Рішення № 131079358, 16.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 рокусправа № 380/16555/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якому просить суд:

- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирський області щодо неврахування періоду роботи в колгоспі Верховина за період з 10.11.1984 по 27.08.1987 згідно з рішенням від 17.03.2025;

- зарахувати до трудового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області ОСОБА_1 період роботи в колгоспі Верховина з 10.11.1984 по 27.08.1987 згідно із заявою № 133650009967.

Ухвалою судді від 18.08.2025 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 01.09.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області рішенням відмовило у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі «Верховина» з 10.11.1984 по 27.08.1987, у зв`язку з відсутністю даних в трудовій книжці серії НОМЕР_1 про встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Другий запис у трудовій книжці зроблений про роботу у колгоспі «Верховина» з 10.11.1984 по 27.08.1987 і засвідчений печаткою та містить підпис уповноваженої особи. Трудова книжка колгоспника не видавалась, так як я була прийнята на роботу обліковцем мехзагону (адмінперсонал). Вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Неправильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Неналежний порядок ведення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємств не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 24.09.2025 (вх. № 76514ел), у якому зазначає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області розглянута заява позивача та за результатами розгляду такої заяви прийняте рішення від 17.03.2025 № 133650009967 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі з 10.11.1984 по 27.08.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1987, оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі відсутня. Інші документи передбачені п. 3 Порядку № 637 - відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 подала заяву від 10.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності документи позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 17.03.2025 № 133650009967 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж становить 27 років 02 місяці 13 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 10.11.1984 по 27.08.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1987, оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі - відсутня. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності. Особа матиме право на пенсійну виплату з 17.01.2028 або при набутті необхідного страхового стажу. Враховуючи вище викладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування страхового стажу протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Частиною 1 та 2 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У матеріалах справи наявна копія трудової книжки позиваки НОМЕР_1 , в якій зазначено:

- з 10.11.1984 позивач прийнята на роботу обліковцем мехзагону у колгосп «Верховина»;

- 12.08.1986 позивач переведена на посаду економіста по платі праці;

- 27.08.1987 позивач звільнена з посади у колгоспі «Верховина».

Зі змісту рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.03.2025 № 133650009967, підставою для відмови в її призначенні слугувало незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі з 10.11.1984 по 27.08.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1987, оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Слід зазначити, що трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі мінімум трудової участі вколгоспі, виконання чи не виконання позивачем мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

При цьому суд наголошує, що згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для неврахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Отже, стаття 56 Закону № 1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.

У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання позивачем під час роботи у колгоспі «Верховина» встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.

Крім того, необхідно також зауважити, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 по справі № 300/860/17.

Суд вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.

Суд зазначає, що позивач для отримання додаткової інформації зверталася до Трудового архіву Журавецької селищної ради. Одак, відповідно до довідки Трудового архіву Журавецької селищної ради від 10.06.2025 № 12-38/365-К книги обліку стажу та заробітної плати колгоспу «Верховина» с. Монастирець (адмінперсонал) за 1984-1987 роки на зберігання в Трудовий архів не поступали, тому видати довідку про відпрацьовані людинодні гр. ОСОБА_2 за 1984 -1987 роки неможливо. Підстава опис №1 справ з особового складу колгоспу «Верховина» с. Монастирець за 1949-1991 роки (фонд № 61).

Суд дійшов висновку, що у даному випадку спірні періоди роботи в колгоспі Верховина за період з 10.11.1984 по 27.08.1987 належним чином підтверджені записами трудової книжки, а тому незарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача є протиправним, отже прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення від 17.03.2025 № 133650009967, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

Для захисту прав позивача необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача в колгоспі Верховина з 10.11.1984 по 27.08.1987.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) /розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 17.03.2025 № 133650009967 про відмову в призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.11.1984 по 27.08.1987 в колгоспі Верховина.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 16.10.2025.

Суддя Кедик М.В.