Ухвала суду № 131061742, 10.10.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7063/24

Провадження № 2/953/295/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова, у складі:

судді Глос М.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сороченко М. О.

у ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 55), про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення порядку спілкування та участі у їх вихованні,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , визначення порядку спілкування та участі у їх вихованні.

Київський районний суд м.Харкова ухвалою від 07.08.2024року відкрив провадження у справі і постановив розглядати її у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 04.10.2024року суд визнав обов`язковою участь у розгляді справи відповідачки або її представника. Суд неодноразово викликав ОСОБА_2 у судове засідання в установленому законом порядку шляхом направлення повісток електронною поштою на адресу, зазначену у позовній заяві. Проте до суду відповідачка жодного разу не з`явилася і причин свого неприбуття не повідомила.

Як було встановлено у справі, після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_2 виїхала разом із малолітніми дітьми у Федеративну Республіку Німеччина.

Місце перебування відповідачки і малолітніх дітей ОСОБА_1 і суду невідомі, що перешкоджає з`ясуванню умов життя і виховання дітей під піклуванням матері, встановленню інших обставин, які мають істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, дотриманню прав і законних інтересів усіх учасників судового процесу у ході розгляду справи, а також унеможливить виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

З огляду на зазначене суд 27.01.2025року за спільним клопотанням позивача та його представника ОСОБА_5 надав компетентному органу Федеративної Республіки Німеччина судове доручення: встановити місцезнаходження ОСОБА_2 та її малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; з`ясувати шляхом проведення перевірки житлово-побутові умови життя і виховання дітей під піклуванням матері, їх загальний стан, забезпечення навчання, розвитку, отримання необхідних медичних послуг, у тому числі своєчасність медичних оглядів. До надходження відповіді від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина провадження у справі було зупинено.

Станом на зараз зазначене судове доручення не виконано, у зв`язку з чим виникла необхідність у повторному направленні його компетентному органу Федеративної Республіки Німеччина через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Для вирішення відповідного процесуального питання суд ухвалою від 03.10.2025року відновив провадження у справі і призначив її до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2025року 13год. 50хв.

ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися, адвокат ПасмуроваІ.О. у письмовій заяві висловила спільну із клієнтом позицію про розгляд справи без їх участі, просила повторно направити до компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина доручення вчинити дії, зазначені в ухвалі суду від27.01.2025року.

Відповідачка і представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явилися, причин неприбуття не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких обставин неприбуття у судове засідання учасників процесу не перешкоджає вирішенню питання про надання судового доручення.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування процесу технічними засобами відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України не здійснювалося.

Вирішуючи питання про повторне направлення судового доручення, суд виходить із такого.

Як зазначається у позовній заяві, клопотанні ОСОБА_1 та його представника і було встановлено під час розгляду цього клопотання, після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_2 навмисно позбавляє колишнього чоловіка можливості контактувати із сином і донькою, ігноруючи рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від07.07.2021року про встановлення фізичним особам порядку участі у вихованні малолітніх дітей, а також винесене цим органом попередження про недопустимість порушення прав та законних інтересів дітей і батька.

02.07.2022 року відповідачка разом із дітьми виїхала за межі України, що підтверджено даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від12.06.2024року. Позивачу відомо, що станом на зараз ОСОБА_2 та діти проживають у Федеративній Республіці Німеччина, конкретне місце їх перебування відповідачка приховує.

27.05.2024 року ОСОБА_1 звертався із письмовою заявою до Служби у справах дітей по Київському району м.Харкова щодо продовження відповідачкою перешкод у спілкуванні з дітьми, вказавши всі відомі йому засоби зв`язку ОСОБА_2 електрону пошту і телефони рідних, з якими вона перетинала кордон у 2022 році.

10.06.2024 року Служба у справах дітей по Київському району м.Харкова листом №03-22/1034/24 сповістила ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 у повідомленні, надісланому електронною поштою, категорично відмовилася вказувати місцезнаходження малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а проводити розшукові дії до компетенції служби у справах дітей не входить.

Разом із тим, з огляду на зміст позовних вимог, без встановлення місця перебування ОСОБА_2 та дітей, з`ясування умов життя і виховання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під піклуванням матері суд вважає неможливими розгляд справи з дотриманням прав і законних інтересів позивача, відповідачки та їх дітей, прийняття за результатами судового розгляду законного й обґрунтованого рішення, а також забезпечення його майбутнього виконання у разі задоволення позову.

Під час вирішення клопотання суд керується такими нормами міжнародного права і національного законодавства України.

У статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від20.11.1989року (ратифікована Україною 27.02.1991року) закріплено загальне правило, за яким в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Положеннями ст.4 Конвенції про контакт з дітьми від15.05.2003року (ратифіковано Україною 20.09.2006року) встановлено взаємне право дитини та батьків встановлювати і підтримувати регулярні контакти одне з одним.

Правовою основою для співробітництва компетентних органів і служб у справах дітей, а також інших органів, яким надано в їх державах повноваження на прийняття рішень щодо вжиття заходів захисту дітей, з усіх питань, які стосуються прийняття рішень щодо дітей й обміну відповідною інформацією, є Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996року (ратифікована Верховною Радою України (набула чинності для України 21.10.2006року на підставі Закону про приєднання від14.09.2006року №136-V;далі Конвенція 1996року).

Запити, що надсилаються через центральний орган, складаються органами у справах дітей чи іншим компетентним органом України і згідно п.п.с) ст. п.п.а) ст.32, ст.34, 35Конвенції 1996року можуть стосуватися, зокрема: надання допомоги у встановленні місцеперебування дитини, якщо є підстави вважати, що дитина може потребувати захисту; надання інформації про становище та умови проживання дитини, а також інших відомостей, що стосуються її захисту; опрацювання запитів про вжиття в рамках своєї юрисдикції заходів захисту у найвищих інтересах дитини.

Всі запити мають надсилатися лише через Міністерство юстиції України як Центральний орган, оскільки Україна зробила відповідне застереження (ст. ст. 34 і 44 Конвенції1996року).

Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі якщо у процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Право суду на звернення із відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави закріплене і в ч.1 ст.80ЗУ «Про міжнароднеприватнеправо».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252, 253, 498 ЦПК України, суд

постановив:

Доручити компетентному органу Федеративної Республіки Німеччини:

- встановити місцезнаходження (місто, адресу) дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- з`ясувати шляхом проведення перевірки житлово-побутові умови життя і виховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під піклуванням матері, загальний стан дітей, забезпечення їх навчання, розвитку, отримання необхідних медичних послуг, у тому числі своєчасність медичних оглядів.

Всі зібрані документи на виконання судового доручення невідкладно надіслати до Київського районного суду м. Харкова за адресу: м. Харків, вул. Валентинівська, 7б.

У разі неможливості виконання даного доручення повідомити обставини, що перешкоджають його виконанню.

Надіслати копію ухвали Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції для організації виконання.

Провадження у справі зупинити до надходження відповіді від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччини.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею.

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в частині надання окремого доручення оскарженню не підлягає.

Суддя М.Л.Глос