Рішення № 131062242, 16.09.2025, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5736/25

Провадження № 2-о/727/237/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого - судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Вакарчук Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами окремого провадження, залі суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40329345, адреса: м. Чернівці, проща Центральна, буд.3) про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника, ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Обгрунтовує заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув його тато ОСОБА_2 , який до моменту загибелі був його годувальником. Посилається на те, що 16.04.2025 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області аби скористатися своїм правом на оформлення та призначення пенсії по втраті годувальника, однак він отримав відповідь про необхідність отримати рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Вказує на те, що допомога, яка надавалася йому батьком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 як сину за життя, була для нього хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування, оскільки він є непрацездатною особою, навчається стаціонарно, стипендію не отримує та додаткових заробітків не має. Зазначає, що він перебуває на обліку в ТЦК і СП, навчається стаціонарно в Чернівецькому торговельно - економічному інституті. Вказує і на те, що його мати ОСОБА_3 перебувала з батьком в зареєстрованому шлюбі, який згодом було розірвано. Разом з цим, зазначає, що батько ОСОБА_2 постійно надавав кошти на його матеріальне утримання, гроші для нього батько перераховував на картку матері, в тому числі і на оплату за навчання. Просить, встановити факт, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатний член сім`ї перебував на утриманні годувальника батька - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із захистом Батьківщини Україна, до закінченнянавчання і не бульше ніж досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.05.2025 року заяву залишено без руху.

04.06.2025 року заявником ОСОБА_1 на адресу суду скеровано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.06.2025 року відкрито провадження по справі.

24.07.2025 року на електронну адресу суду надійшли пояснення щодо позову від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. В поясненнях вказали на те, що непрацездатними членами сім`ї згідно з статтею 30 Закону № 2262 вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років. Разом з тим, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. При цьому, вважають, що згідно з наданими документами ОСОБА_4 на дату загибелі батька не належав до непрацездатних членів сім`ї, оскільки йому виповнилось понад 18 років.

11.09.2025 року представником заявника ОСОБА_5 , адвокатом Дяченко М.М., скеровано до суду заяву про уточнення позовних вимог та заяву про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника в новій редакції.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені ним до суду вимоги (в новій редакці\) підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, у подальшому в судові засідання не з"явився будучи належним чином повідомленим про день час і місце розгляду справи.

Представник позивача, адвокат Дяченко М.М., у судове засідання не з`явилися, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя.

Представник заінтересованої особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Скрипник М.В., скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Акорд» не здійснювалося.

Відповідно дост. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 13 ЦПК України- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.5 ч.2ст. 293 ЦПК Українив порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно змісту ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Досліджені докази, встановлені обставини та застосовані норми права.

Судом належними та допустими доказами встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 , 1976 р.н. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.3).

Із витягу 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3920 від 22.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , 1976 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_4 травма, поранення, які призвели до смерті, а саме вибухова травма, проникаючі, сліпі, скалкові поранення грудної клітки з ушкодженням легень, масивна внутрішня та зовнішня кровотеча (а.с.4).

16.04.2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області аби скористатися правом на оформлення та призначення пенсії по втраті годувальника, однак він отримав відповідь про необхідність отримати рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника (а.с.5).

Згідно витягу з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання від 26.03.2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Заявник ОСОБА_1 навчається стаціонарно в Чернівецькому торговельно - економічному інституті, що підтверджується договором про навчання у закладі вищої освіти від 14.08.2023 року (а.с.24-25).

Мати заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.30).

Батько заявника - ОСОБА_2 , 1976 р.н. та мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 09 січня 2007 року розірвали шлюб, актовий запис №8, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 25.09.2007 року (а.с.35).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в ТЦК і СП, що підтверджується посвідченням про приписку до призовної дільниці №462, згідно запису взятий на облік 17.03.2021 року (а.с.36-37).

ОСОБА_2 перебував на військовій службі з 14.09.2022 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.37а) брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи, у Баштанському та Миколаївському районі, Донецькій області та загинув.

Причиною загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , 1976 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 стали: проникаючі, сліпі, скалкові поранення грудної клітки з ушкодженням легень, що підтверджується довідкою від 06.12.2023 року, що також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №1005 від 06.12.2023 року (а.с.37б, 39-40).

ОСОБА_2 , 1976 р.н., є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 18.05.2023 року Серії НОМЕР_3 (а.с.37в).

Згідно довідки від 16.01.2024 року №286 ОСОБА_2 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи, у Баштанському та Миколаївському районі, Донецькій області (а.с.38).

Згідно довідки від 22.04.2025 року №1472 ОСОБА_2 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи, у Баштанському та Миколаївському районі, Донецькій області (а.с.41).

Згідно довідки №273 від 18.03.2025 року ОСОБА_1 , є студентом 2-го курсу денної зі скороченим терміном форми навчання галузі знань 07 «Управління та адміністрування», спеціальність 073 «Менеджмент», спеціалізації «Управління бізнесом», освітній ступень «бакалавр», Чернівецького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету. Зарахований на навчання наказом №198 від 15.08.2023 року. Термін навчання за освітнім ступенем «бакалавр» з 01.09.2023 р. по 30.06.2025 р. (а.с.42).

Відповідно до частини 3статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України). Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Устатті 16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина першастатті 293 ЦПК України).

За змістомстатті 294 ЦПК Українипід час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованихКонституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення (п.1 Постанови ВСУ №5 від 31.03.1995 р.).

Відповідно до Постанови Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним відповідно до частини другої статті 36 Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону довічно.

Отже, непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Під час дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення дітям віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, пенсія в разі втрати годувальника призначається, а виплата раніше призначеної пенсії продовжується без надання довідки закладу освіти на підставі даних про навчання за денною формою навчання, отриманих Пенсійним фондом України з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому Законом України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону № 2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Непрацездатними членами сім`ї згідно з статтею 30 Закону № 2262 вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років.

При цьому, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Судом встановлено, що допомога, яка надавалася заявнику ОСОБА_1 , як сину за життя, батьком ОСОБА_2 померлим (таким, що загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із захистом Батьківщини Україна, була для нього постійним та основним джерелом засобів до існування, оскільки він являвся непрацездатною особою з підстав того, що навчався у вищому навчальному закладі на денній формі, стипендію не отримував, додаткових заробітків не мав.

Заявник вважає, що наявні всі підстави для встановлення факту його перебування на утриманні померлого батька ОСОБА_2 , що необхідно йому для оформлення пенсії у зв?язку із втратою годувальника.

Так, умови призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого/загиблого військовослужбовця визначені Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (статті 29 42).

Пенсія в разі втрати годувальника за померлого/загиблого військовослужбовця призначається членам сім`ї, якщо годувальник:

помер/загинув у період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби або пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби;

Тобто, з системного аналізу вищевикладеного можна прийти до висновку, що у відповідності до чинного законодавства, в Україні пенсія у разі втрати годувальника призначається дітям до 18 років незалежно від факту їх утримання. Разом з цим, якщо дитина навчається на денній формі у школі, коледжі чи виші, виплати продовжуються до завершення навчання, але не довше ніж до 23 років.

З матеріалів справи вбачається та відповідно підтверджується належними доказами зокрема і те, що заявник ОСОБА_1 перебуває на обліку в ТЦК і СП, має постійне зареєстроване місце проживання та навчаюся на денній формі навчання в Чернівецькому торговельно економічному інституті.

Мати заявника - ОСОБА_3 перебувала з батьком заявника ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано.

Судом встановлено, що батько заявника ОСОБА_2 постійно надавав кошти на його матеріальне утримання, шляхом перераховування коштів на картку матері. Окрім того, вже будучи військовослужбовцем ОСОБА_2 перераховував кошти і на навчання сина ОСОБА_1 , який навчається за контрактом, тобто викладене свідчить про те, що він постійно утримував свого сина, як непрацездатного члена сім`ї, зокрема і після досягнення ним повноліття у зв`язку з навчанням.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, у тому числі, про перебування фізичної особи на утриманні.

У силу вимог ст. 37 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім?ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).

Непрацездатними членами сім?ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з вимогами ст.38 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» члени сім?ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка булла для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім?ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за N?22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім?ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені упункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

При вирішенні заяв про встановлення факту персбування на утриманні необхідно враховувати, що: за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім?ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року ; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю булла постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Тобто, повне утримання означає відсутність у члена сім?ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов?язок щодо утримання цього члена сім?ї. Основне значення допомоги слід з?ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Отже, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1).

Документами, які свідчать про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї є: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Пунктом 2 частини другої зазначеної статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі N? 632/580/17 вказав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов?язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов?язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов?язане з наступним вирішенням спору про цивільне право.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі N? 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з?ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов?язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов?язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює цим особам право подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред?явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі N? 694/2318/23, від 08 травня 2024 року у справі N? 214/4921/23 та від 05 червня 2024 року у справі N?557/1535/23,

У відповідності дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст.12,13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,11,76,81,211,258-259,

263-265,268,272-273,293,294,315ч.2,354ч.1ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування його як непрацездатного члена сім`ї на період навчання до досягнення ним двадцятитрьох річного віку на утриманні померлого годувальника задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , як непрацездатний на період навчання, перебував на утриманні годувальника, батька - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з захистом Батьківщини Україна до досягнення, двадцятитрьохрічного віку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2025 року.

Суддя Слободян Г.М.