Ухвала суду № 131099660, 20.10.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6697/25

Провадження №4-с/463/22/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Львів

Личаківський районний суд міста Львова у складі:

Головуючої судді Бобрової Ю.Ю.,

за участі: секретаря судових засідань Назара Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Личаківського районного суду м.Львова справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

Скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мелько В.В. звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

В обґрунтування скарги покликається на те, що відповідно до інформаційної довідки з реєстру виконавчих проваджень про ВП № 38130543 (ідентифікатор доступу ДВДДЕ870956А) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 , а також рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Підставою вказаного обтяження зазначені: постанова Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника у ВП 38130543 від 25.02.2014 та постанова від 26.05.2014 Виконавчої служби про арешт майна боржника, шляхом звернення стягнення на майно та кошти боржника у цьому ж провадженні.

09.05.2025 він звернувся до Виконавчої служби з вимогою зняти накладений 25.02.2014 арешт на нерухоме майно та заборону його відчуження та арешт коштів боржника, накладений 26.05.2014, однак йому було відмовлено.

У листі-відповіді від 06.02.2025 Виконавча служба зазначила, що на виконанні у неї перебувало виконавче провадження № 38130543 з примусового виконання виконавчого листа № 2-з4526, виданого 05.11.2010 року про стягнення з Скаржника на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості в розмірі 840 676 грн 32 коп, проте 16.04.2014 року державним виконавцем на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент прийняття рішення, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та скеровано для подальшого виконання у Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за місцем праці боржника.

Разом з тим він звертався із заявою до Франківського ВДВС про надання інформації, на що отримав відповідь від 21.08.2020, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у Відділ на виконання надійшло виконавче провадження в порядку п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент прийняття рішення, від Личаківського ВДВС з виконання виконавчого листа № 2- з4526, виданого 05.11.2010 про стягнення з Скаржника на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості в розмірі 838 856 грн, однак 04.09.2014 державним виконавцем керуючись п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, повідомило, що згідно з цією нормою виконавець виносить таку постанову протягом трьох робочих днів і не пізніше наступного для надсилає її заявникові разом з виконавчим документом, а матеріали, що залишилися у самого Франківського ВДВС знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Таким чином, Франківський ВДВС все ж повернув виконавчий лист, що став підставою відкриття виконавчого провадження № 38130543, до Личаківського ВДВС. Тобто Стягувачу починаючи з 04.09.2014 року повернуто виконавчий лист № 2-з4526, виданий 05.11.2010 року і з тих пір Стягувач не звертав його повторно до виконання.

У зв`язку з наведеним він знову ж таки повторно звернувся до Виконавчої служби про зняття арештів, проте отримав аналогічну відмову попередній (лист від 04.06.2025 року №34341), з мотивів безпідставності вимог (відсутності виконавчих провадження, не звернення до виконання стягувачем повторно виконавчого листа понад 10 років)

З огляду на вищезазначене, вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження тягне за собою неправомірність існування арештів, накладених на його майно. Ураховуючи, що Виконавчою службою було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешти на його майно, без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, вважаю, що належним способом захисту його порушеного права, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» є зняття арештів, накладених постановами про арешт майна та заборони відчуження у ВП №38130543.

У зв`язку з наведеним просив зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна та заборони відчуження від 25.02.2014 у ВП №38130543.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи

21.07.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям справу передано в провадження судді Бобровій Ю.Ю. (а.с. 18).

25.07.2025 ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова прийнято дану скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2025 (а.с. 19).

05.08.2025 розгляд скарги відкладено у зв`язку з неявкою всіх учасників судового процесу на 26.08.

26.08.2025 розгляд скарги відкладено у зв`язку з неявкою всіх учасників судового процесу на 19.09.2025.

18.09.205 розгляд скарги відкладено у зв`язку з неявкою всіх учасників судового процесу на 16.10.2025.

16.10.2025 скаржник у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Від представника Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшли пояснення у яких просить справу розглядати без їх участі. Стягувач, належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду до зали суду явку свого представника не забезпечив, причини неявки суду невідомі. Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив розглядати скаргу у відсутність їх представника.

За таких обставин судом ухвалено рішення про розгляд справи за наявними письмовими доказами.

Позиція Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Із наданих до суду пояснень слідує, що у відділі ДВС на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 38130543 з примусового виконання виконавчого листа № 2-з4526, виданого 05.11.10 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у розмірі 840676,32 грн.

25.05.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відповідні записи внесено до ДРРП.

26.05.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

16.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

16.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документу до іншого відділу ДВС) в редакції чинній на момент прийняття рішення у зв`язку з тим, що там боржник працював та отримував доходи в ПП «Реммед» за адресою: вул. Симоненка, 18/44 м. Львів.

Вказує, що до відділу ДВС надійшла заява Островського С.А. про припинення чинності заходів щодо арешту майна у ВП № 38130543 з підстав, передбачених ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а також що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача. Жодних інших документів, які б підтверджували погашення заборгованості або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до вказаної заяви не додано. З огляду на що відзначає, що у силу вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливість скасування арешту майна боржника з підстав відсутності відкритого виконавчого провадження, а отже відсутні підстави для визнання дій державного виконавця протиправними. Відтак просив у задоволенні скарги відмовити.

Позиція Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Проведеною перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі виконавче провадження № 38130543 не перебувало, однак зареєстроване виконавче провадження №44618295 з примусового виконання виконавчого листа № 2-34526 від 05.11.2010, що виданий Личаківським районним судом міста Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» 838856 грн боргу.

04.09.2014 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 04.09.2014) винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із тим, що в постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає, що боржник працює за адресою: АДРЕСА_1 , однак копія даного акта державного виконавця не долучена.

Окрім того, державним виконавцем не додано заяву стягувача про звернення стягнення із доходів боржника.

Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Враховуючи вищенаведене, паперові матеріали виконавчого провадження № 44618295 з примусового виконання виконавчого листа № 2-34526 від 05.11.2010 знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Фактичні обставини, встановлені судом

Постановою від 29.05.2013 відкрито виконавче провадження № 38130543 з примусового виконання виконавчого листа № 2-з4526, виданого 05.11.10 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у розмірі 840 676,32 грн (а.с. 32).

31.05.2013 державним виконавцем відділу ДВС Львівського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження на підставі виконавчого листа № 2-з4526, виданого 05.11.10 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у розмірі 840 676,32 грн (а.с. 32 зворот).

25.02.2014 постановою державного виконавця арештовано майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 33).

26.05.2014 державним виконавцем арештовано кошти Островського С.А. про що винесено відповідну постанову (а.с. 33 зворот).

Із постанов державного виконавця від 16.06.2014 слідує, що останнім постановлено про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору (а.с. 34-35).

16.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент прийняття рішення у зв`язку із направлення виконавчого документу до Франківського ВДВС Львівського МУЮ з огляд у нате, що там боржник працював та отримував доходи в ПП «Реммед» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35).

Листами Франківського відділу ДВС у м. Львові від 21.08.2020 № В-9/96919 та від 15.10.2025 № 81379 підтверджується, що ВП № 38130543 з примусового виконання виконавчого листа № 2-з4526, виданого 05.11.10 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у розмірі 840 676,32 грн знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 12, 50).

04.09.2024 Франківським відділом ДВС у м. Львові винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа)з примусового виконання виконавчого листа № 2-34526 від 05.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» 838856 грн боргу (а.с. 51).

Скаржник ОСОБА_1 09.05.2025 звернувся із заявою до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арештів на майно та вилучення відомостей, в якій просив зняти арешти, накладені на його майн (кошти), виключити відомості про нього з єдиного реєстру боржників з підстав відсутності на виконанні виконавчих проваджень щодо нього, майнових претензій стягувача є невиправданим втручанням у права особи на мирне володіння майном (а.с. 11).

Із відповіді на заяву ОСОБА_1 , наданої в.о. начальника відділу С. Кобельник 04.06.2025 слідує, що не видається можливим зняти арешти на майно (коши) у силу відсутності для цього правових підстав, натомість повідомлено реквізити рахунку для погашення боргу (а.с. 33 зворот-34).

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа №2-з4526 від 05.11.2010, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи судами) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).

У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).

Закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

У даній справі встановлено, що арешти коштів та майна є чинними на час розгляду скарги боржника. При цьому матеріали виконавчого проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 2-з4526, виданого 05.11.10 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» заборгованості у розмірі 840 676,32 грн знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Разом із тим нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Судом, ухвалою від 23.09.2025 зобов`язано Франківський ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати матеріали відновленого виконавчого провадження № 38130543 (матеріалів по виконанню виконавчого листа 2-з4526 від 05.11.2010) у відповідь на яку листом від 15.10.2025 №81380 суд повідомлено, що паперові матеріали запитуваного виконавчого провадження знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання, однак скеровано до суду матеріали виконавчого провадження, що містяться в електронному вигляді в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Так, судом встановлено, що постановою від 04.09.2024 Франківського відділу ДВС у м.Львові відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа № 2-34526 від 05.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ БАНК» 838 856 грн боргу з огляду на те, що у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає, що боржник працює за адресою: АДРЕСА_1 , однак копія даного акта державного виконавця не долучена та державним виконавцем не додано заяву стягувача про звернення стягнення із доходів боржника (а.с. 51).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі №1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII), з огляду на що суд відмовляє у задоволенні даної скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 447-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст. 354 ЦПК України.

Ухвала складена, підписана та проголошена 20.10.2025.

Суддя Юлія БОБРОВА