Вирок № 131100403, 20.10.2025, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7029/25

Провадження № 1-кп/946/483/25

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

ВИРОК

Іменем України

20 жовтня 2025 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000972 від 03.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сєвєродонецька Луганської області, з повною вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

В С Т А Н О В И В:

I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - №2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від 01 серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 і 2 Конвенції про відкриття військових дій (III Гаазької конвенції) від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 07 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що воєнні дії між державами не повинні розпочинатися без попереднього і чіткого повідомлення у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати з нею політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року № 13/98-ВР та федеральним законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Згідно зі ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.

Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року президент Російської Федерації, реалізуючи свій злочинний план, направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволене.

24 лютого 2022 року о 5 годині президент Російської Федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.

Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та збройних сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської Федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.

У зв`язку із чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою Російської Федерації, а також установлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено: «Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права. Такими заходами є: застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю».

Крім того, ч. 11 ст. 29 вказаного Закону визначено, що у разі якщо дискримінаційні та/або недружні дії щодо України застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь, визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Так, з моменту реєстрації до повномасштабного вторгнення на територію України здійснювало діяльність ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» (ЄДРПОУ 00206109, до вересня 2023 року адреса реєстрації: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 32), яке виконувало роботи та надавало послуги з виготовлення проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації для підприємств хімічної, нафто- та газовидобувної сфери.

До початку збройної агресії Російської Федерації проти України, ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» надавало послуги з пусконалагоджування та проектування підприємствам, розташованим на території Російської Федерації: ОАО «ТНК», ОАО «НК Лукойл», ОАО «НК «Роснефть», АООТ «Томскнефть», ОАО «Саханефтегаз», ОАО «Таас-Юряхнефть», ЗАО «Каспий-1», ЗАО «Арктикнефть», ОАО «Комсомольский НПЗ-Роснефть», АО «Саратовский НПЗ», ЗАО «Рязанская нефтеперерабатывающая компания», ОАО «Промстрой», ОАО «Газпромнефть-Московский НПЗ», ОАО «Новошахтинский завод нефтепродуктов», Филиал ОАО АНК «Башнефть» «Башнефть-Новойл», ООО «Афипский НПЗ», ОАО «Куйбышевский НПЗ», ОАО «Газпромнефть-Омский НПЗ».

При цьому, одним із співвласників ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» та генеральним директором громадянином України ОСОБА_1, а також співвласником та технічним директором підприємства ОСОБА_2, для виконання аналогічних послуг з виготовлення експлуатаційно- технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання даних послуг (виконання робіт) для підприємств хімічної, нафто- та газовидобувної сфери, створено на території Російської Федерації ООО «ТехИнновации» (г. Москва, ул. Петровка, д. 26, стр.2, ИНН 7709880630).

Засновниками ООО «ТехИнновации» з моменту створення підприємства до червня 2024 року були працівники ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», а саме: громадянин України ОСОБА_3 та громадянин України ОСОБА_4, в рівних частинах, які після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України продовжували контролювали діяльність ООО «ТехИнновации», та отримувати дивіденди з її діяльності.

З моменту створення ООО «ТехИнновации», директором ООО «ТехИнновации» був громадянин України ОСОБА_5, а в подальшому з 18.04.2024 громадянин РФ ОСОБА_6, при цьому фактичний контроль за діяльністю підприємства, а саме: узгодження договорів, приймання та звільнення працівників, виплата заробітної платні, надбавок, та фактичне керівництво підприємством здійснювалось ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Таким чином, громадяни України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_З, ОСОБА_4 налагодили стійкі, систематичні взаємовідносини з російськими підприємствами та їх службовими особами, з приводу виготовлення експлуатаційно-технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання послуг (виконання робіт) для підприємств, які знаходяться на території Російської Федерації, використовуючи ООО «ТехИнновации» (г. Москва, ул. Петровка, д. 26, стр. 2, ИНН 7709880630).

Після повномаштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, тобто з 24.02.2022, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розуміючи, що будь-яка діяльність ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» із підприємствами, які знаходяться на території Російської Федерації є незаконною, не припинили з ними співпрацю, а добровільно вирішили продовжити свої дії використовуючи ООО «ТехИнновации», раніше налагоджені зв`язки з представниками підприємств Російської Федерації, та за рахунок діючих та звільнених працівників ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім».

Так, для продовження своєї злочинної діяльності, усвідомлюючи, що будь-яка допомога з боку громадян України країні-агресору буде шкодити державі Україна, її територіальній цілісності, обороноздатності, санкційній політиці, і фактично спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з власної ініціативи, керуючись корисливим мотивом, пов`язаним із отриманням прибутку та особистим збагаченням через невстановлених осіб, залучили низку колишніх працівників ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», у тому числі, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 , ОСОБА_11, до виготовлення експлуатаційно-технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання послуг (виконання робіт) для підприємств держави агресора, відповідно до укладених господарських договорів з останніми.

У такий спосіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та інші вказані громадяни України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, завдаючи шкоди Україні, не припинили співпрацю з державою-агресором через російські приватні компанії, а добровільно вирішили продовжити свої дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з підприємствами держави-агресора, шляхом виготовлення експлуатаційно-технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання послуг (виконання робіт) для нафтопереробних, металургійних та інших підприємств, розташованих на території Російської Федерації, тим самим порушуючи вимоги постанов Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 №187 та постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18.

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 , ОСОБА_11, та інші вказані громадяни України, будучи фахівцями у своїй області знань, маючи вищу освіту, розуміючи протиправність свої дій, враховуючи комплексне виконання робіт на замовлення російських підприємств, отримували від невстановлених осіб підприємств Російської Федерації та працівників ООО «ТехИнновации», технічні завдання, завдання на розрахунок, комплекти креслень, конструкції та розміри трубопроводів, російські технічні стандарти, листи, накази, схеми, зауваження, зразки для оформлення розрахунків, які слугували їм як вихідні дані та допоміжні документи, підтримували стійкі зв`язки із замовниками та представниками підприємств держави-агресора, необхідні для реалізації злочинного плану.

Зокрема, ООО «ТехИнновации» було укладено договір з ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730) на надання послуг (робіт) на загальну суму 1 560 155 833,53 російських рублів.

Розрахунок за надані послуги (роботи) в адресу ООО «ТехИнновации» здійснювався ООО «НН Девелопмент» (ИНН 9703033366), що є структурним підприємством ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730), відповідно до умов договору № ННД/432-2022 від 08.12.2022.

Так, не пізніше серпня 2022 року, невстановлені громадяни України, які перебували на території Російської Федерації, надали ОСОБА_4 доступ до хмарного сховища ООО «ТехИнновации».

З вказаного хмарного сховища ОСОБА_4 завантажив, а також отримав на свою електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 і на особистий мессенджер «Viber», «Telegram», «WhatsApp», за номером «+38050-064-79-20» необхідну технічну інформацію - технічні завдання, комплекти креслень, конструкції та розміри трубопроводів, російські технічні стандарти (вимоги), листи, накази, схеми, зауваження, які слугували йому як вихідні дані та допоміжні документи для виконання проектно-технічних робіт для ПАО «ГМК «Норильский Никель» згідно з договором № ННД/432-2022 від 08.12.2022.

У подальшому, у період з серпня 2022 року по 04.03.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцями свого проживання на території України, адресу встановлено лише останнього з них - АДРЕСА_3 , діючи умисно, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками, яка полягала в тому, що він виконав цифровізацію паспортної (технічної) документації по об`єкту в частині паспортизації трубопроводів «Надежденский металлургический завод имени Б.И. Колесникова. Нейтрализация серной кислоти» (шифр - НМЗ-НСК) (КП-СП) ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730-рф).

Виготовлені за результатами виконаних проектно-технічних робіт оцифровані схеми ОСОБА_4 передавав засобами електронного поштового зв`язку та через файлообмінник «DropMeFiles».

За виконану роботу ОСОБА_4 отримав від невстановлених співучасників злочину, які знаходяться на території Російської Федерації, грошові кошти на свій банківський картковий рахунок.

При цьому ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730), забезпечує власною продукцією функціонування військово-промислового комплексу Російської Федерації, тобто, є представником держави-агресора.

Також, не пізніше серпня 2022 року, невстановлені громадяни України, які перебували на території Російської Федерації, надали ОСОБА_4 доступ до хмарного сховища ООО «ТехИнновации».

З вказаного хмарного сховища ОСОБА_4 завантажив, а також отримав на свою електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 і на особистий месенджер «Viber», «Telegram», «WhatsApp» за номером « НОМЕР_1 » необхідну технічну інформацію - технічні завдання, комплекти креслень, конструкції та розміри трубопроводів, російські технічні стандарти (вимоги), листи, накази, схеми, зауваження, які слугували йому як вихідні дані та допоміжні документи для виконання проектно-технічних робіт для АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956).

У подальшому, у період з серпня 2022 по 04.03.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцями свого проживання на території України, адресу встановлено лише останнього з них - АДРЕСА_3 , діючи умисно, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками, яка полягала в тому, що він виконав цифровізацію паспортної документації по об`єкту «Установка «Очистные сооружения», в частині, що стосується трубопроводів АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956).

Виготовлені за результатами виконаних проектно-технічних робіт оцифровані схеми ОСОБА_4 передав засобами електронного поштового зв`язку та через файлообмінник «DropMeFiles».

За виконану роботу ОСОБА_4 отримав від невстановлених співучасників злочину, які знаходяться на території Російської Федерації, грошові кошти на свій картковий рахунок, відкритий в банківських установах.

АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956) входить до складу російської компанії ПАО «Газпром нефть». В свою чергу, власником 95,68% акцій ПАО «Газпром нефть» є російська транснаціональна енергетична компанія ПАО «Газпром». Контрольний пакет акцій ПАО «Газпром» належить Російській Федерації, тобто є представником держави-агресора.

Крім того, у період з серпня 2022 до 04.03.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцями свого проживання на території України, адресу встановлено лише останнього з них - АДРЕСА_3 , діючи умисно, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками, яка полягала в тому, що він виконав цифровізацію, креслення, схеми, паспортно-технічну документацію по об`єктах, що стосуються господарської діяльності Ильский НПЗ им. А.А. Шамара (ООО «КНГК-ИНПЗ») (ИНН 2308128110), ООО «Иркутская нефтяная компания» (ИНН 3808066311), АО «Газпромнефть-МНПЗ» (ИНН 7723006328), ООО «Иркутский Завод Полимеров» (ИНН 3849063214).

Виготовлені за результатами виконаної роботи електронні документи ОСОБА_4 передав засобами електронного зв`язку невстановленим представникам підприємств держави-агресора, за що отримав від останніх грошову винагороду на власні карткові рахунки, відкриті в установах банків.

У такий спосіб у період з серпня 2022 року по 04.03.2025 ОСОБА_4 , будучи громадянином України, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками: підприємством ООО «ТехИнновации» (ИНН 7709880630 - рф), ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730), АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956), Ильский НПЗ им. А.А. Шамара (ООО «КНГК-ИНПЗ») (ИНН 2308128110), ООО «Иркутская нефтяная компания» (ИНН 3808066311), АО «Газпромнефть-МНПЗ» (ИНН 7723006328), ООО «Иркутский Завод Полимеров» (ИНН 3849063214), шляхом надання послуг (виконання робіт) останнім.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 111-1 КК України - провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

II. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

«Стаття 111-1. Колабораційна діяльність

4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, -

караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна».

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення.

В ході судового розгляду ОСОБА_4 детально розповів про обставини кримінального правопорушення, вказавши, що вчинив його за вищевказаних обставин, та щиро розкаявся в його вчиненні.

Враховуючи, що всі учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), за згодою учасників кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, і погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 111-1 КК України - провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

IV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися під час судового розгляду, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

V. Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Згідно з медичними довідками ОСОБА_4 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_4 не належить до осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. Так, з досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_4 вбачається, що ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини, причини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , дані досудової доповіді, суд, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю у сфері виготовлення (у т.ч. цифровізації) паспортно-технічної документації по об`єктах, в межах санкції ч. 4 ст.111-1 КК України.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.

Аналіз вказаної вище норми свідчить про те, що у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Суд також вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з визначенням йому іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України, із покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд переконаний у тому, що визначена міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, і таке покарання призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять в нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався.

Арешт на майно в рамках цього кримінального провадження не накладався, речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 369-371, 373-375, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права займатися діяльністю у сфері виготовлення (у т.ч. цифровізації) паспортно-технічної документації по об`єктах на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

3. На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

4. Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

5. Згідно з ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме - з 20.10.2025.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

9. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_1