Рішення № 131079343, 17.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025 рокусправа № 380/16308/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАНРАЙЗ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАНРАЙЗ" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000256/2 від 07.07.2025.

В обґрунтування позову зазначає, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача, що полягає у значних матеріальних збитках які полягають у сплаті зайвих платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення. Відповідач не навів доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідач у відзиві зазначив, що вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару. Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах унеможливили застосування першого методу (за ціною договору). Витрати по території України не входять до складових митної вартості, проте перевірка пропорційності розподілу витрат в даному випадку викликала сумнів у митного органу з огляду на те, що дані розрахунки спрямовані на заниження рівня митної вартості. Таким чином, очевидним є факт, що наданий рахунок на транспортні витрати містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу, що критично занижує рівень митної вартості. Зважаючи на наведені розбіжності між наданими до митного оформлення документами, які стосуються вартості транспортно-експедиційних послуг, у посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви в частині вартості таких.

Ухвалою суду від 18.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

З метою митного оформлення товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію № 25UA209160007543U5.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення для надання додаткових документів з метою здійснення митного оформлення вантажу.

У свою чергу позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000256/2 від 07.07.2025 року, в якому зазначено наступні порушення:

- відповідно до наданого рахунку №РФ-25885 від 01.07.2025 були надані послуги винагорода експедитора по території України на суму 5981,66 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару;

- на підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №РФ-25885 від 01.07.2025. Подано рахунок із розбивкою транспортних витрат по маршруту перевезення м.Гданськ-Тернопіль. Відповідно до сервісу Google Maps відстань по іноземній території (м.Гданськ- п/п Рава-Руська) становить 732 км, а вартість 67197,60 грн. - що становить 91,80 грн/км, відстань по території України (п/п Рава-Руська -м. Тернопіль) становить 191 км, а вартість 16799,40 грн - що становить 103,66 грн/км. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Очевидним є факт, що рахунок про транспортно-експедиційні витрати №РФ-25885 від 01.07.2025 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Отже, рахунок про транспортно-експедиційні витрати №РФ-25885 від 01.07.2025 містить розподіл витрат на перевезення, яких встановлений довільно та не корелює з фактичною собівартістю перевезення на всіх ділянках маршруту;

- умови поставки оцінюваного товару EXW Gdansk, декларантом заявлено складову митної вартості «Навантаження» у розмірі 61829,28 грн, згідно рахунку про надання ТЕП №РФ-25885 від 01.07.2025, однак згідно Договору транспортного експедування від 07.04.2024 №0711/24/02, конкретний перелік послуг, що надаються Еспедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація обумовлюється в Заявках, які є невід`ємною частиною Договору, витрати вважається узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення... У Заявці №1902/55/09 від 24.06.2025 вартість навантажувально-розвантажувальних робіт у м. Гданськ, оформлення Т1, завантаження авто становить 1200 дол.США по курсу НБУ на день виставлення рахунку (курс НБУ станом на 01.07.2025 - 41,7788грн/дол.), що становить 50134,56 грн, що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД;

- прайс-лист надано не виробником та стосується конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2025/000088.

Змістом спірних правовідносин є відповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000256/2 від 07.07.2025 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу належного урядування;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем надавались: Контракт № SR-RD-20250404 від 04.04.2025; Проформа-інвойс від 18.06.2025 та прайс-листи від 25.06.2025; Інвойс №02/06/2025 від 25.06.2025; Договір на ТЕО №18012023 від 18.01.2023; Договір транспортного експедирування №0711/24/02 від 07.11.2024; Договір на перевезення №МТ2025/163п від 25.06.2025; Заявка №1902/55/09 від 24.06.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті №72; Рахунок №РФ - 25885 від 01.07 2025; платіжна інструкція №796 від 03.07.2025; Етикетка 70х10х50; CMR №26845 від 01.07.2025; Довідка про транспортні витрати №25885/27 від 01.07.2025; ДМВ 25UA209160007543U5; електронна митна декларація 25UA209160007543U5; Прайс-лист від 25.06.2025.

Перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо першого порушення, зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Між позивачем (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер тім» було укладено договір транспортного експедирування №0711/24/02 від 07.11.2024 року, підпунктом 1.1 п.1 якого передбачено, що експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта.

На підставі рахунку №РФ-25885 від 01.07.2025 позивач здійснив оплату послуг наданих експедитором, що підтверджується платіжною інструкцією №779 від 30.06.2025 року. Зі змісту рахунку та платіжного доручення вбачається що експедитором було надано наступні послуги: розвантажувально-завантажувальні роботи у м.Гданськ, за межами державного кордону України 61829 грн. 28 коп.; організація міжнародного автоперевезення вантажу за маршрутом м.Гданськ, Польща п/п Рава-Руська-Хребенне а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 67197 грн. 60 коп.; організація міжнародного автоперевезення за маршрутом п/п Рава-Руська-Хребенне м.Тернопіль, Україна 16799 грн. 40 коп.; транспортно-експедиційне обслуговування на території України 5981 грн. 66 коп.; всього до оплати 153004 грн. 27 коп.

Відтак, твердження, що відповідно до наданого рахунку №РФ-25885 від 01.07.2025 послуги надавались виключно на території України, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Щодо другого порушення.

Надані позивачем контролюючому органу згадані вище документи складені на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідач як суб`єкт владних повноважень, у порушення наведених норм, жодним чином документально не довів своє твердження з приводу того, що рахунок про транспортно-експедиційні витрати №РФ-25885 від 01.07.2025 містить розподіл витрат на перевезення, який встановлений довільно та не корелює з фактичною собівартістю перевезення на всіх ділянках маршруту.

Зазначене твердження ґрунтується лише на його припущеннях, а тому не може бути покладене в основу даного судового рішення.

Щодо третього порушення.

Як уже згадувалось, відповідно до рахунку №РФ-25885 від 01.07.2025 року вартість розвантажувально-завантажувальних робіт у м.Гданськ, за межами державного кордону України склала 61829 грн. 28 коп.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №25885/27 від 01.07.2025 року вартість розвантажувально-завантажувальних робіт у м.Гданськ за межами державного кордону України також склала 61829 грн. 28 коп.

Відтак, на переконання суду, позивачем документально підтверджено понесені ним витрати на розвантажувально-завантажувальні роботи придбаного товару.

Натомість, відповідач не підтвердив своїх розрахунків жодними доказами.

Окрім того, варто наголосити на тому, що розмір розрахованих відповідачем витрат, які б, на його думку, повинен був понести позивач, складають 50134 грн. 56 коп. При цьому, у згаданих раніше рахунку №РФ-25885 від 01.07.2025 року, довідці про транспортні витрати №25885/27 від 01.07.2025 року вартість розвантажувально-завантажувальних робіт склала 61829 грн. 28 коп., тобто є суттєво вищою, ніж та, яку розрахував відповідач.

Як наслідок, відсутні підстави вважати, що позивач у даному випадку занижував задекларовану ним вартість імпортованого товару.

Щодо четвертого порушення.

Суд звертає увагу, що прайс-лист не є основним документом, у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик. Прайс-лист - це перелік товарів з урахуванням їхніх характеристик та ціни.

Суд зазначає, що позивач надав відповідачу інші документи, на підставі яких можна перевірити задекларовану ним митну вартість товару.

Більше того, з пояснень позивача вбачається, що він міг надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який був в наявності у нього.

Зазначене у своїй сукупності вказує на те, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи при перевірці відповідності митної вартості, визначеної декларантом у митній декларації, аналізував обставини без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували вказану митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що і є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні акт прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.08.2025 року, платіжна інструкція від 22.07.2025 року, рахунок на оплату від 21.07.2025 року, відповідно до яких вартість послуг на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, складають 10000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає справедливою і співмірною суму, яку позивач просить стягнути з відповідача у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею за №UA209000/2025/000256/2 від 07.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАНРАЙЗ" (адреса: м.Київ, вул.Луценка Дмитра, 15, код ЄДРПОУ 41482988) 3804 (три тисячі вісімсот чотири) грн. 88 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАНРАЙЗ" (адреса: м.Київ, вул.Луценка Дмитра, 15, код ЄДРПОУ 41482988) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович