами реєстру боржників до фактора переходять права вимоги за кредитними договорами укладеними між первісним кредитором та боржниками, а також додано копію платіжних інструкцій в підтвердження факту сплати відповідно до умов вище вказаного договору факторингу (а.с.23-24).

Згідно копії договору факторингу №22/12-2023 від 22 грудня 2023 року ТОВ «Оптіма Факторинг» передало (відступило) свої права вимоги до позичальника, а ТОВ «Профіт Капітал» набуло права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами (а.с.25-29), та надано копію друкованого реєстру боржників від 22 грудня 2023 року, сформованого сторонами договору факторингу (а.с.30-32), та відповідно до умов договору факторингу з моменту підписання сторонами реєстру боржників до фактора переходять права вимоги за кредитними договорами укладеними між первісним кредитором та боржниками, а також додано копію платіжної інструкції в підтвердження факту сплати відповідно до умов вище вказаного договору факторингу (а.с.33).

При цьому позивачем з метою підтвердження факту надання відповідачу зазначеного вище кредиту до позовної заяви додано копію ордеру-розпорядження про видачу кредиту від 24 червня 2019 року №1, в якому зазначено про розпорядження перерахувати кошти з рахунку № НОМЕР_3 в сумі 43326 гривень 09 копійок на підставі кредитного договору №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року (а.с.7). Вивченням вказаного документа встановлено, що він не містить відомостей про фактичне та безумовне зарахування грошових коштів на рахунок відповідача згідно вище вказаного кредитного договору, а містить лише розпорядження про перерахування цих коштів з рахунку № НОМЕР_4 , однак відсутнє підтвердження, що вказані грошові кошти перераховані на рахунок/рахунки відповідача, зазначені у кредитному договорі (п.1.7 договору).

Також позивачем з метою підтвердження факту спати страхового платежу відповідно до кредитного договору до позовної заяви додано копію ордеру-розпорядження про сплату страхового платежу №2, в якому зазначено про розпорядження перерахувати кошти з рахунку № НОМЕР_5 в сумі 6498 гривень 91 копійка на підставі страхового платежу від ОСОБА_1 (а.с.7). При цьому вивченням вказаного документа встановлено, що він не містить відомостей про фактичну та безумовну сплату вказаних грошових коштів саме відповідачем згідно вище вказаного кредитного договору, а містить лише розпорядження про перерахування цих коштів з рахунку № НОМЕР_5 .

Також позивачем в підтвердження факту надання відповідачу зазначеного вище кредиту до позовної заяви додано виписку по рахунку за період з 24 червня 2019 року по 19 грудня 2023 року згідно кредитного договору №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року, сформовану первісним кредитором, однак вказана виписка містить відомості щодо дебету та кредиту та розміри сум грошових коштів в вказаних колонках мають однакове значення розміру грошових коштів 71495 гривень 72 копійки (а.с.8-10), вказана сума не відповідає зазначеній позивачем у позовній заяві загальній сумі заборгованості по вище вказаному кредитному договору.

Крім того згідно довідки-розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором станом на 19 грудня 2023 року, сформованої первісним кредитором, відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 111892 гривні 27 копійок, яка складається з: заборгованість за основним боргом 43712 гривень 83 копійки, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 23065 гривень 26 копійок, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 45114 гривень 18 копійок (а.с.11), однак суд критично ставиться до вказаної довідки-розрахунку, оскільки вона не містить відомостей про виникнення та структуру заборгованості, ключові відомості про її формування.

Вивченням вказаних документів встановлено, що копії ордерів-розпоряджень №1, 2 від 24 червня 2019 року, виписка по рахунку, довідка-розрахунок заборгованості, не можуть бути враховані судом як достатні та беззаперечні докази надання відповідачу та отримання нею грошових коштів в розмірі згідно умов кредитного договору, а також сплату відповідачем страхового платежу за договором страхування життя №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та відповідачем, оскільки вказані документи не містять ключових та достатніх відомостей про це, зокрема, відомостей про те, що грошові кошти були зараховані на рахунок відповідача, а також відомості про наявну у відповідача заборгованість у виписці по рахунку та довідці-розрахунку заборгованості суперечать одне одному, оскільки даними документами не підтверджено існування у відповідача саме в розмірі 111892 гривні 27 копійок, відсутня інформація про виникнення, структуру та порядок розрахунку даної заборгованості.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У п.5 ч.1 ст.1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст.6 Закону №2664-III.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Закону №2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.6 ч..1 ст.4 Закону №2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч.1 ст.1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч.2 ст.1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2024 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року в справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Згідно ч.1ст.626 ЦК України- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

При цьому, ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень ст.ст.526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу дотримується позиції щодо необхідності наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов`язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором. У даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду лише докази щодо укладення договору, при цьому не зазначив, щодо наявності у позивача, або іншої особи оригіналів письмових, або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів, заборгованості.

Як було зазначено вище, позивачем в підтвердження факту надання відповідачу зазначеного вище кредиту до позовної заяви додано виписку по рахунку за період з 24 червня 2019 року по 19 грудня 2023 року згідно кредитного договору №Z62.00302.005405479 від 24 червня 2019 року, сформовану первісним кредитором, однак вказана виписка містить відомості щодо дебету та кредиту та розміри сум грошових коштів в вказаних колонках мають однакове значення розміру грошових коштів 71495 гривень 72 копійки (а.с.8-10), вказана сума не відповідає зазначеній позивачем у позовній заяві загальній сумі заборгованості по вище вказаному кредитному договору.

Крім того згідно довідки-розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором станом на 19 грудня 2023 року, сформованої первісним кредитором, відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 111892 гривні 27 копійок, яка складається з: заборгованість за основним боргом 43712 гривень 83 копійки, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 23065 гривень 26 копійок, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 45114 гривень 18 копійок (а.с.11), однак суд критично ставиться до вказаної довідки-розрахунку, оскільки вона не містить відомостей про виникнення та структуру заборгованості, ключові відомості про її формування.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

З долучених до позовної заяви письмових доказів, наданих позивачем в обґрунтування позову, встановлено, що відсутні достатні та беззаперечні докази на підтвердження тих обставин, що відповідачу були перераховані грошові кошти згідно з вище казаним кредитним договором, а також щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі, в якому позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача, а відтак посилання позивача на надання відповідачеві грошових коштів є безпідставними та не підтверджено належними доказами,

Оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором, а також безпосередньо розмір заборгованості, вимоги позивача не є доведеними.

Відповідно до ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст.12 ЦПК України).

Частинами 6 та 7 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Звернувшись до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини. При цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просив розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. У разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача і, у випадку неявки у судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Будь-яких заяв, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачеві первісним кредитором на підставі вище вказаного кредитного договору та розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і не можуть бути задоволені.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

У позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.