Рішення № 131100341, 13.10.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3447/25

Провадження № 2/496/2500/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, юридична адреса: індекс 04080, Київська область, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу,

представник позивача повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача,

відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І.Виклад позиціїпозивача та заперечень відповідача.

1. 10.06.2025 року Приватне акціонернетовариство «Українськапожежна-страховакомпанія»(далі позивач та/або ПрАТ «УПСК») в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогами про стягнення інфляційних втрат в розмірі 15141,32 гривня та 3% річних в розмірі 3044,47 гривні, а також витрат на сплату судового збору.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 09.06.2015 року Біляївським районним судом Одеської області було задоволено позов ПрАТ «УПСК» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 11428,90 гривень та судовий збір у розмірі 243,60 гривні. Позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. 04.04.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53702376. 24.04.2024 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53702376 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду 09.06.2015 року в повному обсязі. З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі № 496/2093/15 10.06.2015 року та до дня виконання грошового зобов`язання в повному обсязі 23.04.2024 року. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

3. Відповідач відзив на позов не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив справу розглядати без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи. Окрім того надав відповідне клопотання. (а.с. 3, 19)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 року цивільна справа № 496/3447/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 11)

6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 14-15)

8. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

9. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України шляхом направлення рекомендованого поштового направлення з повідомленням про вручення, яке вручене 17.07.2025 року (а.с. 18), в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

10. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2015 року по справі № 496/2093/15-ц, позовні вимоги ПрАТ «УПСК» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування за завданні збитки в сумі 11428,90 гривень та витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 243,60 гривні. Рішення набрало законної сили 19.06.2015 року. (а.с. 6-7)

14. 07.04.2017 року старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бєлоусовою Ю.П. постановлена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53702376 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.07.2015 року Біляївським районним судом Одеської області по справі № 496/2093/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УПСК» грошових коштів у розмірі 11672,50 гривні. (а.с. 5)

15. 24.04.2024 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.Є. постановлена постанова про закінчення виконавчого провадження № 53702376, з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.07.2015 року Біляївським районним судом Одеської області по справі № 496/2093/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УПСК» грошових коштів у розмірі 11672,50 гривні, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». (а.с. 8)

16. Відповідно до розрахунку суми 3% річних, заборгованість відповідача за період з 10.06.2015 року по 23.04.2024 року складає 3044,47 гривні. (а.с. 9-10)

17. Відповідно до розрахунку суми інфляційних втрат, заборгованість відповідача за період з 10.06.2015 року по 23.04.2024 року складає 15141,32 гривня. (а.с. 9-10)

V. Оцінка Суду.

18. В ч. 1 ст.14ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

19. За ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

21. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

22. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

23. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

24. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

25. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України.

26. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

27. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

28. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

29. З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо повернення виплаченого страхового відшкодування, підтвердженого судовим рішенням.

30. Таким чином, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2015 року, що набрало законної сили 19.06.2015 року, яке виконане відповідачем 24.04.2024 року.

31. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

32. Разом з тим, за змістом ст.ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

33. З огляду на те, що відповідач порушив встановлене в рішенні суду грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

34. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

35. Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

36. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

37. При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

38. Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили 19.06.2015 року призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з ОСОБА_1 , та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

39. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затвердженінаказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 року № 519).

40. Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін.

41. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

42. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

43. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

44. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11.07.2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05.09.2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22.11.2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

45. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

46. Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

47. Отже, відповідач мав невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили.

48. Права та інтереси стягувача у випадку невиконання боржником рішення суду про стягнення коштів забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання. Саме таку висловлено правову позицію щодо застосування положень ст. 625 ЦК України висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

49. Однак суд не погоджується з розрахованим позивачем періодом прострочення зобов`язання.

50. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

51. Однак, в даному випадку грошове зобов`язання виникло у зв`язку із спричиненням шкоди в результаті ДТП, відшкодування такої шкоди за договорами страхування відбулось повною мірою, а сума на яку позивачем в даному позові нараховані інфляційні втрати та 3% річних визначена остаточно лише рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2021 року у справі № 496/2093/15-ц, яке набрало законної сили 19.06.2015 з тих підстав, що відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто саме судом визначена сума в розмірі 11428,90 гривень, яка підлягала стягненню з відповідача на користь страховика залежно від фактичних витрат.

52. Так, 24.04.2024 року, відповідно до копії Постанови про закриття виконавчого провадження № 53702376, боржником було виконано повністю рішення суду.

53. Інфляційні втрати та три проценти річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України слід нараховувати до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18).

54. Тому, саме 23.04.2024 року необхідно брати до розрахунку як останній день, так як свої обов`язки по виконанню судового рішення боржник виконав саме 24.04.2024 року.

55. З урахуванням викладеного, суд вважає, що у цих правовідносинах виникає період для нарахування інфляційних збитків та 3 % річних з дати набрання заочним рішенням суду законної сили (19.06.2015 року) по день, що передує повному виконанню боржником рішення суду, тобто до 23.04.2024 року, включно.

56. Тому, суд доходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача прострочення боржником виконання грошового зобов`язання за страховим відшкодуванням, за період з 19.06.2015 року (дата набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості) до 23.04.2024 року (день, що передує дню виконання рішення суду у повному обсязі).

57. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі№ 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць, де надав роз`яснення, що якщо час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

58. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.08.2020 року по справі№ 904/3546/19 підтримав позицію щодо правил обрахування інфляційних витрат викладену в Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, у якій викладений правовий висновок про те, що при розрахунку «інфляційних втрат» у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню: 1) норми ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення"; 2) приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; 3) Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року №265. Визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (п.п. 2529 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19). 26.06.2020 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У кредитора згідно з ч. 2 ст.625ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (п. 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19). Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 було наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн умовна сума погашення боргу в цьому місяці, а "ЗБ" залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу в цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

59. Таким чином, оскільки судове рішення про стягнення суми страхового відшкодування виконано 24.04.2024 року і з цього дня зобов`язання відповідача перед ПрАТ «УПСК» припинилося в силу положень ст. 599 ЦК України, але позов підлягає частковому задоволенню саме шляхом стягнення з відповідача 3% річних в період з дати набрання рішенням законної сили 19.06.2015 року, а не з наступного дня після винесення рішення 10.06.2015 року у цивільній справі № 496/2093/15-ц, до 23.04.2024 року у сумі 3033,85 гривень, та інфляційних втрат в період з 19.06.2015 року до 23.04.2024 року у сумі 15035,46 гривень, що разом становить 18069,31 гривні.

60. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

61. Відповідно вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

62. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

63. Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

64. Як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 162230024 від 09.06.2025 року (зворотній а.с. 3), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2406,88 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 18069,31 грн. ? 2422,40 грн. ? 18185,79 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» до ОСОБА_1 , про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, юридична адреса: індекс 04080, Київська область, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, на IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 20602681, МФО 322669, за період з червня 2015 року по квітень 2024 року 15035,46 гривень інфляційних втрат, 3033,85 гривень 3% річних та витрати на сплату судового збору у розмірі 2406,88 гривень. Всього 20476,19 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9. Повний текст рішення складено 13.10.2025 року.

Суддя О.П. Портна