Рішення № 131131728, 21.10.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/936/25

2/212/1535/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:

суддя - Ведяшкіна Ю.В.,

секретар судового засідання - Розинько К.А.

у цивільній справі № 212/936/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди , завданої смертю батька на виробництві,

в с т а н о в и в :

29.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 750 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтуванні позову зазначено, що 02.06.2013 року на території Петрівського кар`єру ПАТ «ЦГЗК» стався нещасний випадок, під час якого, загинув батько позивача - ОСОБА_2 при виконанні обов`язків водія автотранспортних засобів автоколони № 2 автотранспортного цеху ПАТ «ЦГЗК», за фактом смерті якого, після проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, було складено Акт, згідно якого нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2 визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.

У зв`язку із трагічною загибеллю батька у 2013 році, позивач пережив глибокі моральні страждання. Раптова смерть батька стала для нього важким емоційним ударом, який призвів до тривалого стану горя, почуття втрати та незахищеності. Через несправедливі висновки комісії з розслідування нещасного випадку у 2013 році у нього виникли відчуття несправедливості та безпорадності, оскільки відповідальність за нещасний випадок була покладена на його загиблого батька, внаслідок чого він відчув на собі осуд і осудливе ставлення з боку родичів іншої загиблої людини, що додатково посилювало його емоційний біль та почуття сорому. У зв`язку із зазначеними подіями, він був змушений брати участь у тривалих судових процесах, оскаржуючи висновки комісії, що також завдало великих емоційних та фізичних зусиль, і постійного повернення до травматичних спогадів про обставини смерті батька. За наведених обставин, розмір грошового відшкодування моральної шкоди оцінює в 750 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

03.02.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

13.02.2025 року представником відповідача подано відзив, відповідно до якого, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що під час зазначених подій з боку підприємство будь - яких порушень вимог законодавства про працю встановлено не було, у зазначеному кар`єрі був організований дорожній рух, відповідно до Правил дорожнього руху, встановлені дорожні знаки, але ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП, під час якої настала смерть як самого ОСОБА_2 , так і пасажира, який знаходився в транспортному засобі, тому у відповідності до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, враховуючи вину ОСОБА_2 в настанні зазначеного нещасного випадку вважають, що розмір шкоди має бути зменшений до 5% від заявленої суми, враховуючи також загальні принципи відшкодування шкоди, відповідно до яких, розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення.

29.07.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Повалій О.В. позов підтримала з наведених у ньому підстав та просила його задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Савельєва Т.Д. позов не визнала з підстав наведених у відзиві та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові доказі, суд дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.12).

ОСОБА_2 , станом на 02 червня 2013 року, працював водієм автотранспортних засобів автоколони №2 автотранспортного цеху Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є відповідач.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 червня 2013 року (а.с.14).

Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 02 червня 2013 року о 12:00 годині, затвердженого 21 січня 2025 року, встановлено, що 17 січня 2025 року комісія провела розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) на перевантажувальному пункті екскаваторів ЕКГ-81 господарчий № НОМЕР_2 та ЕКГ-10 господарчий №7 горизонту +110 метр в маркшейдерських вісях 200-220, базис 600-800 Петрівського кар`єру ПАТ «ЦГЗК» зі смертельним наслідком, зокрема з потерпілим ОСОБА_2 (а.с. 54-77).

Згідно зазначеного Акту, видом події зазначена дорожньо-транспортна пригода на території підприємства, причиною настання нещасного випадку вказано: організаційна - інші: порушення Правил дорожнього руху України, порушено: вимоги дорожнього знаку 3.21 Правил дорожнього руху України; п. 1.10 розділу 1, підпункт б) п.2.3 розділу 2, п.10.1 розділу 10, п.12.3 розділу 12 Правил дорожнього руху України.

У пункті 8 вказаного Акту зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є: ОСОБА_2 - водій автотранспортних засобів автотранспортного цеху ПАТ «ЦГЗК», який порушив вимоги дорожнього знаку 3.21 ПДР України «В`їзд заборонено», а також порушив вимоги п.1.10 розділу 1, підпункт б) п.2.3 розділу 2 п.10.1 розділу 10, п.12.3 розділу 12 ПДР України, частині: не визначив дану дорожню ситуацію, як небезпечну для подальшого руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну; перед початком руху, перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно був спроможний виявити не вижив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; ОСОБА_3 - водій автотранспортних засобів (зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі у кар`єрі) ПАТ «ЦГЗК», який порушив вимоги п.1.10 розділу 1, підпункт б) п.2.3 розділу 2, п.10.1 розділу 10, п.12.3 розділу 12 ПДР України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Отже, враховуючи, що відповідно до п. 8 Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 02 червня 2013 року о 12:00 годині, затвердженого 21 січня 2025 року, особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є ОСОБА_2 - водій автотранспортних засобів автотранспортного цеху ПАТ «ЦГЗК», та ОСОБА_3 - водій автотранспортних засобів (зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі у кар`єрі) ПАТ «ЦГЗК», суд вважає доведеними підстави відповідальності ПрАТ «ЦГЗК» за моральну шкоду спричинену Позивачу внаслідок загибелі його батька - ОСОБА_2 ..

При цьому, доводи представника відповідача з приводу відсутності вини ПрАТ «ЦГЗК» в настанні нещасного випадку з ОСОБА_2 , суд до уваги не приймає, як такі, що суперечать встановленим по справі обставинам, відповідно до яких, потерпілий, працюючи водієм автотранспорту відповідача, отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, виним у якому, окрім самого потерпілого, визнано й іншого працівника підприємства.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин; враховуючи глибину страждань Позивача, який втратив близьку людину (батька) та залишився без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, а також враховуючи судову практику при розгляді аналогічних спорів, суд визначає суму грошового відшкодування, завданої позивачу моральної шкодив у розмірі 470 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо оподаткування сум, які стягнуто судом на відшкодування завданої моральної шкоди, суд зазначає про наступне, відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 21.05.2025 року у справі № 235/3143/24, проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди;

цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів;

можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України;

правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів». Це є підставою для відповідної зміни судових рішень.

Отже, враховуючи наведений правовий висновок Верховного Суду, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення грошового відшкодування завданої моральної шкоди без утримання податку, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України.

За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в сумі 4 700 грн.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 6 - 13, 76-81, 89, 137-141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 470 000 ( чотириста сімдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 4 700,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: : 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977.

Рішення складено 21 жовтня 2025 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна