Вирок № 131122247, 21.10.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.10.2025Справа № 643/1121/16-к Провадження № 1-кп/554/129/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220280006042 від 29.11.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шамраївка Полтавської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, офіційно не працює, освіта професійно-технічна, має на утриманні дитину 2006 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , не судимий в силу ст.89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.11.2015 року приблизно 19 годин 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м.Харків, вул.Куп`янська, 11, діючи за раптово виниклим злочинним наміром, спрямованим на незаконне заволодіння транспортним засобом Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , не маючи права на користування вказаним транспортним засобом, без дозволу власника, скориставшись тим, що ключі від транспортного засобу Toyota Corolla були йому передані власником з метою проведення будівельних робіт у гаражі та переміщення транспортного засобу з даного приміщення виключно у межах території вищезазначеного будинку, відчинив транспортний засіб Toyota Corolla та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використати транспортний засіб для власних потреб, усвідомлюючи, що власник транспортного засобу не надавав йому цього права, сів за кермо транспортного засобу, запустив двигун, розпочав рух та покинув межі прибудинкової території, тим самим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом.

Далі, цього ж дня, в період часу з 23-00 до 23-45, ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом вищевказаного транспортного засобу та рухаючись біля ВАТ «Кулінічівський хлібозавод» по вул.Шкільна, 17 сел.Кулінічі у м.Харкові, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в наслідок чого автомобіль Toyota Corolla отримав механічні пошкодження, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 221695 грн. 98 коп.

Таким чином ОСОБА_5 незаконно заволодів транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди потерпілій, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України (в редакції станом на час вчинення злочину).

В судовому засіданні обвинувачений вину не визнав, цивільний позов не визнав, просив його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений показав, що постійно проживав у будинку ОСОБА_3 , де з травня 2015 року виконував ремонтно-будівельні роботи. На той час, потерпіла поїхала до м.Вінниця разом із дочкою, а він залишився у будинку. ОСОБА_3 дозволяла йому керувати своїм автомобілем Toyota, для чого залишила ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. 28 листопада 2015 року він поїхав в гості до ОСОБА_7 .. Разом вони випили каву та вирішили поїхати за цигарками За кермом автоиобіля був ОСОБА_7 , під час руху вони «врізалися» в автомобіль «Део Ланос». Після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений пішов до ОСОБА_7 додому за його водійськими документами. Дружина ОСОБА_7 віддала йому документи та він повернувся до місця ДТП.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом на підставі наступних доказів.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.11.2015 року потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що в період часу з 14-00 години 25.11.2015року до 12-40 години 29.11.2015р. з двору будинка АДРЕСА_2 ОСОБА_5 незаконно заволодів її автомобілем Toyota Corolla, р/н НОМЕР_2 (т.1 а.с. 202).

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_5 на її замовлення виконував ремонтно-будівельні роботи у належному їй будинку АДРЕСА_2 . Планували закінчити ремонт влітку, але до листопада не закінчили. В кінці листопада вона разом із дочкою поїхала до м.Вінниці та дозволила ОСОБА_5 продовжувати ремонт за її відсутності. Оскільки в гаражі знаходився її автомобіль Toyota Corolla, придбаний 3 роки тому, який перешкоджав проведенню ремонтних робіт, вона, за пропозицією ОСОБА_5 , залишила йому ключі від автомобіля, щоб він міг «вигнати» автомобіль на вулицю, під будинок, а після - повернути до гаражу. Свідоцтво про реєстрацію автомобіля знаходилось в автомобілі. 29.11.2015 року після повернення із м.Вінниці вона виявила відсутність обвинуваченого, відчинені двері до двору та будинку, в гаражі - відсутній автомобіль. Зателефонувала обвинуваченому, але той не відповідав. Викликала поліцію. Через деякий час зателефонував друг обвинуваченого та повідомив, що « ОСОБА_8 розбив авто і авто знаходиться біля заправки, а ОСОБА_9 перебуває у нього вдома і п`є горілку». Потерпіла передала ці відомості поліції. Моральну шкоду потерпіла обгрунтовує тим, що вона займається адвокатською діяльністю, автомобіль пошкоджений на 80%, що виключає його використання і це перешкоджає діяльності. Крім цього, відсутність автомобіля перешкоджає вихованню дочки, яка відвідує спортивні секції, у зв`язку з чим необхідно її «відвозити» до цих закладів. Наполягає на тому, що не дозволяла обвинуваченому використовувати автомобіль для поїздок, лише для переміщення на вулицю біля будинку. Зазначає, зокрема, що у обвинуваченого навіть не має посвідчення водія. Також під час судового засідання 30.04.2024 року повідомила, що транспортного засобу в неї немає, оскільки він вже проданий (т.6 а.с.26).

Таким чином, суд констатує, що заява потерпілої та її показання є узгодженими та послідовними.

Відповідно до протоколу огляду від 29.11.2015 року на ділянці № 17 по вул.Шкільна в с.Кулінічі було оглянуто автомобіль автомобіля Toyota Corolla, р/н НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження (т.1 а.с. 216-221).

Згідно з протоколом огляду від 29.11.2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_5 було оглянуто речі, які ОСОБА_5 взяв у бардачку автомобіля Toyota Corolla, р/н НОМЕР_2 , а саме - свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу за ОСОБА_3 та технічний талон НОМЕР_6, поліс автоцивілки № АІ 7985745. Крім того, ОСОБА_5 надав ключ від автомобіля Toyota Corolla, р/н НОМЕР_2 та брелок сигналізації «Cheriff» (а.с. 222).

Відповідно до висновків судової авто-товарознавчої експертизи № 215С від 20.12.2015 року, розмір матеріальної шкоди власнику автомобіля на час скоєння злочину становить 221695,98 грн. (а.с. 172-198).

Суд відхиляє твердження захисника про недопустимість вказаного доказу у зв`язку з тим, що під час огляду транспортного засобу експертом за участі потерпілої та обвинуваченого, не брав участь захисник, тому було порушено право обвинуваченого на захист. Так, огляд проведено 04.12.2015 року, а статус підозрюваного ОСОБА_5 отримав лише 23.01.2016 року (т.1 а.с.114-116).

Суд відхиляє твердження захисника про недостовірність вказаного доказу у зв`язку із його суперечністю самому собі та іншим матеріалам справи. Підстави відхилення наведені в ухвалі суду від 11.03.2025 року (т.5 ас.217-220).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що мав дружні стосунки із обвинуваченим. В листопаді 2015 року обвинувачений приїхав до нього за місцем проживання на автомобілі Toyota Corolla. Вони спілкувалися. Оскільки закінчилися сигарети, вони вирішили поїхати купити сигарети «на хлібозвод». Обвинувачений був за кермом автомобіля Toyota Corolla, який з його слів йому надала його знайома. Під час руху їх автомобіль «влетів» в «Ланос», який стояв на дорозі. Обвинувачений попросив, щоб він, ОСОБА_7 , сказав поліції, що саме він, ОСОБА_7 , був за кермом. Він погодився, і саме так пояснив працівникам поліції, які оформлювали ДТП. Насправді, це не відповідає дійсності, він взагалі був у той час у домашніх тапцях. Автомобіль вони залишили на місці пригоди та повернулися до місця проживання свідка. Обвинувачений залишився у нього. Йому телефонувала потерпіла, але він не відповідав. На наступний день, свідок зателефонував потерпілій та повідомив про пригоду. Після цього, обвинувачений припинив спілкування із ним.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка перебуває у цивільному шлюбі із свідком ОСОБА_7 показала, що 28.11.2015 року до них завітав обвинувачений. Разом пили каву на кухні. Потім ОСОБА_7 та обвинувачений поїхали за сигаретами. Свідок пішла спати. Потім приїхав обвинувачений, сказав, що вони потрапили у ДТП, він був за кермом, але необхідно «щоб швидко порішати» дати йому водійське посвідчення ОСОБА_7 . Свідок надала обвинуваченому водійське посвідчення ОСОБА_7 . Через деякий час обвинувачений та ОСОБА_7 разом повернулися. У обвинуваченого було «розбито» чоло. Обвинувачений та ОСОБА_7 повідомили, що « ОСОБА_8 врізався в Ланос».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , т.в.о.заступника командира роти УПП ГУ НП в Харківській області, показав, що 29.11.2015 року він займав посаду інспектора УПП. Обставин формлення ДТП за участі ОСОБА_5 чи ОСОБА_7 не пам`ятає, оскільки минув тривалий проміжок часу.

На виконання процесуальних вказівок суду касаційної інстанціх допитати свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не виявилось можливим у зв`язку з іх звільненням із УПП ГУНП в Харківської області та відсутністю відомостей щодо їх місцезнаходження, заходи здійснені судом результату не дали. Свідок ОСОБА_14 виїхав за кордон. Свідок ОСОБА_15 помер (т.5 а.с.133, а.с.149-161, 217-220, т.6 а.с.3-6, 18, 19).

В постанові від 20.03.2024 року у справі №533/352/21 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за схожих фактичних обставин (потерпілий надав автомобіль обвинуваченому в ремонт, але обвинувачений використав автомобіль для власної поїздки та потрапив в дорожньо-транспортну пригоду) зазначив наступне.

«Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що під незаконним заволодінням транспортним засобом необхідно розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. З огляду на обставини конкретного провадження моментом закінчення злочину може бути початок руху автомобіля унаслідок запуску двигуна чи буксирування, момент встановлення контролю за рухом транспортного засобу внаслідок відсторонення власника чи користувача від керування ним або їх примушування до початку чи продовження руху.

Протиправному заволодінню транспортним засобом шляхом зловживання довірою притаманні свої характерологічні ознаки, які відрізняють указаний спосіб вчинення кримінального правопорушення від інших. У разі застосування зловживання довірою моментом закінчення кримінального правопорушення є момент припинення правомірного володіння транспортним засобом, яке здійснювалося винуватим за волею і бажанням власника або користувача, у межах та порядку, визначених ними, та встановлення протиправного володіння внаслідок використання транспортного засобу всупереч їх волі, тобто не з тією метою, для досягнення якої його передано, і не для вирішення тих завдань, які визначені власником чи володільцем як умова для передачі і правомірного володіння транспортним засобом.

Місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що отримання ОСОБА_6 ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для доставки автомобіля до місця його ремонту не виправдовує дії обвинуваченого, що полягали у заволодінні транспортним засобом без дозволу власника чи користувача транспортного засобу з метою поїздки до іншого населеного пункту з будь-якою метою».

Аналогічно до цієї справи, показання потерпілої про відсутність у обвинуваченого дозволу на пересування містом Харків не спростовані стороною захисту жодним доказом, а, навпаки, узгоджуються із тим, що обвинувачений не має права керування транспортним засобом. Сам обвинувачений в судовому засіданні заявив, що провожав потерпілу на вокзал на таксі.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 , що він не керував автомобілем Toyota Corolla під час скоєння ДТП суд відхиляє, оскільки це спростовується показаннями свідка ОСОБА_7 та висновком судово-медичної експертизи № 3727 -С/15 від 07.12.15 року, з якої вбачається, що свідок ОСОБА_7 отримав легке тілесне ушкодження у вигляді ссадна голови, яке утворилося від дії тупого твердого предмету та в строк який був указаний ОСОБА_7 , а саме - 29.11.2015 року, близько 23 години 10 хвилин, коли він їхав в якості пасажира на передньому сидінні автомобіля Toyota та під час зіткнення з автомобілем Daewoo вдарився головою о лобове скло (т.1 а.с. 227).

Суд не враховує висновки, які викладені в постанові Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.03.2016 року у справі №645/10057/15-п щодо особи, яка керувала транспортним засобом ( ОСОБА_7 ), оскільки, по-перше, вони зроблені на підставі тверджень ОСОБА_7 на місці ДТП, який не попереджався про будь-яку відповідальність за неправдиві пояснення. В свою чергу, допитаний в даному судовому засіданні як свідок, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, під присягою свідка (т.5 а.с.98), ОСОБА_7 надав протилежні показання. По-друге, показання ОСОБА_7 , надані в даному судовому засіданні, як зазначено вище узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи.

Клопотань сторін кримінального провадження щодо допиту водія автомобіля Daewoo, на виконання процесуальних вказівок суду касаційної інстанції, до суду не надійшло, дані щодо його особи невідомі.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, за місцем мешкання характеризуються задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні дитину 2006 року народження, відсутність жодного відшкодування шкоди потерпілій, час вчинення правопорушення (близько 10 років тому), воєнний стан, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкціх ч.3 ст.289 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При цьому, суд зазначає, що чинна редакція ч.3 ст.289 КК України має відмінності від редакції станом на час вчинення злочину, але підстав для застосування ст.5 КК України не встановлено, сторонами провадження будь-яких клопотань з цього приводу не заявлено.

Суд не застосовує додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки обвинувачений не мав корисливого мотиву (див.зокрема, постанова ККС ВП від 07.11.2018 року у справі №418/689/16-к).

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні.

При вирішенні цивільного позову потерпілої суд виходить з такого.

Потерпіла ОСОБА_3 заявила позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 536001,29 грн. (п`ятсот тридцять шість тисяч одна грн 29 коп). та моральної шкоди в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. (т.3 а.с.14, 15).

Матеріальна шкода обгрунтована сумою вартості ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля (з врахуванням індексу інфляції за 2015-2021 роки).

Обвинувачений позов не визнав, оскільки вважає себе невинуватим. Крім цього, наполягає, що під час дорожньо-транспортної пригоди за кермом був свідок ОСОБА_16 .

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню в цій частині з огляду на наступне.

Суд визнає обвинуваченого винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілій, що завдало великої матеріальної шкоди потерпілій, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України (в редакції станом на час вчинення злочину).

Відповідно до висновків судової авто-товарознавчої експертизи №215С від 20.12.2015 року розмір матеріальної шкоди власнику автомобіля на час скоєння злочину становить 221695,98 грн. (т.1 а.с.172-184)

Таким чином, на думку суду, автомобіль вибув із володіння в результаті неправомірних дій обвинуваченого, а повернутий у володіння в пошкодженому стані.

Тобто, на думку суду, саме обвинувачений повинен нести відповідальність за шкоду, незалежно від фактичного керування транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Моральна шкода обгрунтована потерпілою тим, що відсутність транспортного засобу створює їй перешкоди в адвокатській діяльності, вихованні дитини (відвідування навчальних та спортивних закладів), необхідністю додаткової організації життя без власного автотранспорту, особливо під час зимового періоду.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Обвинувачений позов не визнав.

Враховуючи засади розумності, справедливості, пропорційності, суд вважає, що заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі. При вирішенні цього питання суд враховує обставини події, душевні страждання потерпілої, їх глибину, характер, ступінь, тривалість, а також необхідність потерпілій змін у життєвих стосунках.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Прокурором заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, пов`язаного з триманням під вартою. Незважаючи на реальне покарання у виді позбавлення волі, яке призначається судом, суд не вбачає підстав для обрання будь-якого запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання вироком законної сили, оскільки, по-перше, обвинувачений тривалий час перебуває без запобіжного заходу, жодних процесуальних порушень не допускав під час розгляду справи судом, по-друге, події злочину відбулися майже 10 років тому.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року необхідно зарахувати обвинуваченому строк його перебування під вартою із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (п.104 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років без конфіскації майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили, але не раніше фактичного затримання обвинуваченого.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 14.02.2022 року по 10.06.2022 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази: автомобіль Toyota Corolla, р/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 , ключ від автомобіля з сигналізацією «Cheriff», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс автоцивілки № АІ17985745, талон техогляду НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_3 , обкладинку для докуменів, зв`язку ключів у кількості 6 штук, передані на збереження ОСОБА_3 , залишити ОСОБА_3 .

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду в сумі 536001,29 грн. (п`ятсот тридцять шість тисяч одна грн 29 коп). та моральну шкоду в сумиі - 30000 (тридцять тисяч) грн.

Відповідно до ст.532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Октябрський районний суд м. Полтави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1