Рішення № 131086881, 13.10.2025, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 564/3563/25

провадження № 2-о/570/207/2025

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександріївська сільська рада Рівненського району Рівненської області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

у с т а н о в и в:

покликаючись на наявність спільного побуту та взаємних прав і обов`язків, представник заявника адвокат Василь Сав`як у поданій до суду 26 серпня 2025 року заяві просить встановити, що ОСОБА_1 перебував на утриманні свого брата ОСОБА_2 з 2017 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

У поданій до суду заяві вказаний представник заявника заяву підтримує повністю і по аналогічних мотивах.

Заінтересована особа до суду не з`явилася, у поданій до суду заяві її представник сільський голова Олександр Гуц просить розглянути справу у її відсутність за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів по суті справи, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку заявника, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 - заявник у справі, його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області 19 січня 1993 року.

Брат заявника ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками вказані також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Олександрійською сільською радою Рівненського району Рівненської області 19 жовтня 1990 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 травня 2024 року.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №473, виданим КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" РОР ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 загинув під час бойових дій при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до акту обстеження на предмет фактичного проживання №79 від 08.08.2025, складеного депутатом Олександрійської сільської ради Зімакової В.А. та свідками-сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає постійно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований до дня смерті по АДРЕСА_1 /довідка Олександрійської сільської ради №493 від 04.08.2025/.

В матеріалах справи містяться заяви сусідів заявника: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 про підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого брата ОСОБА_2 , який загинув, захищаючи Україну ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані заяви засвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Яковець Т.Р. 15 серпня 2025 року.

Суд застосував такі норми права.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1, 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо закон не визначений інший порядок їх встановлення.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник скористався правовою допомогою.

Ч.2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51 сво 18) зроблений висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником відповідних матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України.

Так, згідно зі ст.161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у п.п.1-3 п.2 ст.6 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ст.29, 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (ст.31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосеребезпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абз.1 цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у п."а" ст.20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до п."д" ч.4 цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Норми ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст.32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в ч.2 цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст.37, 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (ст.38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона не була одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів отримання доходів ОСОБА_2 до моменту проходження військової служби за мобілізацією, а відтак і можливості надавати утримання своєму брату ОСОБА_1 .

Твердження представника заявника, що останній у зв`язку із наявними у нього вадами здоров`я не може працювати та забезпечувати себе, не заслуговують на увагу, оскільки жодними доказами не підтверджені, матеріали справи не містять даних щодо неможливості заявника працевлаштуватися.

Відтак, надані заявником докази у виді письмових пояснень свідків не є достатніми та переконливими доказами у розумінні ст.76-80 ЦПК України на підтвердження того, що ОСОБА_2 надавалася систематична грошова допомога з 2017 року, за рахунок якої заявник ніс витрати на утримання житла, його ремонт, сплату комунальних платежів, купівлю продуктів харчування, речей першої необхідності тощо.

З огляду на те, що сторона заявника не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого брата ОСОБА_2 , одержання від нього допомоги, яка була для заявника постійним і основним джерелом засобів до його існування, суд дійшов висковку, що у задоволенні вимог заяви необхідно відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повідомляє, що при ухваленні судом рішення відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександріївська сільська рада Рівненського району Рівненської області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа : Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ: 04387119, місцезнаходження: вул.Свято-Преображенська,66, с.Олександрія Рівненського району Рівненської області.

Суддя Кушнір Н.В.