Ухвала суду № 131100633, 20.10.2025, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/735/25

Провадження № 4-с/673/2/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2025 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Грицишиної Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,

скаржника ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Сідлецької О.В.

стягувача ОСОБА_2 ,

його представника адвоката Михайлова А.Л.,

розглянувши скаргу, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Сідлецькою Оксаною Володимирівною до Летичівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Летичівського відділу державної виконавчої служби уХмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гораєвої А.П. про арешт активів боржника від 30.06.25р.

в с т а н о в и в:

10 липня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Сідлецька О.В. звернулась із скаргою, у якій просить визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця Летичівського відділуДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гораєвої А.П. про арешт коштів боржника від 30.06.25р. ВП №77954924, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в філії Хмельницького ОУ АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 для отримання аліментів.

В обґрунтування скарги вказує, що в межах виконавчого провадження №77954924, державним виконавцем Летичівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гораєвою А.П. винесено постанову від 30.06.25р., якою накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 , зокрема, й на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в філії Хмельницького ОУ Акціонерного товариства «Ощадбанк», на який надходять аліменти на дитину ОСОБА_3 від її батька ОСОБА_2 .

Зазначає, що оскаржувана постанова від 30.06.25р. скаржниці не вручалася, вважає її незаконною, тому просить скасувати.

Скаржник ОСОБА_1 та її повноважний представник адвокат Сідлецька О.В. в судовому засіданні вимоги, викладені у скарзі підтримали, просять задоволити, постанову державного виконавця від 30.06.25р. скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в філії Хмельницького ОУ АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 для отримання аліментів.

Летичівський відділ ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повноважного представника в судове засіданні не направив, у клопотанні від 08.08.25р. просив суд розглядати скаргу без участі їх представника.

24.07.25р. на адресу суду надійшов відзив на скаргу, в якому Летичівський відділ ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції проти задоволення скарги заперечує, вважаючи оскаржувану постанову законною. Вказує, що боржником ОСОБА_1 без поважних причин не виконувалися вимоги, викладені у виконавчому листі, виданому Деражнянським районним судом від 28.04.25р. щодо забезпечення ОСОБА_2 побачень із дитиною ОСОБА_3 , в зв`язку з чим державним виконавцем складалися відповідні акти та накладалися штрафи на боржника ОСОБА_1 .

Щодо постанови від 30.06.25р., то вказує, що відповідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

При цьому, стягнення в першу чергу звертається на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах.

Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови і направлення її до банківської установи на виконання, державний виконавець прописав, що арешт може накладатися на рахунки боржника, крім рахунків, які мають спеціальний режим використання, на які заборонено накладення арешту. Проте, банком не повідомлено державного виконавця про наявність у боржниці будь-яких рахунків, що мають такий режим, тому вважає, що постанова винесена законно і будь-які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» підстави для її скасування відсутні.

Стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_2 та його повноважний представник в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечують, вказуючи, що державним виконавцем правомірно накладено арешт на банківські рахунки боржника і підстави для зняття цього арешті скасування постанови відсутні.

Заслухавши боржника, стягувача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця Летичівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гораєвої А.П. у виконавчому провадженні №77954924 перебуває виконавчий лист №673/499/23, виданий 28.04.25 Деражнянським районним судом Хмельницької області про визначення ОСОБА_2 способів участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.05.25р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в п.3 якої боржнику ОСОБА_1 визначено до сплати виконавчий збір в розмірі 16000 грн.

Постановами державного виконавця від 05.06.25р. на боржника ОСОБА_1 накладено штраф за незабезпечення виконання рішення суду в сумі 1700 грн. та від 16.06.25р. в сумі 3400 грн.

30.06.2025р. виконавцем накладено арешт на кошти боржника, в тому числі, на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в філії Хмельницького ОУ АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з виписки по рахунку № НОМЕР_1 від 26.06.25р. вбачається здійснення безготівкового зарахування коштів в сумі 2390,37 грн. на цей рахунок, у призначенні яких вказано «аліменти ВД №673/1089/20 від 09.09.20. ОСОБА_2 »

Як передбачено ч. 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За змістом ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Також, відповідно до положень ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З наявних в справі матеріалів вбачається, що в межах арешту, накладеного на банківські рахунки скаржника в межах виконавчого провадження №77954924, серед іншого, було арештовано картковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ОщадБанк», на який, як підтверджується випискою з цього рахунку від 26.06.25р., мало місце безготівкове зарахування коштів, що сплачуються ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості аліментів на дочку ОСОБА_3 .

Саме цей рахунок зазначався скаржницею в заяві про виплату коштів від 24.09.20р., що знаходиться в матеріалах виконавчого провадження про стягнення із ОСОБА_2 аліментів, в якості рахунку, на який підлягають зарахуванню аліменти від ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , тобто державний виконавець був обізнаний про факт зарахування аліментів на цей банківський рахунок.

З огляду на вищезазначене, судом враховується, що ст.179 СК Українивизначено, щоаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦивільного кодексу України.

У частині першійстатті 321 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 10 частини першоїстатті 73 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Отже, аліменти, одержані на дитину, є її власністю, ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернуто стягнення.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. При цьомуСК Україниуточнює правовий режим аліментів, отриманих на неповнолітню дитину шляхом визнання за нею права брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Аналогічні висновки містяться у постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня2018 року у справі 682/690/16-ц, провадження № 61-1469 св 17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2020р. по справі №752/22214/16-ц, провадження №61-21694 св 19.

Отже, суд приходить до висновку, що аліменти на утримання дитини є іншою допомогою на дітей у контексті пункту 10 частини першоїстатті 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до частини шостоїстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з частиною першоюстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що стягнення на майно боржника у вигляді накладення арешту на грошові кошти здійснюєтьсяу розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом з метою забезпечення реального виконання рішення суду.

При цьому, аналіз положеньстатті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»вказує на те, що рішення суду про стягнення коштів та рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії є різними за своєю правовою природою, тому для цих рішень встановлено різний порядок їх виконання.

Тобто положеннями Закону України «Про виконавче провадження»не передбачено можливості накладення арешту на грошові кошти боржника при виконанні рішення немайнового характеру, а відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Ураховуючи викладене, суд враховує, що оскільки своєю суттю ні постановаХмельницького апеляційногосуду від13.02.25року, яка перебуває на примусовому виконанні,носить немайновий характер, ні виданий на її виконання виконавчий документ не містить жодних вимог щодо стягнення грошових коштів з боржника й закон прямо не передбачає можливість застосувати арешт грошових коштів, як спосіб забезпечення виконання рішення немайнового характеру, то державний виконавець має застосовувати тількиті заходи, які передбаченіРозділом 8 Закону України «Про виконавче провадження».Ці заходи повинні бути спрямовані на забезпечення виконання рішення саме немайнового характеру.

Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Статтею 68 Закону передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів/електронних грошей на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чинедостатності майнаборжника дляпокриття вповному обсязіналежних достягнення сум а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Водночас, виконавцем не було надано належних та допустимих доказів про вчинення ним вичерпного переліку дій щодо встановлення інших джерел стягнення коштів, в тому числі із належного боржнику майна. При цьому, посилання виконавця на те, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на який зараховуються аліменти не має спеціального режиму використання коштів, є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, суд приходить до висновку про те, що вимоги боржника про визнання постанови виконавця від 30.06.25р. незаконною в частині накладення арешту на належний ОСОБА_1 рахунок, відкритий в АТ «ОщадБанк» № НОМЕР_1 в зв`язку з тим, що на нього надходять аліменти на дитину, є обґрунтованими, тому скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статями 260,353,354, 447-451 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Летичівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гораєвої А.П. про арешт коштів боржника від 30.06.2025 у виконавчому провадженні №77954924 в частині накладення арешту на належні ОСОБА_1 кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в філії Хмельницького ОУ Акціонерного товариства «Ощад банк».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту.

Повний текст ухвали складено 20.10.2025р.

Суддя: Л. В. Грицишина