Рішення № 131141681, 20.10.2025, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/864/25

№2-а/687/14/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року селище Чемерівці

Чемеровецький районнийсуд Хмельницькоїобласті ускладі головуючого-судді БорсукаВ.О.,розглянув справув порядкуспрощеного позовногопровадження,без викликусторін заадміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, співвідповідач: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Головного управління патрульної поліції в Хмельницькій області,

встановив:

У вересні2025року позивачзвернувся досуду задміністративним позовомдо відповідачівпро скасуванняпостанови ЕНА№5564953від 25.08.2025року, а провадження по справі закрити. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП,позивачу призначено стягнення у виді сплати штрафу в розмірі 510,00 гривень.

В постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5564953 від 25.08.2025 року зазначено, що 25.08.2025 року близько 09 год. 35 хв., в с.Кугаївці по а/д Р-48 22 км 300 м. водій ОСОБА_1 керував оприскувачем самохідним CASE IN PETRIOT 430, д.н.з. НОМЕР_1 шириною 3,60 м. без відповідного дозвільного документа погодженого органами Національної поліції України, чим порушив КМУ №30 ч.4 - порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами». Вважає таку постанову незаконною з огляду на те, що оприскувач самохідний, на якому рухався позивач, відноситься до сільськогосподарської техніки, і з огляду на вказані вимоги законодавства, проїзд ним на тракторі шириною 3,60 м не потребував отримання дозволу на участь у дорожньому русі, адже дана ширина перебуває в межах дозволених параметрів3,75 м. На сьогодні, вимогами законодавства дозволено рух сільськогосподарської техніки без жодних обмежень за габаритами. З огляду на вищевикладене, вважає, що в його діях відступній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 132-1 КУпАП,і томузвернувся досуду ізвказаним позовом.

Суд, розглянувши матеріали позовної заяви та встановивши, що відповідно до положень ст.ст.4, 257, 268-272, 286 КАС України дана адміністративна справа, як термінова незначної складності розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

19.09.2025 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. При цьому вказав, що згідно з п.п. ап. 22.5 ПДРУкраїни зазначено перелік доріг, по яким дозволено рухатися сільськогосподарській техніці шириною 3,75 м, однак дорога Р-48 не відноситься до цього переліку, оскільки є дорогою державного значення, а не регіонального значення. Таким чином, у діях водія вбачається склад адміністративного правопорушення за ч.1ст.132-1 КУпАПі в подальшому відносно нього поліцейським була складена постанова серії ЕНА №5564953 від 25.08.2025 року з накладенням штрафу в сумі 510 грн. Інспектором було дотримано факти та обставини, передбачені законом та дотримано порядок розгляду справи, що підтверджується долученим відеозаписом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5564953 від 25.08.2025 року зазначено, що 25.08.2025 року близько 09 год. 35 хв., в с. Кугаївці по а/д Р-48 22 км 300 м. водій ОСОБА_1 керував оприскувачем самохідним CASE IN PETRIOT 430, д.н.з. НОМЕР_1 шириною 3,60 м. без відповідного дозвільного документа погодженого органами Національної поліції України, чим порушив КМУ №30 ч.4 - порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами».

З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5564953 від 25.08.2025 року вбачається, що 25.08.2025 року близько 09 год. 35 хв., в с.Кугаївці по а/д Р-48 22 км 300 м. водій ОСОБА_1 керував оприскувачем самохідним CASE IN PETRIOT 430, д.н.з. НОМЕР_1 шириною 3,60 м. без відповідного дозвільного документа погодженого органами Національної поліції України, чим порушив КМУ №30 ч.4 - порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною ч. 1ст.132-1 КУпАП.

Відповідно дост.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно положень ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XIIучасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону №3353-XIIвстановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня2001 року № 1306(даліПравила дорожнього руху).

Відповідно дост.33Закону України«Про автомобільнідороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, згідно з п. 2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306,рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з положеннями п.п.1.10ПДР України сільськогосподарська техніка - це трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо - будівельні, меліоративні машини та інші механізми.

Отже, самохідна сільськогосподарська машина відноситься до сільськогосподарської техніки, а рух сільськогосподарської техніки регулюється положеннями пункту 22.7. Правил дорожнього руху, яким встановлено, що сільськогосподарська техніка, ширина якої перевищує 2,6 м, повинна обладнуватися знаком «Розпізнавальний знак транспортного засобу. Сільськогосподарська техніка», ширина якої перевищує 2,6 м, повинна рухатися в супроводі автомобіля прикриття, який рухається позаду та займає крайнє ліве положення відносно габаритів сільськогосподарської техніки і який обладнується з додержанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. Під час руху такій техніці заборонено хоча б частково займати смугу зустрічного руху. На супровідному автомобілі також встановлюється дорожній знак «Об`їзд перешкоди з лівого боку», який повинен відповідати вимогам стандартів. Обов`язковим також є встановлення габаритних вогнів по ширині габаритів сільськогосподарської техніки зліва та справа. Забороняється рух сільськогосподарської техніки, ширина якої перевищує 2,6 м, колоною та в умовах недостатньої видимості.

Також слід врахувати п. 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 31 травня 2022 року № 2296-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу», рух (переміщення) сільськогосподарської техніки за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст здійснюється без обмеження за габаритами таких транспортних засобів у супроводі автомобіля прикриття суб`єкта господарювання. Така сільськогосподарська техніка та автомобілі прикриття обладнуються проблисковими маячками оранжевого кольору без дозволу на їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст.132-1КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, примітка до ст. 132-1 КУпАП унеможливлює притягнення особи за порушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 3, 4, 6 Порядку). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що контроль на відповідність габаритів автомобілів певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю із складенням відповідного документу.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 січня 2019 року у справі №539/655/17.

У цьому випадку, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не проводився габаритно-ваговий контроль відповідно до вимог Порядку №879, та документ про такий контроль відповідачем суду не надавався та в матеріалах справи відсутній.

При цьому в контексті спірних правовідносин суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3статті 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини зазначає у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

При цьому саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд зазначає, що обов`язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсіст.62 Конституції України,ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободта практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72цього Кодексу(частина 1).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

За таких обставин відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Положеннямист.90КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 3ст. 286КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, тому підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

Стаття 132КАСУкраїни передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст.139КАСУкраїни при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому на виконання вимогст.139 КАС України,та враховуючиправову позицію,викладену 18березня 2020року впостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду усправі №543/775/17,у зв`язкуз задоволеннямпозову судвважає необхіднимстягнути зарахунок бюджетнихасигнувань суб`єктавладних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 484,48 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити. Постанову серії №5564953 від 25.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1ст. 132-1 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 510 грн,скасувати, а провадження у справізакрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: 03048, вул. Федора Ернста, 3 м.Київ ЄДРПОУ 40108646.

Співвідповідач: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району, місце знаходження: 32305, вул. Заводська, 6а м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області

Суддя Борсук В.О.