Рішення № 131134681, 21.10.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5878/25

Провадження № 2/552/2585/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі Дмитриченковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльність такими, що порушують права та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

17.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів Держави Україна, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності такими, що порушують права та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.07.2025 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що протягом 2013-2015 років ОСОБА_2 надавались грошові кошти, що у подальшому були використані для придбання 300 одиниць криптовалюти Bitcoin, що було зафіксовано слідчим СУ ГУНП в Полтавській області Нагієва С. на відео камеру під час допиту по кримінальному провадженню №12015170300001109 у слідчого обвинуваченого ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За даним фактом слідчим відділенням Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015170300001109 за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.1, 2, 4 ст.190 КК України.

Позивач вказувала, що на вказані належні сім`ї ОСОБА_2 кошти ОСОБА_3 придбав 300 Bitcoin, які станом на 17.07.2025 року не повернуто, тим самим їй завдано матеріальних збитків на суму 31462 500 євро.

Зазначала, що в даному кримінальному провадженні №12015170300001109 була визнана потерпілою, однак вироком Полтавського районного суду Полтавської області в справі №545/3264/20 ОСОБА_3 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вважає, що наявність виправдувального вироку суду свідчить про пряму бездіяльність органу досудового розслідування Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в результаті чого сім`ї ОСОБА_2 не відшкодовано матеріальну шкоду (вартість 300 Bitcoin) на дату подання позову, складає 31462500 євро.

Також ОСОБА_1 вказувала, що бездіяльністю поліції їй завдано моральну шкоду (вартість 300 Bitcoin) складає 31462500 євро. Моральні збитки полягають у стресах, моральних стражданнях та психоемоційних навантаженнях.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просила суд визнати дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області такими, що порушують права ОСОБА_1 гарантовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, ст.6, ст.13 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколом №1. Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (вартість 300 Bitcoin) на дату подання позову, що складає 31462500 євро. Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду (вартість 300 Bitcoin), що складає 31462500 євро.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 22.07.2025 року відкрито провадження у справіза позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

06.08.2025 року Головним управлінням Національної поліції України в Полтавській області подано до суду Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначив, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області ніяким чином не спричиняло моральну та матеріальну шкоду позивачу, а навпаки розслідувало кримінальне провадження, в якому позивача було визнано потерпілою та направлено справу до суду. ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би міг підтвердити сам факт протиправних діянь Головного управління Національної поліції в Полтавській області та жодних доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди. Розмір моральної шкоди визначений не обґрунтовано та суперечить положенням Цивільного кодексу України, зокрема, нормам частини 4 статті 23, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та пов`язана з розміром цього відшкодування. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 23.09.2025 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі.

Представник Головного управління Національної поліції України в Полтавській області Хилевич Т.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, які зазначені в поданому до суду відзиву на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 в справі №545/3264/20, провадження №1-кп/545/20/23, який набрав законної сили, клопотання захисника обвинуваченого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України задоволено, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст. 190 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ч.4 ст.190 КК України ОСОБА_3 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Цивільні позови ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Встановлено, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні №12015170300001109 від 08.08.2015 року здійснювалося Полтавським РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_1 була визнана потерпілою в кримінальному провадженні.

Станом на час розгляду судом позовних вимог ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 26.05.2025 року №545/3264/20 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24.12.2024 року стосовно ОСОБА_3 залишено без змін, а касаційні скарги потерпілих без задоволення.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2ст.78 ЦПК України).

Статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадках, зазначених у статті 2 цього Закону, у випадку:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що матеріальну та моральну шкоду їй спричинено Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області внаслідок бездіяльності, яка мала місце в ході здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08.08.2015 року.

Натомість, як встановлено дослідженими в справі доказами, по даному кримінальному провадженню прийнято кінцеве рішення Верховним Судом в постанові від 26.05.2025 року.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав, що визначені у ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які передбачають право на відшкодування шкоди позивачу в порядку зазначеного Закону.

Статтею 1174 ЦК України, на яку посилається позивач ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві, передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Натомість, позивачем ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про наявність бездіяльності Головного управління Національної поліції України в Полтавській області. Навпаки Головне управління Національної поліції в Полтавській області розслідувало кримінальне провадження, в якому позивача було визнано потерпілою та ним направлено справу до суду.

Посилання позивача на наявність судових рішень, ухвалених Полтавським окружним адміністративним судом в справах № № 816/1217/18, 816/1216/18, 816/1516/18, 816/2309/17, 816/2358/17, 816/492/18, 816/1400/18, 816/468/18, 816/466/18, 816/2327/17, 816/463/18, 816/467/18 є безпідставним.

Встановлено, предметом розгляду в даних справах за позовом іншої особи ОСОБА_4 була бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягала у неналежному розгляді звернень ОСОБА_4 в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Задоволення слідчими суддями Октябрського районного суду м. Полтави заяв, клопотань та скарг інших учасників кримінального провадження №12015170300001109 від 08.08.2015 року не може бути оцінено судом як обставина порушень прав позивача ОСОБА_1 , яка не була ініціатором таких звернень до суду.

Оскільки судом не встановлено наявність бездіяльності Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, отже, відсутні і підстави для відшкодування позивачу шкоди відповідачем в порядку, передбаченому ст.1174 ЦК України.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 судом враховується, що оскарження учасниками кримінального провадження процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а задоволення його вимог про визнання потерпілим є достатньою сатисфакцією (Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №336/5519/18). Аналогічні висновки сформульовано ВС у постановах: від 11 лютого 2019 року у справі № 233/4186/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 638/12068/16-ц.

Твердження позивача про те, що наявність виправдувального вироку суду свідчить про пряму бездіяльність органу досудового розслідування Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, судом оцінюється критично.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2частинипершоїстатті 284 цього Кодексу.

Наявність виправдувального вироку суду жодним чином не свідчить про бездіяльність органу досудового розслідування.

Окрім того, як встановлено судом, станом на час вирішення позовних вимог ОСОБА_1 вирок Полтавського районного суду м.Полтави від 20.09.2023 року в справі №545/3264/20 набрав законної сили.

З матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні №12015170300001109 від 08.08.2015 було заявлено цивільні позови.

Наразі кінцеве рішення в справі набрало законної сили, тому є безпідставним твердження ОСОБА_1 про те, що шкода, завдана злочином, не відшкодована.

В розуміннінорм ст.22ЦК Українизбитками є втрати,якихособазазнала узв`язкузізнищеннямабо пошкодженнямречі,атакожвитрати,якіособазробила абомуситьзробитидля відновленнясвогопорушеногоправа (реальнізбитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставини наявності у володінні ОСОБА_1 та/чи членів її сім`ї станом на 2013-2015 роки грошових коштів у відповідному розмірі 10500 доларів США.

Відсутні докази щодо складу сім`ї позивача.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено не тільки бездіяльності відповідача, а і сам факт спричинення їй збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Дослідженими в справі доказами не встановлено наявності протиправності дій та/чи бездіяльності відповідача, завдання шкоди позивачу ОСОБА_1 відповідачем, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Судупри розгляді справи №752/17832/14-ц зазначила, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Натомість, позивач ОСОБА_1 , заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 31462500 євро, жодним чином не обґрунтувала таку суму, лише зазначила, що це вартість 300 Bitcoin, яка не відповідає принципам розумності.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд даної справи суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльність такими, що порушують права та стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , телефон НОМЕР_2 .

Відповідач Головного управління Національної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108630, юридична адреса: м.Полтава, вул.Пушкіна, 83.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2025 року.

Головуючий суддя Турченко Т.В.