Рішення № 131125599, 21.10.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5290/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП" (м. Миронівка, Київська область)

до Фізичної особи - підприємця Іваніва Віталія Володимировича (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором № 26012024 від 26.01.2024 у розмірі 281 234 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "МХП" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваніва Віталія Володимировича (далі - відповідач) заборгованість за договором № 26012024 від 26.01.2024 у розмірі 281 234 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №26012024 від 26.01.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 01.02.2024 по 16.11.2024 послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 281 234 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 374 грн. 81 коп.

Ухвалою суду від 19.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 45745/25 від 20.10.2025), в яких він наголошує на тому, що основною (первинною) умовою виникнення зобов`язання з оплати є факт здійснення господарської операції, а не підписання Актів приймання-передачі наданих послуг.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 19.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 19.09.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 19.09.2025 о 06:40 (а.с.52).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 19.09.2025 вважається врученою відповідачу 19.09.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.52).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 19.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130341722) надіслано судом 19.09.2025, зареєстровано в реєстрі 19.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 22.09.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 19.09.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (19.09.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 06.10.2025.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 21.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 19.10.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 18.11.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору перевезення вантажу, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення основного боргу у заявленій до стягнення сумі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 26.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "МХП" (далі - МХП, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Іванівим Віталієм Володимировичем (далі - контрагент, відповідач) укладено договір № 26012024 (далі - договір, а.с.10-14), відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2. якого МХП зобов`язується перевозити належним йому автомобільним транспортом вантажі контрагента та/або надавати контрагенту від власного імені, в інтересах та за рахунок контрагента послуги виконання або організації виконання перевезенням вантажів контрагента автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а контрагент зобов`язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах договору. Договір є змішаним і правовідносини сторін за ним регулюються: в разі виконання перевезення вантажів належним МХП автомобільним транспортом - положеннями про договір перевезення вантажів; в разі залучення до перевезення вантажів належного третім особам автомобільного транспорту та/або надання пов`язаних з перевезенням додаткових послуг з виконання та організації виконання перевезення вантажів - положеннями про договір транспортного експедирування (комісії, послуг).

Згідно з пунктом 1.2. договору невід`ємними частинами договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення є:

- додаток № 1 - Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та контрагентами, в яких МХП виступає виконавцем зобов`язань, які оплачуються контрагентом (редакція від 01.03.2020). Дані Умови опубліковані у газеті "Урядовий кур`єр", розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень (пункт 1.2.1. договору);

- додаток № 2 - Строки та порядок оплати послуг, інші умови (пункт 1.2.2. договору);

- додаток № 3 - заявки/замовлення на обслуговування, в яких визначаються конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу (далі - замовлення) (пункт 1.2.3. договору).

У розділі 3 договору сторонами були погоджені умови щодо порядку розрахунків, а саме:

- плата МХП узгоджується сторонами в замовленні, що є невід`ємною частиною договору. Сторони мають право додатково, до плати МХП, узгодити в замовленні чи в окремій угоді умови відшкодування МХП окремих витрат з виконання чи організації виконання перевезення вантажу та/або додаткову плату за окремі транспортно-експедиторські послуги у зв`язку з виконанням окремого(их) замовлення(нь) та/або договору в цілому (пункт 3.2. договору);

- зобов`язання МХП стосовно перевезення вантажу вважаються виконаними в момент своєчасного отримання вантажоодержувачем вантажу в належному стані та кількості, що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на CMR або ТТН, з якою поставлено вантаж (пункт 3.2. договору);

- сторони погодились, що підставою для проведення розрахунків за договором є підписаний сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг, а також оригінали належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з відмітками та підписами уповноважених осіб вантажовідправника і вантажоодержувача (пункт 3.2.1. договору);

- МХП вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, якщо вантаж було доставлено в пункт призначення, передано уповноваженій особі вантажоодержувача без пошкоджень в кількості відповідно до товаросупровідних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, та належним чином оформлені, та у відповідності з вимогами пункту 3.2 договору CMR або ТН або комплект накладних, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Датою надання послуг вважається дата складання Акту приймання-передачі послуг. У випадку надання неналежно оформленої, з порушенням вимог договору та/або чинного законодавства України, CMR або ТТН, то контрагент зобов`язаний надати протягом 3-х днів з моменту отримання, письмову та вмотивовану відмову ви підписання Акту приймання-передачі послуг. У випадку відсутності письмових зауважень контрагента протягом вищевказаного строку, послуги вважаються прийнятими контрагентом (пункт 3.3. договору);

- порядок та умови оплати послуг, ціни на них, визначаються згідно з додатком № 2 до договору (пункт 3.4. договору).

У відповідності до вказаних вище умов договору, сторонами був підписаний Додаток №2 до договору № 26012024 від 26.01.2024 (далі - додаток № 2, а.с.11 на звороті), в пунктах 1, 2, 3, 4 якого були погоджені такі умови:

- предмет договору: транспортного експедирування та перевезення вантажів;

- точне найменування послуг, їх вартість та строки надання, визначаються сторонами в додатку № 3 до договору, що підписується обома сторонами;

- відповідно до умов договору визначено наступні умови оплати: шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок МХП не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг;

- загальна сума договору остаточно визначається шляхом підсумку вартості наданих послуг за договором відповідно до підписаних сторонами додатків та Актів приймання-передачі наданих послуг та не може перевищувати 5 000 000 грн. (в тому числі ПДВ - 833 333 грн. 33 коп.).

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно із частиною 1 статті 53 вказаного Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом регулює Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Україна приєдналася до зазначеної Конвенції згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" № 57-V від 01.08.2006. Для України Конвенція набрала чинності 17.05.2007.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За приписом пункту 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З огляду на те, що виконання спірних перевезень автомобільним транспортом відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Відповідно до статті 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Частина 1 статті 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань по договору, позивачем у період з 01.02.2024 по 16.11.2024 були надані відповідачу послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 776 552 грн. 74 коп., що підтверджують наявні у матеріалах справи докази, а саме:

- Акт надання послуг № 391223 від 01.02.2024, складний про те, що виконавцем були надані транспортні послуги: Нідерланди, Meterik, - м. Житомир, Україна, а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , на суму 130 261 грн. 44 коп. (а.с.18); на підтвердження надання послуг позивачем надана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 59158850 від 12.01.2024 (а.с.20); в оплату вказаних послуг позивачем був виставлений рахунок на оплату № 2742 від 01.02.2024 (а.с.19);

- Акт надання послуг № 391322 від 06.02.2024, складний про те, що виконавцем були надані транспортні послуги: Нідерланди, Meterik, - м. Житомир, Україна, а/м НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , на суму 133 236 грн. 51 коп. (а.с.21); на підтвердження надання послуг позивачем надана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 59158751 від 22.01.2024 (а.с.23); в оплату вказаних послуг позивачем був виставлений рахунок на оплату № 2741 від 06.02.2024 (а.с.22);

- Акт надання послуг № 407745 від 22.02.2024, складний про те, що виконавцем були надані транспортні послуги: Нідерланди, Антверпен - м. Білгородка, Україна, а/м НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , на суму 143 820 грн. 79 коп. (а.с.24); на підтвердження надання послуг позивачем надана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № ORD1218370 від 16.02.2024 (а.с.26); в оплату вказаних послуг позивачем був виставлений рахунок на оплату № 2837 від 22.02.2024 (а.с.25);

- Акт надання послуг № 604043 від 06.08.2024, складний про те, що виконавцем були надані транспортні послуги: Hoek van Holland, Нідерланди - Перемога, Україна, а/м НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , на суму 113 234 грн. 00 коп. (а.с.27); на підтвердження надання послуг позивачем надана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 06.08.2024 (а.с.28, на звороті, 29); в оплату вказаних послуг позивачем був виставлений рахунок на оплату № 5310 від 06.08.2024 (а.с.27, на звороті);

- Акт надання послуг № 719341 від 16.11.2024, складний про те, що виконавцем були надані транспортні послуги: Rittem, Нідерланди - Вишневе, Україна, а/м НОМЕР_9 / НОМЕР_10 , на суму 128 000 грн. 00 коп. (а.с.30); на підтвердження надання послуг позивачем надана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №120224/585925 від 11.11.2024 (а.с.31, на звороті, 32); в оплату вказаних послуг позивачем був виставлений рахунок на оплату № 7347 від 16.11.2024 (а.с.30, на звороті);

- Акт надання послуг № 719342 від 16.11.2024, складний про те, що виконавцем були надані транспортні послуги: Rittem, Нідерланди - Вишневе, Україна, а/м НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , на суму 128 000 грн. 00 коп. (а.с.33); на підтвердження надання послуг позивачем надана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №120223/585924 від 11.11.2024 (а.с.34, на звороті, 35); в оплату вказаних послуг позивачем був виставлений рахунок на оплату № 7348 від 16.11.2024 (а.с.33, на звороті).

Також судом встановлено, що надані позивачем у період з 01.02.2024 по 16.11.2024 послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 776 552 грн. 74 коп. були оплачені відповідачем лише частково - на суму 495 318 грн. 74 коп., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкції, а саме:

- платіжної інструкції № 556935118.1 від 07.03.2024 на суму 113 236 грн. 51 коп. із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2741 від 06.02.2024" (а.с.36);

- платіжної інструкції № 556936150.1 від 07.03.2024 на суму 110 261 грн. 44 коп. із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2742 від 01.02.2024" (а.с.36 на звороті);

- платіжної інструкції № 566006325.1 від 29.03.2024 на суму 20 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2742 від 01.02.2024" (а.с.37);

- платіжної інструкції № 568728624.1 від 05.04.2024 на суму 20 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2741 від 06.02.2024" (а.с.37 на звороті);

- платіжної інструкції № 568731840.1 від 05.04.2024 на суму 103 820 грн. 79 коп. із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 2837 від 22.02.2024" (а.с.38);

- платіжної інструкції № 401 від 12.12.2024 на суму 128 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "часткова оплата за транспортні послуги згідно з рахунком № 7348 від 16.11.2024" (а.с.38, на зворот).

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №26012024 від 26.01.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з 01.02.2024 по 16.11.2024 послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 281 234 грн. 00 коп. (776 552,74 - 495 318,74).

Вказані обставини і є причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Як було зазначено вище, у пунктах 3.2.1., 3.4. договору сторони визначили, що підставою для проведення розрахунків за договором є підписаний сторонами Акт прийому-передачі наданих послуг, а також оригінали належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з відмітками та підписами уповноважених осіб вантажовідправника і вантажоодержувача. Порядок та умови оплати послуг, ціни на них, визначаються згідно з додатком № 2 до договору.

Так, у пункті 3 Додатку № 2 до договору № 26012024 від 26.01.2024 сторони погодили, наступні умови оплати: шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок МХП не пізніше 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 2.1. договору визначено, що контрагент зобов`язаний своєчасно сплачувати МХП узгоджену сторонами в замовленні плату після надання останнім в повному обсязі документів, що підтверджують виконання останнім своїх зобов`язань за договором (пункт 2.1.6. договору).

Судом встановлено, що надані позивачем у період з 01.02.2024 по 16.11.2024 послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 776 552 грн. 74 коп. були оплачені відповідачем лише частково - на суму 495 318 грн. 74 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 281 234 грн. 00 коп. (776 552,74 - 495 318,74).

В свою чергу, відповідач вказані обставини та доводи позивача щодо наявності боргу під час розгляду справи судом не спростував та не оспорив.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом також враховано, що в матеріалах справи наявний Гарантійний лист від 16.01.2025, яким ФОП Іванів Віталій Володимирович зобов`язується виплатити борг перед компанією Приватне акціонерне товариство "МХП" у сумі 356 658 грн. 49 коп. до 01.06.2025. з помісячною виплатою у сумі 50 000 грн. 00 коп., а саме 17-го числа кожного місяця нижченаведений графік платежів:

- 17.01.2025 - 50 000 грн. 00 коп.;

- 17.02.2025 - 50 000 грн. 00 коп.;

- 17.03.2025 - 50 000 грн. 00 коп.;

- 17.04.2025 - 50 000 грн. 00 коп.;

- 17.05.2025 - 50 000 грн. 00 коп.;

- 30.05.2025 - 156 658 грн. 49 коп. (а.с.39, 41).

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 281 234 грн. 00 коп. перед позивачем.

Суд зазначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги наявність доказів надання таких послуг позивачем в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг на залишкову суму 281 234 грн. 00 коп. є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 281 234 грн. 00 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 281 234 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 3 374 грн. 81 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 374 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МХП" до Фізичної особи - підприємця Іваніва Віталія Володимировича про стягнення заборгованості за договором №26012024 від 26.01.2024 у розмірі 281 234 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваніва Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_13 ) на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (вулиця Елеваторна, будинок 1, м. Миронівка, Київська область, 01609; ідентифікаційний код 25412361) 281 234 грн. 00 коп. - основного боргу та 3 374 грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 21.10.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко