Рішення № 131131707, 21.10.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9497/25

2/212/5062/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлов Д.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачазвернувся досуду ізпозовом довідповідача простягнення сумиборгу закредитним договором,посилаючись нате,що 08.12.2020року міжТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та ОСОБА_2 було укладенокредитний договір№ 3651739.За Кредитнимдоговором ТОВ«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»надало ОСОБА_2 кредитні кошти всумі 1800грн.,строком на30днів,зі сплатоювідсотків урозмірі 1,99%на день,а клієнтзобов`язався повернутикредит тасплатити процентиза користуванняним.01.01.2021року міжТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та ОСОБА_2 було укладенододаткову угоду№3651739до Договорупозики №3651739,за умовамиякої сторонидомовились збільшитисуму позикина 4000грн.21.06.2021р.між ТОВ«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та ТОВ«Фінансова компаніяуправління активами» булоукладено Договірфакторингу №2106за якимТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»передає ТОВ«Фінансова компаніяуправління активами» заплату належнійому прававимоги,а ТОВ«Фінансова компаніяуправління активами» приймає належніТОВ «1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»права вимогидо боржників,вказаним уреєстрі боржників.Згідно реєструправ вимогиТОВ «Фінансовакомпанія управлінняактивами» набулоправо грошовоївимоги довідповідача всумі 12401,28грн.03.04.2023р.між ТОВ«Фінансова компаніяуправління активами» та ТОВ«Фінпром Маркет» булоукладено Договірфакторингу №030423-ФКза якимТОВ «Фінансовакомпанія управлінняактивами» передає ТОВ«Фінпром Маркет» за платуналежні йомуправа вимоги,а ТОВ«Фінпром Маркет»приймає належніТОВ «Фінансовакомпанія управлінняактивами» прававимоги доборжників,вказаним уреєстрі боржників.Згідно реєструправ вимогиТОВ «ФінпромМаркет» набулоправо грошовоївимоги довідповідача всумі 12401,28грн.з яких:4000грн.сума заборгованостіза кредитнимдоговором,8401,28грн.сума заборгованостіза відсотками.Однак,всупереч умовамкредитного договору,незважаючи наповідомлення,відповідач невиконав свогозобов`язання.Так післявідступлення позивачуправа грошовоївимоги відповідачне здійснивплатежу дляпогашення існуючоїзаборгованості.На підставівикладеного просивсуд стягнутиз відповідачана користьТОВ «ФінпромМаркет» заборгованістьза кредитнимдоговором узагальному розмірі12401,28грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Представник позивача, Гедзь О.В., у позовній заяві просила суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачка, ОСОБА_1 , будучи повідомленою про наявність даного позову ТОВ «ФінпромМаркет» до неї, не висловила заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та не скористалась своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що 08.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису було укладено договір позики №3651739.

Також судом було встановлено, що 01.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису було укладено додаткову угоду №3651739 до договору позики №3651739.

Згідно довідок про ідентифікацію договір позики від 08.12.2020 року та додаткова угода до договору позики від 01.01.2021 року були підписані ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора, який було відправлено на електронну пошту останній.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір від 08.12.2020 року, та додаткова угода від 01.01.2021 були підписані ОСОБА_2 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідачка ОСОБА_2 , підписуючи 08.12.2020 року електронним підписом договір позики, та 01.01.2021 додаткову угоду, зазначила номер рахунку НОМЕР_1 .

Згідно платіжної інструкції № 72d9aa85-2280-4937-85a8-9bfe723929d8, грошові кошти в сумі 1800 грн. були перераховані 08.12.2020 року на банківську картку НОМЕР_1 .

Згідно платіжної інструкції № 0d530e4b-eb7c-4207-84f3-63039ab6cf79, грошові кошти в сумі 2200 грн. були перераховані 01.01.2021 року на банківську картку НОМЕР_1 .

З відповідіАТ КБ«Приватбанк»№20.1.0.0.0/7-250926/43833-БТвбачається,що наім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 08.12.2020 року відбулось зарахування грошових коштів у сумі 1800 грн., та на яку 01.01.2021 року відбулось зарахування грошових коштів у сумі 2200 грн.

Судом також було встановлено, що 21.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено Договір факторингу № 2106 за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Згідно реєстру прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12401,28 грн.

03.04.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 030423-ФК за яким ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Згідно реєстру прав вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12401,28 грн. з яких: 4000 грн. сума заборгованості за кредитним договором, 8401,28 грн. сума заборгованості за відсотками..

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за договором позики №3651739 від 08.12.2020 р., та за додатковою угодою №3651739 від 01.01.2021 р. укладеними ОСОБА_2 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет».

Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яку відповідачка повинна сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд вказує, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 2.1 Договору №3651739 сума позики складає 1800 грн.

Згідно п. 2.2 Договору №3651739 строк позики становить 30 днів.

Згідно п. 2.3 Договору №3651739 процентна ставка становить 1,99 % (фіксована).

01.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору позики.

Згідно п.1 додаткової угоди на підставізвернення Позичальника,здійсненого задопомогою засобівінформаційно-комунікаційноїсистеми,Кредитодавецьзбільшує сумунаданого Позичальникупозики 1800 грн.на 2200 грн.Таким чином,загальнийрозмір наданогоКредиту становить4000 грн.

Суд відхиляє посилання ТОВ «Фінпром маркет» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі за таким договором, оскільки суд не приймає аргументи про те, що кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.

Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором позики №3651739, та за додатковою угодою до договору позики №3651739 саме в сумі 5381,06 грн., з яких 4000 грн. борг за кредитом, 823,86 грн. борг з відсотків, які були нараховані за 23 дня кредиту ( з 08.12.2020 року по 31.12.2020 року), тобто 1800 х23х1,99%=823,86, та 557,20 грн. борг з відсотків, які були нараховані за 7 днів кредиту ( з 01.01.2021 року по 07.01.2021 року), тобто 4000 ( загальна сума кредиту) х7х1,99%=557,20.

Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 5381,06 грн.

Згідно відомостей Реєстру Криворізької міської територіальної громади ОСОБА_3 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. підтверджуються: договором № 01-11/24 від 01.11.2024 р. про надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О.; актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; витягом з акту №15-П приймання передачі наданої правничої допомоги за яким вбачається, що вартість наданої послуги становить 3500 грн; ордером на надання правничої (правової) допомоги, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру.

Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3500 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1518,69 (5381,06/ 12401,28х 3500 = 1518,69) грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Фінпром Маркет» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює відповідно 1051,11грн. (5381,06/ 12401,28х 2422,40 = 1051,11).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 простягнення сумиборгу закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5381 ( п`ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФінпромМаркет» витрати з оплати судового збору в сумі 1051,11 грн., та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1518,69 грн.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21 жовтня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А оф.204

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 .

Суддя Д. О. Козлов