Рішення № 131121738, 04.03.2025, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3657/24

Провадження № 2/376/403/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді КоваленкаО.М.,

при секретарі Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового провадження в залі суду м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про зняття арешту.

В обгрунтування позову позивач вказав, що на виконанні у Володарському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало ВП 25156214 згідно виконавчого листа № 2-283 від 27.10.2010 року виданого Володарським районним судом Київської області про стягнення з нього ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» судові витрати: судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120,00 грн., всього 1820,00 грн.

16.03.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника.

08.06.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.10 ст. 49 Закон України «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документа за належністю до Сквирського відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в зв`язку з тим, що боржник в с. Руде Село Володарського району Київської області не проживає, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що по територіальності відноситься до Сквирського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

В зв`язку з вищевказаним, 10.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) з заявою про зняття арешту з майна, на що отримав відповідь про те, що на виконанні перебувало ВП № 29538125 з виконання виконавчого листа № 2-283 виданого 27.10.2010 року Володарського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ВАТ ВТБ Банк боргу в сумі 1820,00 грн..

Згідно системи АСВП 25.06.2013 року державним виконавцем на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак арешт з майна ОСОБА_1 знято не було.

ОСОБА_1 звернувся до Сквирського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту, однак отримав листа про відмову зняття арешту з його майна, а також рекомендацію звернутися до суду для вирішення такого питання.

Вважає, що такі дії ВДВС порушують його права та не можливість розпоряджатися своїм нерухомим майном.

На підставі порушення його прав, та вищевикладеного позивач звертається до суду з даним позовом та просить суд:

Скасувати арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми судових витрат: судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрат інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120,00 грн., всього 1820,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до канцелярії суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.18,20).

Представник відповідача Сквирського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не надсилав.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Суд, вважає за можливе ухвалити рішення при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 19, 274 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що на виконанні у Володарському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало ВП 25156214 згідно виконавчого листа № 2-283 від 27.10.2010 року виданого Володарським районним судом Київської області про стягнення з нього ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» судові витрати: судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120,00 грн., всього 1820,00 грн. (а.с.9).

16.03.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника.

08.06.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.10 ст. 49 Закон України «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документа за належністю до Сквирського відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в зв`язку з тим, що боржник в с. Руде Село Володарського району Київської області не проживає, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що по територіальності відноситься до Сквирського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) з заявою про зняття арешту з майна, на що отримав відповідь про те, що на виконанні перебувало ВП № 29538125 з виконання виконавчого листа № 2-283 виданого 27.10.2010 року Володарського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ВАТ ВТБ Банк боргу в сумі 1820,00 грн..

Згідно системи АСВП 25.06.2013 року державним виконавцем на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.10), однак арешт з майна ОСОБА_1 знято не було.

ОСОБА_1 звернувся до Сквирського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту, однак отримав листа про відмову зняття арешту з його майна (а.с.12-13), а також рекомендацію звернутися до суду для вирішення такого питання.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції', закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 13, 41 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути: припинення дії, яка порушує право.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 317, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений уйого здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Існування на даний час обтяження у виді накладення арешту на нерухоме майно порушує права власності позивача щодо розпорядження своєю власністю. В судовому засіданні не встановлено доказів на підтвердження наявності правових підстав та необхідності існування накладеного арешту на належне ОСОБА_1 майно.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно ОСОБА_1 , порушується його право на розпорядження майном.

Під час судового розгляду встановлено, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, на виконанні у відділі ДВС відсутнє, оскільки виконавче провадження станом на 05.07.2024 року по виконавчому листу від 27.10.2010 №2-283 завершено але накладений арешт знятий не був, тому суд доходить висновку, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння позивача майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення з позовом до суду, відсутність фактичних майнових претензій стягувача.

Оцінюючи всі докази досліджені судом в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачем доведені обставини на які він посилається в позовній заяві належними та допустимими доказами, беручи до уваги, що на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт та призводить до негативних наслідків для життя позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги.

Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов`язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.

На підставівикладеного та,керуючись,ст.41Конституції України,2,4,76,81, 247,258,259,263 265,354 ЦПКУкраїни,ст.ст.317,321,328,391ЦК України,ЗУ «Провиконавче провадження, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про зняття арешту - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт накладений на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми судових витрат: судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрат інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120,00 грн., всього 1820,00 грн.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко