Постанова № 131069671, 17.10.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6293/25 від17.10.2025

н\п 3/490/2466/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.183-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів, які визначено судовим наказом Центрального районного суду міста Миколаєва №490/841/20, виданого 30.04.2020, на утримання його дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання та станом на 30 червня 2025 року не сплатив 26368,21 грн., тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.183-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 183-1 КУпАП передбачено відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Отже адміністративне правопорушення з об`єктивної сторони може виражатися у діях або бездіяльності особи. Згідно диспозиції ст.183-1КУпАП адміністративне правопорушення - несплата аліментів з об`єктивної сторони може полягати лише у бездіяльності особи, яка не сплачує аліменти.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище правопорушення підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме:

- судовим наказом, виданим 30.04.2020 Центральним районним судом м. Миколаєва, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.02.2020 до досягнення дитиною повноліття;

- постановою про відкриття виконавчого провадження № 61988583 від 06.05.2020, згідно якої відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини;

- протоколом про адміністративне правопорушення №1 від 18.07.2025, в якому вказані обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме - несплата ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, що призвела до сукупної заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання;

- розрахунком заборгованості по аліментам, згідно якого загальна заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дитини, з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, складає 26 368,21 грн. та сукупний розмір якого перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в судовому засіданні. При цьому достатні та допустимі дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог КУпАП під час їх отримання, у справі відсутні і не встановлені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.183-1 КУпАП, тобто несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, яка перевищила суму платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді мінімального стягнення, передбаченого ч.1ст.183-1 КУпАП- сто двадцять годин суспільно корисних робіт.

Згідност.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У відповідності з цією статтею, суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.40-1,252,280,283,284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.183-1 КУпАП України, та накласти на нього стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк сто двадцять годин.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605.60 гривень (шістсот п`ять грн. 60 коп.) на розрахунковий рахунок UA798999980313131206000014483, отримувач Миколаїв.ГУК/Централ.р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - судовий збір (ДСА 050).

Строк пред`явлення постанови суду до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі ухилення від виконання суспільно корисних робіт, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом на підставі постанови суду за поданням відповідного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В. Л. Лященко