Ухвала суду № 131111523, 17.10.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/3405/25

Справа № 754/17254/25

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в м. Києві клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2024 за №12024100030002376, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

15.10.2025 вказане клопотання надійшло до Деснянського районного суду м. Києва і на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 ..

1.Зміст поданого клопотання

15.10.2025 до Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в частині , що належить ОСОБА_5 та автомобіля: номер та серія знака НОМЕР_1 , дата реєстрації 20.07.2019, марка та модель ВАЗ 21063, рік випуску 1982 року, колір синій, VIN НОМЕР_2 , з метою належного забезпечення конфіскації, як виду покарання.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2024 за №12024100030002376 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 з 12.02.2024 (наказ №01-к від 12.02.2024) по 12.11.2024 обіймав посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДПРАЙС» (далі - ТОВ «ГУДПРАЙС») (ЄДРПОУ 45281209), а також з 12.02.2024 по 12.11.2024 був власником 100% відповідного товариства (згідно структури власності мав прямий вирішальний вплив).

Рішенням №1, одноосібного засновника ТОВ «ГУДПРАЙС» вирішено, що товариство здійснює свою діяльність на підставі модельного статуту, що відповідає такому цифровому коду, сформованому на порталі електронних сервісів№01000000000000000000000999000000011111990000000000009901119999999990000.

Згідно п. 4 Модельного статуту метою діяльності Товариства є отримання прибутку з подальшим його розподілом між учасниками Товариства.

Згідно п. 35 Модельного статуту передбачено, що до компетенції виконавчого органу Товариства належить вирішення усіх питань діяльності Товариства, крім тих, що відповідно до закону або Статуту належать до компетенції загальних зборів учасників.

Згідно п. 36 Модельного статуту ТОВ «ГУДПРАЙС», виконавчий орган Товариства, є одноосібним та має назву - директор.

Таким чином, ОСОБА_5 з 12.02.2024 по 12.11.2024 обіймаючи посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДПРАЙС» (ЄДРПОУ 45281209) в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою, яка постійно обіймала на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Київської міської ради 2 сесії 9 скликання за №414/455 від 11.03.2021 «Про затвердження Концепції по ліквідації карантинних бур`янів у місті Києві» затверджено Концепцію по ліквідації бур`янів у місті Києві, згідно якої - Мета Концепції полягає у проведенні комплексу заходів із локалізації та ліквідації вогнищ карантинного бур?яну - амброзії полинолистої та карантинних рослин на території м. Києва, зменшенні кількості випадків захворювань на алергію серед населення, пов`язаних із цвітінням амброзії, посиленні уваги широких верств населення та громадськості до існуючої проблеми шляхом популяризації знань та роз`яснень щодо шкідливості бур?яну-алергену, приведенні в належний фітосанітарний, екологічний та естетичний стан території міста, забезпеченні проведення заходів проти карантинного бур?яну на об`єктах благоустрою комунальної власності територіальної громади міста Києва та на позабалансових територіях.

Застосування заходів з викошування, наприклад, амброзії полинолистої не дають бажаних результатів, оскільки рослина має потужну кореневу систему і швидко відновлює вегетативну надземну масу, крім того, амброзія адаптувалась до регулярного викошування і забезпечує цвітіння навіть у рослин з висотою стебла до 5-10 см. Враховуючи біологічні особливостікарантинних рослин та умови населеного пункту, найдоцільнішим оптимальним варіантом є комплекс заходів боротьби з бур`яном та знешкодження цієї небезпечної алергенної рослини шляхом обробки хімічними речовинами на основі природних компонентів.

Визначення місць проведення заходів зі знищення карантинних рослин здійснюється в установленому порядку та в межах повноважень Об`єднання щорічно на підставі наданої виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) спільно з балансоутримувачами об`єктів благоустрою комунальної власності територіальної громади міста Києва інформації щодо місць розповсюдження карантинних рослин, в тому числі, на позабалансових територіях.

Заходи зі знищення карантинних рослин на об`єктах благоустрою комунальної власності територіальної громади міста Києва здійснюються Об`єднанням у відповідності до вимог законодавства України щорічно в межах доведеного бюджетного фінансування в установленому порядку.

З вказаною метою та на виконання рішення Київської міської ради 2 сесії 9 скликання за №414/455 від 11.03.2021 «Про затвердження Концепції по ліквідації карантинних бур`янів у місті Києві», Об`єднанням 05.07.2024р. опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями на закупівлю послуг з ліквідації карантинних бур`янів хімічним методом (за кодом ДК 021:2015:77310000-6: Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень) в електронній системі публічних закупівель Prozorro за номером ID: UA-2024-07-05-006211-a, очікуваною вартістю 9 634 645,47 гривень.

За результатами проведеної закупівлі між Об`єднанням, в особі генерального директора ОСОБА_6 , з однієї сторони та ТОВ «ГУДПРАЙС» (Виконавець), та невстановлених досудовим розслідуванням осіб ТОВ «ГУДПРАЙС», які діяли від імені та з відома директора ОСОБА_5 , з іншої сторони, укладено Договір про надання послуг від 23.07.2024 № 118/7 (далі - Договір) на суму 9 281 543,28 грн з ПДВ.

Згідно із пунктом 1.1 Договору від 23.07.2024 № 118/7 відповідно до проведеної процедури закупівлі та номером UА-2024-07-05-006211-a на виконання рішення Київської міської ради від 11.03.2021 №414/455 «Про затвердження Концепції по ліквідації карантинних бур`янів у місті Києві», Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуга згідно п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти від Виконавця належним чином надані послуги і оплатити їх в строки та на умовах, передбачених цим Договором, у відповідності до Рішення Київської міської ради від 14.12.2023 р. № 7531/7572 «Про бюджет міста Києва на 2024 рік».

У пункті 1.3 цього договору передбачено, що склад та обсяг послуг визначаються у Додатку 1 «Завдання», що становить невід`ємну частину цього Договору, а саме: обсяг надання послуг - 168,1439 га, місце надання послуг: Україна, м. Київ, строк надання послуг: до 30 вересня 2024 року.

У той же час, в ході укладення договору із службовими особами

ТОВ «Гудпрайс», у генерального директора ОСОБА_6 виник умисел, направлений на розтрату майна в особливо великому розмірі, шляхом проведення ліквідації карантинних бур`янів в неповномуобсязі.

В подальшому ОСОБА_6 усвідомлюючи, що виконання розробленого ним злочинного плану, направленого на розтрату коштів, виділених з місцевого бюджету для ліквідації карантинних бур`янів хімічним методом можливо лише

за умови попередньої домовленості про спільне вчинення вказаного кримінального правопорушення, об`єднання зусиль співучасників його вчинення, детальний розподіл між ними обов`язків.

Для втілення злочинного умислу, ОСОБА_6 повідомив про свої злочинні наміри ОСОБА_7 , який перебував на посаді головного агронома Міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд», директора ТОВ «Гудпрайс» ОСОБА_5 , та інших невстановлених осіб ТОВ «Гудпрайс», після чого вони вступили у злочинну змову між собою та надалі діяли спільно.

Після цього, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді безпідставного перерахування бюджетних коштів на користь ТОВ «Гудпрайс», усвідомлюючи що роботи із ліквідації карантинних бур`янів (амброзії) виконанні не в повному обсязі, та те, що у Товариства відсутні будь-які виробничі потужності для проведення вказаних робіт, надав згоду на використання його реквізитів, як директора Товариства, для складання Актів наданих послуг за період часу з 04.09.2024 по 30.09.2024, які в подальшому з його відома, були скріплені підписами інших невстановлених осіб ТОВ «Гудпрайс».

Таким чином, ОСОБА_5 сприяв внесенню іншими невстановленими особами ТОВ «Гудпрайс» до Актів наданих послуг за період часу з 04.09.2024 по 30.09.2024, недостовірних відомостей щодо фактичного об`єму виконаних робіт, загальною площею 489 917 м.кв.

Завершуючи реалізацію спільного злочинного умислу із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та іншими невстановленими особами ТОВ «Гудпрайс», спрямованого на розтрату коштів комунального Об`єднання в особливо великому розмірі, ОСОБА_5 надав реквізити поточних рахунків ТОВ «Гудпрайс», відкритих в АТ «Ощадбанк», для проведення розрахунків згідно Актів наданих послуг, на суму 2 704 341,84 грн., чим спричинено матеріальної шкоди територіальній громаді міста Києва на суму зазначену суму.

Разом з цим, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, протиправно, за попередньою змовою групою осіб, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді безпідставного перерахування бюджетних коштів на користь ТОВ «Гудпрайс», усвідомлюючи що роботи із ліквідації карантинних бур`янів (амброзії) виконанні не в повному обсязі, та те, що у Товариства відсутні будь-які виробничі потужності для проведення вказаних робіт, надав згоду на використання його реквізитів, як директора Товариства, для складання Актів наданих послуг за період часу з 07.10.2024 по 11.10.2024, які в подальшому з його відома, були скріплені підписами інших невстановлених осіб ТОВ «Гудпрайс».

Таким чином, ОСОБА_5 сприяв внесенню іншими невстановленими особами ТОВ «Гудпрайс» до Актів наданих послуг за період часу з 07.10.2024 по 11.10.2024, недостовірних відомостей щодо фактичного об`єму виконаних робіт, загальною площею 394 889 м.кв.

Завершуючи реалізацію спільного злочинного умислу із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та іншими невстановленими особами ТОВ «Гудпрайс», спрямованого на розтрату коштів комунального Об`єднання в особливо великому розмірі, ОСОБА_5 надав реквізити поточних рахунків ТОВ «Гудпрайс», відкритих в АТ «Ощадбанк», для проведення розрахунків згідно Актів наданих послуг, на суму 2 179 787,28 грн., чим спричинено матеріальної шкоди територіальній громаді міста Києва на суму зазначену суму.

30.09.2025 ОСОБА_5 повідомленопро підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, за привласнення, розтрату майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, конфіскація майна є одним із видів покарання, безпосередньо передбачених санкцією вказаної статті. З огляду на це, арешт майна, що належить підозрюваному, є необхідним для забезпечення можливої його конфіскації у разі постановлення обвинувального вироку суду.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_5 , належить у спільній частковій власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Вид спільної власності: спільна часткова розмір частки: та інша частина ОСОБА_8 , іпн. НОМЕР_4 , яка являється рідною сестрою ОСОБА_5 .

Окрім того, відповідно витягу ІПС НАІС ОСОБА_5 , належить автомобіль:номер та серія знака НОМЕР_1 , дата реєстрації 20.07.2019, марка та модель ВАЗ 21063, рік випуску 1982 року, колір синій, VIN НОМЕР_2 .

У поданому клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно ОСОБА_5 із забороною права розпорядження та відчуження.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у з метою належного забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у разі визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. Крім того, зазначає, що обгрунтованість підозри ОСОБА_5 , підтверджується матеріалами доданими до клопотання.

2.Позиція сторін у судовому засіданні

У судове засідання слідчий та прокурор не з`явились подали до суду клопотання про розгляд за його відсутності.

Підозрюваний ОСОБА_5 повідомлений про дату час та місце розгляду клопотання.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:

1) чи набула особа статусу підозрюваного;

2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;

4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;

6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна

Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Як встановлено слідчим суддею, 30.09.2025 письмове повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_8 (що є рідною сестрою ОСОБА_5 ) для передачі ОСОБА_5 про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації та забезпечення відшкодування завданої шкоди є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити саме інкриміновані йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками складу інкримінованих йому злочинів.

В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч.5ст.191 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тобто конфіскація майна передбачена у санкції статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, який передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.

Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , а саме на:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в частині , що належить ОСОБА_5 ;

- автомобіль: номер та серія знака НОМЕР_1 , дата реєстрації 20.07.2019, марка та модель ВАЗ 21063, рік випуску 1982 року, колір синій, VIN НОМЕР_2 .

Слідчим суддею встановлено, що вказані кварити та автомобіль на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому обмежень чи заборон щодо накладення арешту на таке майно слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання та за рахунок нього може бути забезпечено відшкодування шкоди. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, санкція якого передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлені слідчим підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Разом з тим, прокурором не доведено необхідність накладення арешту із забороною розпорядження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така заборона та дане обмеження прокурором жодним чином не обґрунтована та не доведена.

А тому, клопотання в цій частині задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за13.09.2024 за №12024100030002376, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, задовольнити. частково.

2. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 .

3. Накласти арешт шляхом заборони розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль: номер та серія знака НОМЕР_1 , дата реєстрації 20.07.2019, марка та модель ВАЗ 21063, рік випуску 1982 року, колір синій, VIN НОМЕР_2 .

4. У інший частині задоволення клопотання відмовити.

5. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

6. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити слідчому.

7. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

8. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

9. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1