Ухвала суду № 131095022, 16.10.2025, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3231/25

Провадження № 1-кп/539/259/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2025

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Лубни Полтавської області, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючої, заміжньої, маючої на утриманні 2 малолітніх дітей 2018 р.н. та 2021 р.н., з середньою спеціальною освітою, раніше не судимою, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченихза ч.1 ст.14, ч.1 ст.258, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025170000000123 від 20.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст.14, ч.1 ст.258, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст. 111 КК України.

Прокурором ОСОБА_5 подано клопотання про продовження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без права внесення застави, визначеного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.03.2025 року, продовженого 28.05.2025 року та 23.06.2025 року ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави, 02.09.2025 року ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Клопотання обґрунтоване тим, що є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами, та фактом передачі на розгляд суду обвинувального акту, яким прокурор підтвердив наявність достатніх доказів для висунення останній обвинувачення.

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.

Об`єктом злочинів проти основ національної безпеки є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).

ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 111 КК України, у готуванні терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя чи здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, вчиненого з метою порушення громадської безпеки, залякування населення: незаконному виготовленні вибухових речовин та вибухового пристрою; зберіганні вибухових речовин та вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу: державної зради, тобто діяння, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 111 КК України, у тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Також, згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченої:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати па потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може вчиняти вказані дії, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської, Херсонської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном через усвідомлення загрози втрати свободи та можливості вільно пересуватися на тривалий час, у разі визнання її винною у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Також, враховуючи особливу зухвалість та цинічність інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, обвинувачена, перебуваючи на волі, за можливості безперешкодного виїзду закордон як жінка, яка не є військово зобов`язаною особою, зможе вжити заходів конспірації з метою ухилення від кримінальної відповідальності, тим більше, що користувач месенджеру «Telegram» під нікнеймами « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » під час листування з нею пропонував перевезти її до Польщі.

Переховування ОСОБА_7 від суду унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їй покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення.

Окрім цього, зазначений ризик може бути реалізований обвинуваченою шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці в судові засідання, в яких її участь є обов`язковою.

Протиправна діяльність ОСОБА_7 , у тому числі, здійснювалася з використанням інформаційних технологій, які мають можливість віддаленого доступу та знищення інформації, яка може бути використана як доказ у даному кримінальному провадженні.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачена з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.

Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності вона зможе як сама так і на її вимогу чи прохання, використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які вона може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тим більше даний ризик є реальним, оскільки стороною обвинувачення призначено проведення більше 2 десятків експертних досліджень, які на даний час тривають.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовується тим, що обвинувачена може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, адже ОСОБА_7 не має постійного джерела доходів, а від так з корисливих мотивів може продовжувати вчиняти злочини на замовлення представника держави-агресора з метою терору населення, дестабілізації соціальної та політичної ситуації в Україні, наданні допомоги представникам РФ в підривній діяльності проти нашої держави тощо.

Прокурор звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 не збиралася добровільно припиняти свою протиправну діяльність, а припинена вона лише працівниками правоохоронних органів.

На даний час заявлені ризики продовжують існувати і не зменшилися, а тому сторона обвинувачення обґрунтовано стверджує про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_7 .

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 не заперечили щодо задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддівдоходить такого висновку.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Як вбачається зі ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Згідно положень п. «С» ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як встановлено в ч.1, 3 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено у ст.178 КПК України.

ОСОБА_7 , до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, вчинених в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи ступінь тяжкості вищезазначених злочинів, передбачених ч.1 ст.14, ч.1 ст.258, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст. 111 КК України, суворість, передбаченого законом покарання, особу обвинуваченої, колегія суддів приходить до висновку, що наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, продовжує існувати, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченої ОСОБА_7 , переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вчинення дій спрямованих на знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів без визначення розміру застави, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.

Об`єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на даному етапі не встановлено.

А тому, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176-178, 199, 369, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - до 23 год. 59 хв. 14 грудня 2025 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та негайно вручити обвинуваченій, прокурору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Полтавського апеляційного суду безпосередньо протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 17.10.2025року.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3