Ухвала суду № 131133912, 20.10.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17784/25

Провадження № 2/369/10779/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жило Іллі Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, -

в с т а н о в и л а:

Представник позивача адвокат Жило І.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 неустойку за договором будівельного підряду № 080823-08 від 08.08.2023 року у розмірі 25961663, 66 грн. та штраф у розмірі 1356881, 38 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача адвокат Жило І.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках ОСОБА_2 , відкритих у банківських установах, які будуть виявлені на час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 27318545, 04 грн.

В обґрунтування вимог заяви представник позивача посилався на те, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/17784/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки. Разом із поданням позову позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на рухоме та нерухоме майно. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жило І.А. про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2874364432224), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі. В решті заяви про забезпечення позову - відмовлено. Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з претензією із вимогою про виконання зобов`язання 27.06.2025 року, а вже 01.07.2025 року ОСОБА_2 подарував свою земельну ділянку (кадастровий номер 3222487001:01:003:0294) за договором дарування своїй дружині ОСОБА_3 . Відтак, ОСОБА_2 дізнавшись, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій, уклав фіктивний правочин зі своєю дружиною ОСОБА_3 . Враховуючи, що вартість майна, на яке було накладено арешт ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2025 року є значно меншою за ціну позову, просить накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках ОСОБА_2 , відкритих у банківських установах, які будуть виявлені на час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 27318545, 04 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані письмові документи, вважає, що вимоги представника заявника щодо накладення арешту в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 27318545,04 грн. на всі грошові кошти, які знаходяться на будь-яких рахунках відповідача ОСОБА_2 , відкритих у банківських установах та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , не підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Згідно ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з п. 13 ст.7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того,статтею 150 ЦПКімперативно встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, за рахунок якого пропонується забезпечити позов, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1статті 150 ЦПК, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Разом з тим, відомості про те, на яке саме майно заявник просить накласти арешт, на яких конкретно рахунках (зазначення їх номерів) та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Натомість представник заявника, подаючи до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 ,які знаходяться на банківських рахунках в будь-яких банківських установах України, не надав суду письмових доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 відкритих у банківських установах рахунків та наявності коштів на них. Відсутність відомостей про рахунки відповідача позбавляє можливості суд вирішити питання про забезпечення позову та в свою чергу унеможливлює накладення на них арешту.

Щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Представником позивача не надано доказів того, що відповідачу на праві власності належить будь-яке нерухоме чи рухоме майно, не конкретизовано, на яке саме майно представник заявника просить накласти арешт, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви в цій частині також.

У разі ухвалення рішення про задоволення заяви без визначення конкретних рахунків у банківських установах та об`єктів нерухомості, останнє може носити свавільний характер.Відтак, наразі суд не вбачає підстав у накладенні арешту на майно відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149-153,157,260,261,353-354 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а:

у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жило Іллі Анатолійовича про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках ОСОБА_2 , відкритих у банківських установах, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя - Лапченко О.М.