Рішення № 131081340, 17.10.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025 р. № 520/16104/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати наказ про призов за мобілізацією, виданий 08.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач був мобілізований шляхом застосування сили і примусу, в результаті чого ОСОБА_1 08.04.2025 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де в подальшому був направлений до проходження медичного огляду військово-лікарської комісії, результатами якої визнаний придатним до військової служби. Тобто, вчинені відповідачем дії порушують права позивача, що гарантовані статтями 29, 33, 64 Конституції України та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи Електронний суд та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник відповідача правом на подання відзиву на позов до суду не скористався, заяв про визнання позову або про надання додаткового часу для подання відзиву на позов до суду не направив.

Відповідно до частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У період з 19.08.2025 по 12.09.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала у відпустці, з 16.09.2025 по 20.09.2025 - у відрядженні, з 22.09.2025 по 26.09.2025 у відпустці, відтак розгляд справи відбувається з урахуванням вказаних днів.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Як зазначає позивач, 08.04.2025 працівниками поліції його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 квітня 2025 року ОСОБА_1 направлений на проходження ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі графи ІІ розкладу хвороб придатний до військової служби.

Згідно до довідки № 2025-0408-1320-3047-7 від 08.04.2025 солдат (мобілізований) ОСОБА_1 , 17.05.1988, придатний до військової служби. З вказаною довідкою позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом на вказаній довідці.

08 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Морозов В.Ю. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом щодо дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 по проведенню мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1

11 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 листом № 1667/МВ повідомив представника позивача, 08.04.2025 ОСОБА_1 був направлений на проходження ВЛК, за результатами якої він визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб наказу МОУ № 402 від 14.08.2008. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби та не має підстав для відстрочки від мобілізації, 08.04.2025 останнього призвано на військову службу по мобілізації на особливий період і направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв у межах та у спосіб визначений законом.

Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Позивач є громадянином України та відповідно є військовозобов`язаним.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року. На момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Приписами пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення 1153/2008) передбачено, що громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина третьою статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.

Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 2 ч. 4 ст.26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

При цьому, серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу та наказу щодо проходження військової служби.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №9901/286/19, від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі №П/9901/97/21).

Відтак, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ про призов за мобілізацією, виданий 08.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є предметом спору у цій справі, є актом індивідуальної дії, тобто, актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби до в/ч і зарахування його до особового складу в/ч НОМЕР_1 .

При цьому, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.

Даними нормативними актами не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 виклав правові висновки, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації має незворотний характер. Це означає, що після фактичного призову вона вважається такою, що відбулася, і не може бути скасована шляхом повернення особи до попереднього стану. Навіть якщо процедура призову визнається судом протиправною, це не веде до автоматичного поновлення особи у статусі, який вона мала до мобілізації, та не створює обов`язку щодо її звільнення з військової служби.

У відповідності до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Наведені правові висновки є застосовними до спірних правовідносин у даній справі та адміністративний суд відступити від них не має процесуальної можливості.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що оскаржуваний вищезгаданий наказ, як акт індивідуальної дії, реалізований його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування такого наказу, який вже реалізований та вичерпав свою дію, не може призвести до відновлення порушеного права.

Враховуючи вище викладені обґрунтування, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправними та скасування наказу про призов за мобілізацією, виданий 08.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 у адміністративного суду відсутні.

При цьому, слід зазначити, що, видаючи оспорюваний наказ відповідач виходив з того, що перед направленням особи до військової частини ВЛК та РТЦК було здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що дають право на звільнення позивача від призову на військову службу.

В свою чергу, у матеріалах справи наявні докази проходження позивачем медичного огляду, що підтверджено інформацією, яка міститься у копії Картки обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби № НОМЕР_2 .

Доказів відмови позивача від проходження ВЛК матеріали справи не містять та такі докази суду учасниками справи не надані.

Також доказів того, що на момент прийняття наказу про призов на військову службу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я, у матеріалах справи відсутні.

Документів, які б підтверджували наявність у нього хвороб під час призову, не надавав.

Що стосується вимог позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн, то враховуючи те, що при розгляді даної справи судом не встановлено протиправності оспорюваного наказу, а відтак, і обґрунтовані підстави для задоволення позову у наведеній частині у суду відсутні, оскільки відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору, а також судові витрати на правничу допомогу адвоката не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суб`єктів владних повноважень, тому такі судові витрати покладаються на позивача.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_4 ) про скасування наказу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга Горшкова