Рішення № 131100428, 16.10.2025, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 16.10.2025

Справа № 501/1189/25

2/501/1040/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16жовтня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС»

до

відповідачів:

1 ОСОБА_1 ,

2 ОСОБА_2

предмет та підстави заяви: про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних від прострочення виконання грошового зобов`язання,

учасники справи не з`явились

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК «ВЕКТОРПЛЮС»(далі позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі відповідачі) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,в якомупросить судстягнути солідарноз відповідачівна користь позивача інфляційні втрати та 3% річних в загальному розмірі 213499,60 грн., а також вирішити питання про судові витрати у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 27.02.2008 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір кредитний договір №11306374000, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 32000 доларів США, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отримані кредитні кошти не пізніше 27.02.2018 та сплатити відсотки за користування кредитом.

Як зазначено позивачем у позові, що 27.05.2011 Іллічівський міський суд Одеської області ухвалив рішення по справі №2-439/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк».

Далі, 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 перейшло до ПАТ «Дельта банк».

07.06.2019 ПАТ «Дельта банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціон) уклали Договір про відступлення права вимоги №1496/К, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30.08.2021 замінено сторону стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» у цивільній справі №2-428/11 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195).

Позивач стверджує у позові, що зважаючи на не виконання позичальником рішення суду в добровільному порядку, у відповідності до вимог ст.625ЦК України наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача нарахованих останнім сум 3% річних та інфляційних втрат.

У встановлений ухвалою строк відповідачі не подали відзив на позов, в судове засідання не з`явилися, були належним чином сповіщені про день і час судового розгляду справи.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 21.03.2025 цивільну справу розподілено судді Петрюченко М.І. (а.с.23).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 14.04.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.28-29).

Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідачі також викликалися в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України» (а.с.44-45, 57, 58).

Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з`явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ш. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.02.2008 між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір кредитний договір №11306374000, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 32000 доларів США, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути отримані кредитні кошти не пізніше 27.02.2018 та сплатити відсотки за користування кредитом (а.с.11-14).

27.05.2011 Іллічівський міський суд Одеської області ухвалив рішення по справі №2-439/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.15-16).

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 перейшло до ПАТ «Дельта банк».

07.06.2019 ПАТ «Дельта банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціон) уклали Договір про відступлення права вимоги №1496/К, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30.08.2021 замінено сторону стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» у цивільній справі №2-428/11 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) (а.с.17-18).

ІV. Оцінка Суду.

Частиною 1 ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.11ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені ст.16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

За змістом положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ч.1 ст.611ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, ст.625ЦК України законодавцем врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є штрафною санкцією у розумінні положень ст.549 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, суд касаційної інстанції зауважив, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Вищезазначене узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Відтак, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та три проценти річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року (справа №127/15672/16-ц, провадження №14-254цс19).

Судом у даній справі встановлено, що докази виконання відповідачами рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.05.2011 по справі №2-439/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11306374000 від 27.02.2008 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк у даній справі відсутні.

Відтак, станом на дату подання позивачем даного позову зазначене вище рішення суду залишається невиконаним.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення заборгованості станом на 12.04.2017 року зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість не припинилося та триває по час розгляду даної справи. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості за ст.625ЦК України позивачем обрахований вірно і з арифметичної точки зору, і в частині визначення періодів прострочення.

Зважаючи навищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Кредитні Ініціативи», що має наслідком їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжного доручення №12215 від 10.03.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК «ВЕКТОРПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних від прострочення виконання грошового зобов`язання - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФК «ВЕКТОРПЛЮС» (ЄДРПОУ38004195)інфляційні втратита 3%річних взагальному розмірі213499,60грн.та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко