Рішення № 131062559, 17.10.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14343/25

Провадження № 2/161/4927/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Рудської С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина.

1.1. Позиція позивача.

18 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області (далі відповідач) про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу СГПП «Плодорозсадник Луцький» придбало трактор «Беларус 82-1», 2005 року виску, заводський №80805382 вартістю 73500,00 грн. Це підприємство у встановленому порядку зареєструвало тракт та отримало свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що він був єдиним учасником СГПП «Плодорозсадник Луцький», яке було ліквідовано за його рішенням 26 серпня 2015 року. Однак під час процедури ліквідації підприємства не була вирішена доля вищенаведеного трактора.

На думку позивача, після 26 серпня 2015 року, на підставі приписів ч.12 ст.11 ЦК України, саме він, як єдиний учасник підприємства, став власником спірного трактора, у зв`язку з чим, для приведення у відповідності документів, 21 листопада 2023 року він звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області із заявою про зняття з обліку трактора.

Однак листом від 13 грудня 2023 року йому було відмовлено у знятті спірного трактора з обліку, адже вона подана не підприємством.

Вважаючи свої права, як власника трактора, невизнаними, позивач просить суд визнати за собою право власності на трактор «Беларус 82-1», 2005 року виску, заводський № НОМЕР_2 , а також зобов`язати відповідача зняти з обліку цей трактор.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги заперечив. Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що зі зверненням до нього звернулася особа, яка відмінна від власника спірного трактора.

ІІ. Мотивувальна частина.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з таких підстав.

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію машини від 31 березня 2005 року серії НОМЕР_1 СГПП «Плодорозсадник Луцький» є власником трактора «Беларус 82-1», 2005 року виску, заводський № НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 .

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сільськогосподарське приватне підприємство «Плодорозсадник Луцький», код ЄДРПОУ 20132063, припинено, як юридична особа, з 26 серпня 2015 року, без визначення правонаступників. Єдиним учасником підприємства, на час ліквідації підприємства значиться позивач ОСОБА_1 .

21 листопада 2023 року позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області із заявою про зняття спірного трактора з обліку.

Листом від 13 грудня 2023 року позивачу було відмовлено у знятті з обліку трактора, оскільки власник СГПП «Плодорозсадник Луцький» ліквідований, як юридична особа.

2.2. Позиція суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

В свою чергу, статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, пред`явити позов про визнання права власності може лише власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Звертаючись до суду позивач вказує, що вважає себе власником спірного трактора на підставі положень частини дванадцятої статті 111 ЦК України, відповідно до яких, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Однак такі посилання позивача є помилковим, оскільки ним не надано будь-яких доказів того, що в ході ліквідації СГПП «Плодорозсадник Луцький» у встановленому порядку, а саме рішенням свого вищого органу управління, підприємство передало позивачеві право власності на спірний трактор.

Суд підкреслює,що правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 382 ЦК України).

Отже, право власності може набуватися з правочинів, або на інших підставах, що не заборонені законом. В контексті положень частини дванадцятої статті 111 ЦК України, передача учасникам юридичної особи її майна в ході процедури ліквідації, є правочином, вчинення якого має підтверджуватися належним та допустимими доказами.

Згідно розділу 8 Статуту СГПП «Плодорозсадник Луцький» його вищим органом управління є засновник, яким був позивач. Отже і прийняти рішення про передачу спірного трактора з власності підприємства, що ліквідовувалося, міг лише позивач, як вищий орган управління підприємства, зафіксувавши своє волевиявлення у відповідному правочині рішенні засновника, оформленому письмово.

Зважаючи на те, що ні до матеріалів розглядуваної справи, ні під час подання заяви до відповідача про зняття трактора з обліку, позивач не додав оформленого рішення засновника СГПП «Плодорозсадник Луцький» про передачу йому права власності на трактор «Беларус 82-1», 2005 року виску, заводський № НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , він не довів у встановленому порядку своє право власності на це майно, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

2.3. Щодо судових витрат.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, всі судові витрати позивача слід залишити за ним.

На підставі наведеного та керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області, м. Луцьк, вул. Поліська Січ, буд.10, код ЄДРПОУ 40317441.

Повне рішення суду складено та підписано 17 жовтня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська