Рішення № 131125627, 20.10.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4084/25за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення, м. Дніпро

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення виплаченого забезпечення

Суддя Ярошенко В.І.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ПРОЦЕДУРА

Дніпропетровський обласний центр зайнятості населення звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в якому просить суд стягнути виплачене забезпечення у розмірі 2 032, 26 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4084/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі про подання до суду відзиву на позовну заяву.

07.08.2025 від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.

13.08.2025 від Дніпропетровського обласного центру зайнятості надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплачена гр. ОСОБА_1 допомога по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі № 160/11195/23 поновлено ОСОБА_1 на роботі, однак рішення суду не містить висновку про незаконність звільнення ГУНП. Звільнення ОСОБА_1 з 15.05.2023 здійснено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, що підтверджується наказом ГУНП № 304 о/с. Відповідач звертає увагу, що ГУНП не було повідомлене про факт звернення ОСОБА_1 до позивача про призначення йому виплат, тому виплата допомоги була здійснена внаслідок дій ОСОБА_1 , а не ГУНП. Позивач, як орган, що здійснює виплати, мав перевірити обставини, пов`язані з припиненням трудових відносин ОСОБА_1 та переконатися у правомірності надання йому статусу безробітного. Відсутність належної перевірки з боку позивача не може бути підставою для покладення відповідальності на відповідача. Таким чином, ГУНП діяло у межах закону, і підстави для стягнення виплаченого забезпечення на користь позивача відсутні.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Заперечуючи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву твердження, позивач вказує на те, що ОСОБА_1 поновлено на роботі на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі № 160/11195/23. Неповернення коштів до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття порушує державні інтереси в сфері соціального захисту населення в частині професійного навчання, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян і завдає державі шкоду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

26.05.2023 до Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, як шукаючий роботу звернувся ОСОБА_1 , який був звільнений з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 15.05.2023 року на підставі п 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію».

Наказом філії № НТ230526 від 26.05.2023 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітного на підставі ч.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Наказом філії № НТ230529 від 29.05.2023 йому призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», починаючи з 27.05.2023.

ОСОБА_1 31.07.2023 знято з обліку у зв`язку з поновленням його на роботі згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі № 160/11195/23. Наказ про поновлення № 506о/с від 28.07.2023 виданий Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області.

Наказом філії № НТ230731 від 31.07.2023 припинено реєстрацію ОСОБА_1 у зв`язку поновленням зареєстрованого безробітного на роботі відповідно до абз.10 пп.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792.

За період перебування на обліку з 27.05.2023 по 27.07.2023 ОСОБА_1 виплачено допомоги по безробіттю 2 032, 26 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Криворізька філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості 03.08.2023 направила відповідачу претензію № 01-10/1345 про повернення виплаченої ОСОБА_1 суми матеріального забезпечення. Претензія вручена відповідачу, але вимоги викладені у претензії не виконані.

Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області надано відповідь на претензію № 4904/103/05-2023 від 07.09.2023, за змістом якої відповідачем зазначено, що відповідальність щодо відшкодування коштів у даному випадку покладається на ОСОБА_1 .

Враховуючи викладені обставини, посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття позивач звернувся з позовом до суду, та вимагає стягнення з відповідача суми виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 2 032, 26 грн, що є причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо стягнення виплаченого забезпечення

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Статус безробітного надається особі працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви (частина 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункт 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Зазначена правова норма кореспондується з п.п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, відповідно до якого центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів): поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до норм ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилається на положення ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якою визначено, що у разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду сума виплаченого забезпечення стягується з роботодавця лише за умови, якщо звільнення було визнано незаконним. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі № 160/11195/23 поновлено ОСОБА_1 на роботі, однак рішення суду не містить висновку про незаконність звільнення ГУНП.

Суд приймає до уваги заперечення позивача щодо цього та відхиляє зазначені доводи Відповідача, оскільки відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Факт поновлення підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 по справі №160/11195/23, яке набрало законної сили.

За встановлених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 2 032, 26 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ 40108866) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49006, м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 03490909) грошові кошти у розмірі 2 032, 26 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко