Рішення № 131079346, 16.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 рокусправа № 380/18386/25 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу;

- зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% (доцент), 33% (професор) від посадового окладу;

- зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 31.10.2024 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету № 1 інституту підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ. Вказав, що у спірний період розмір надбавки за науковий ступінь та доплати за вчене звання становив 5% від посадового окладу. Позивач вважає, що такі види грошового забезпечення обчислені у меншому розмірі, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 77359 від 26.09.2025), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 ототожнює поняття заробітної плати та грошового забезпечення і помилково робить висновок, що він в першу чергу науково-педагогічний працівник, а не поліцейський, що в свою чергу призвело до помилкових висновків, що пріоритетним по відношенню до підполковника поліції ОСОБА_1 є Закон України «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) а не Закон України «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 94 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Стверджує, що згідно з п. 1 Постанови № 910 (в редакції Постанови КМУ № 278 від 25.03.2016) що поліцейським, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове забезпечення, виходячи з посадових окладів за посадами, які зазначені особи займають у державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, та інші види грошового забезпечення, визначені законодавством для поліцейських. Доплата за науковий ступінь та вчене звання поліцейським виплачується на підставі наказу по особовому складу. Повідомив, що наказом ЛьвДУВС від 21.04.2016 № 217 о/с з 01.04.2016 позивачу встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання доцента по 5% посадового окладу відповідно. Зазначив, що норми та положення Закону України «Про національну поліцію», та постанов № 910 та № 988 є спеціальними щодо спірних правовідносин і зокрема до Законів України «Про вищу освіту», «Про освіту» і ними врегульовано питання щодо розміру доплати за вчене звання і науковий ступінь поліцейського. Просив у задоволення позову відмовити.

Також відповідач стверджує, що позивач звернувся до суду із пропуском строків звернення до адміністративного суду, а саме: позов подано у вересні 2025 року при оскарженні дій відповідача щодо встановлення доплати надбавки в період з 01.03.2018 по 31.10.2024. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду встановлюється 6-місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивач був звільнений на пенсію з 31.10.2024 наказом ЛьвДУВС від 31.10.2024 № 1283 о/с. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 відповідно до пп. 5, 6 п. 5 Постанови № 988 встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання доцента по 5% посадового окладу відповідно, про що видано наказ ЛьвДУВС від 21.04.2016 № 217 о/с з 01.04.2016 як передбачено п.п. 9, 10 розділу 2 Порядку № 260. В тому разі, якщо позивач не погоджувався з розміром даних доплат він мав право та міг оскаржити даний наказ ЛьвДУВС, при цьому оскаржуючи дії ЛьвДУВС, оскільки саме цим наказом встановлені оспорювані доплати. Проте, на даний час наказ ЛьвДУВС від 21.04.2016 № 217 о/с позивачем не оскаржено.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Щодо доводів про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу приписів частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.

Суд враховує, що індексація як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 по справі № 420/7697/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.

Правове становище осіб, які проходять військову службу, у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а в частині, яка не врегульована вказаним законодавством, - субсидіарно застосовуються норми Кодексу законів про працю України.

Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення спеціальне законодавство не містить.

Водночас, такий порядок встановлений КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд в рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, якщо було порушено законодавство про працю, не було обмежено строком.

Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, така правова позиція враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Таким чином строк звернення до суду із позовними вимогами щодо періоду з 01.03.2018 до 19.07.2022 регулюється згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), яка передбачає можливість звернення працівника до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щодо частини позовних вимог стосовно періоду 19.07.2022 по 31.10.2024 суд враховує, що позивачу надано довідку від 19.06.2025 № 10/77 про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, з якої позивач дізнався про порушення свого права, за захистом якого звернувся до суду. З цим позовом позивач звернувся до суду 09.09.2025, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, який в цьому випадку суд вважає за доцільне обчислювати з дня видачі довідки від 19.06.2025 № 10/77. Тому суд критично оцінює доводи відповідача про пропуск позивачем строк звернення до суду.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 , у спірний період проходив службу у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Згідно з витягом з наказу від 21.04.2016 № 217 о/с Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, відповідно до пп. 5 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» доплату за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 відсотків від посадового окладу за 01 квітня 2016 року підполковнику поліції ОСОБА_1 , завідувачеві кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету № 1.

Також цим наказом відповідно до пп. 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» доплату за вчене звання доцента у розмірі 5 відсотків від посадового окладу з 01 квітня 2016 року встановлено підполковнику поліції ОСОБА_1 , завідувачеві кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету № 1.

Відповідно до диплому кандидата наук серії НОМЕР_1 від 14.10.2019, присуджено науковий ступінь - кандидата юридичних наук із спеціальності кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право.

Згідно з атестатом доцента від 17.02.2012 серії 12ДЦ № 030588 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента кафедри кримінального процесу та криміналістики.

Згідно з атестатом професора, виданого на підставі рішення атестаційної колегії від 26.06.2024 серії АП № 0006207 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання професора кафедри кримінального процесу та криміналістики.

У спірний період доплата (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук та доплата за вчене звання виплачувалися позивачу у розмірі 5% від посадового окладу, що підтверджується витягом з наказу від 21.04.2016 № 217 о/с Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, довідкою від 19.06.2025 № 10/77 про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, розрахунковим листком, копія якого надана відповідачем, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до витягу з наказу від 31.10.2024 № 1283о/с Львівського державного університету внутрішніх справ підполковника поліції ОСОБА_1 з 31.10.2024 звільнено із займаної посади та служби в поліції за пунктом 2, з урахуванням частини 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 97 і частини 3 статті 100 Закону України «Про Національну поліцію», частин 9 та 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», з 31 жовтня 2024 року.

Позивач вважає протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення позивача як відрядженого поліцейського, визначається відповідно до норм Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова № 910), постанови Кабінету Міністрів України від № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та наказу Міністерства внутрішніх справ України від № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок № 260).

Згідно п. 1 Постанови № 910 (в редакції Постанови КМУ № 278 від 25.03.2016) що поліцейським, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове забезпечення, виходячи з посадових окладів за посадами, які зазначені особи займають у державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, та інші види грошового забезпечення, визначені законодавством для поліцейських.

Відповідно до пп. 5, 6 п. 5 Постанови № 988 та пп. 9, 10 розділу 2 Порядку № 260 доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов`язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу.

В силу приписів ч. 1. ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 (далі - Закон № 1556-VII) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

З системного аналізу вказаних вище норм права слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. У той же час основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.

Підпунктом 8 п. 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії.

Отже, вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, чи звичайним закладом вищої освіти.

З матеріалів справи слідує, що Львівський державний університет внутрішніх справ України, у якому позивач проходив службу на посаді завідувачева кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії факультету № 1, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, а тому матеріальне забезпечення працівника такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, в тому числі, статті 59 Закону України «Про вищу освіту».

Із долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що останньому в спірний період виплачувалися надбавки за науковий ступінь у розмірі 5 % посадового окладу та надбавка за вчене звання у розмірі 5 % посадового окладу.

Щодо покликань відповідача про те, що розміри надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання позивачу слід обчислювати, виходячи з грошового забезпечення поліцейського (відповідно до Постанови № 988), суд враховує таке.

До спірних правовідносин до позивача як науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», яким, зокрема, встановлюються доплата за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, а також доплата за вчене звання доцента не менше 25 відсотків посадового окладу.

Те, що позивач є поліцейським та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України «Про Національну поліцію», не нівелює його право на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірах, що встановлені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».

Посилання відповідача на те, що спеціальним законодавством, яким є Постанова № 988 та Постанова № 910, передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, які підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, суд оцінює критично, оскільки спеціальним стосовно науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, є саме Закон України «Про вищу освіту», який має застосовуватися при конкуренції правових норм.

Частиною 3 ст. 7 КАС України визначено: у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що правила визначення розміру доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлені підпунктами 2, 3 п. 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».

Крім цього, встановлення науково-педагогічним працівникам залежно від виду навчального закладу різних розмірів доплат за науковий ступінь та вчене звання розцінюється судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які, маючи відповідні наукові ступені та звання, працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України «Про вищу освіту», отримують доплати в розмірах менших, ніж працівники освіти, які працюють в закладах вищої освіти.

Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», а не положення підзаконного акта - підпунктів 2, 3 п. 6 Постанови № 704, оскільки закон має вищу юридичну силу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 380/16427/21, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача, які полягають у встановленні позивачу в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу є протиправними.

Таким чином, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача перерахувати та доплатити позивачу за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% (доцент), 33% (професор) від посадового окладу, а також перерахувати та доплатити позивачу за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку, що позивач сплатив судовий збір без обов`язку сплати такого.

Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв`язку з внесенням його в більшому розмірі.

За вказаних обставин, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України (79007 м. Львів вул. Городоцька 26; код ЄДРПОУ 08571995) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 по 31.10.2024 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу.

3. Зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.

4. Зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.10.2024 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу (доцент), 33% (професор) від посадового окладу.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.П. Качур