Рішення № 131044199, 16.10.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/6471/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за первісним позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 110,00 грн,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень від 28.08.2024 № 97247240203,

№ 97250240203, № 97251240203 та № 97248240203,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві (далі позивач за первісним позовом) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач за первісним позовом), в якому просить суд стягнути з розрахункових рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 1 220 110,00 грн.

18.03.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_1 (далі позивач за зустрічним позовом) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач за зустрічним позовом), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.08.2024 № 97247240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.08.2024 № 97250240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.08.2024 № 9725121240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.08.2024 № 97248240203;

- судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача.

ІІ. Виклад позиції позивачів та заперечень відповідачів за первісним та зустрічним позовами.

Позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві за первісним позовом обґрунтовані тим, що згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, за Відповідачем обліковується заборгованість у розмірі - 1 220 110,00 гривень. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується детальним розрахунком податкового боргу та інтегрованою карткою відповідача.

3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі - 1 126 360,00 гривень, заборгованість виникла на підставі:

?податкового повідомлення-рішення № 97247240203 від 28.08.2024, сума 1 125 000,00 гривень;

?податкового повідомлення-рішення № 97250240203 від 28.08.2024, сума - 340,00 гривень;

?податкового повідомлення-рішення № 97251240203 від 28.08.2024, сума - 1 020,00 гривень.

3 військового збору у розмірі - 93 750,00 гривень, заборгованість виникла на підставі:

?податкового повідомлення-рішення № 97248240203 від 28.08.2024, сума 93 750,00 гривень.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечувала, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позиція Головного управління ДПС у м. Києві щодо заниження ОСОБА_1 загального річного оподатковуваного доходу у вигляді інвестиційного прибутку за 2021 рік на суму 5 000 000,00 грн є безпідставною. Адже у результаті продажу інвестиційних активів, а саме належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» у 2021 році нею не було отримано інвестиційного прибутку, оскільки відповідні інвестиційні активи були продані за ціною їх придбання. Зазначене підтверджується доданими до відзиву та зустрічного позову документами.

Позивач за зустрічним позовом вимоги за зустрічним позовом просила задовольнити у повному обсязі, податкові повідомлення-рішення від 28.08.2024 № 97247240203, № 97250240203, № 97251240203 та № 97248240203 визнати протиправними та скасувати.

Разом з цим відповідач за зустрічним позовом щодо задоволення зустрічного позову заперечив та наголосив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. Представник відповідача за зустрічним позовом стверджує, що документальним підтвердженням, понесених витрат фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна як вкладу до статутного капіталу, звіт про оцінку (акт оцінки) цього майна, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку. Також у відзиві на зустрічну позовну заяву представник відповідача просив поновити строк для подання такого відзиву.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2024 № 97247240203, № 97250240203, № 97251240203 та № 97248240203 до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 110,00 грн.

Представником ОСОБА_2 подано до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві.

Представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на позовну заяву,

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 об`єднано позивні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 110,00 грн та позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2024 № 97247240203, № 97250240203, № 97251240203 та № 97248240203, в одне провадження № 320/6471/25. Призначено підготовче провадження.

У підготовчому засіданні 01.05.2025 суд закрив підготовче провадження та перейшов до подальшого розгляду справи по суті

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача за зустрічним позовом про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.

У судовому засіданні 16.10.2025 суд перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві видано наказ від 23.05.2024 № 3624-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) (т. 1, а.с. 178).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 22.07.2024 № 90764/Ж5/26-15-24-02-03/2217207926 (т. 1, а.с. 183-192), в якому встановлено порушення:

?пункту 179.1 статті 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у

м. Києві;

?вимог підпункту «а» пункту 176.1 пункту 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

?підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Кодексу з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Кодексу, занижено дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 5 000 000,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік в сумі 900 000,00 грн з отриманого доходу;

?підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 75 000,00 гривень.

На підставі зазначених висновків Головне управління ДПС у м. Києві прийняло:

податкове повідомлення-рішення від 28.08.2024 № 97247240203, яким визначено податкові зобов`язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 900 000, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 225 000,00 грн

(т. 1, а.с. 195-196);

податкове повідомлення-рішення від 28.08.2024 № 97250240203, яким визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн (т. 1, а.с. 197-198);

податкове повідомлення-рішення від 28.08.2024 № 97251240203, яким визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 020,00 грн (т. 1, а.с. 199-200);

податкове повідомлення-рішення від 28.08.2024 № 97248240203, яким визначено податкові зобов`язання позивача зі сплати військового збору у сумі 75 000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18 750,00 грн (т. 1, а.с. 201-202).

Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, за відповідачем за первісним позовом обліковується заборгованість у розмірі - 1 220 110,00 гривень. Вказана заборгованість виникла у зв?язку з несплатою податкових зобов?язань за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з розрахункових рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 1 220 110,00 гривень.

Водночас, вважаючи дії прийняті за результатами перевірки Головного управління ДПС у м. Києві протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у місті Києві від 28.08.2024 № 97247240203, № 97250240203, № 97251240203 та № 97248240203.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункт 164.2 статті 164 ПК України).

Питання оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Судом встановлено, що 06.09.2022 платником податків ОСОБА_1 подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами», яка зареєстрована за № 9434299044.

У Додатку Ф1 задекларовано дохід від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» (ЄДРПОУ 44642302) в сумі 5 000 000,00 гривень з інвестиційними витратами на її придбання у сумі 5 000 000,00 грн.

Таким чином, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2021 році, відповідно до відомостей, зазначених в Додатку Ф1 поданої податкової декларації про майновий стан і доходи та відповідно наданих документів листом від 22.02.2023, здійснила продаж частки (50%) у статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» (ЄДРПОУ 44642302) номінальною вартістю 5 000 000,00 грн за ціною 5 000 000,00 грн.

З 03 серпня 2014 року набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України доповнено пунктом 16-1 відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України), до яких відноситься, зокрема, інвестиційний прибуток.

Відповідно підпункту 1.4 пункт 16-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.5 пунктом 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Тобто чинним на момент виникнення правовідносин законодавством передбачено, що придбанням інвестиційного активу є саме операції з внесення платником податку майна до статутного капіталу юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а не операції з придбання майна, яке вноситься платником податків до статутного капіталу юридичної особи.

Судом встановлено, що основою для прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі яких позивач за первісним позовом просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача за первісним позовом податковий борг у розмірі 1 220 110,00 гривень, є твердження Головного управління ДПС у м. Києві про заниження ОСОБА_1 загального річного оподатковуваного доходу у вигляді інвестиційного прибутку за 2021 рік на суму 5 000 000,00 грн.

За відсутності інших підстав для нарахування грошових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вирішальним у цьому спорі є встановлення факту того, чи дійсно ОСОБА_1 занизила загальний річний оподатковуваний дохід у вигляді інвестиційного прибутку за 2021 рік на суму 5 000 000,00 грн. та не виконала обов`язок платника щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

У зв`язку з цим, судом перевірено та встановлено наступне.

Протоколом № 01/21 Загальних зборів засновників ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» від 13.09.2021 створено ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» та вирішено сформувати статутний капітал за рахунок майнового вкладу учасників (розмір частки ОСОБА_1 50 % номінальною вартістю 5 000 000,00 грн).

Згідно з актом оцінки майна від 13.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1134, фізична особа ОСОБА_1 (Засновник 1) та фізична особа ОСОБА_3 (Засновник 2) оцінили вартість спільного майна, що передається до статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» у сумі 10 000 000,00 грн (частка ОСОБА_1 складає спільного майна у сумі 5 000 000,00 грн).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 13.09.2021 року, фізична особа ОСОБА_1 внесла до статутного капіталу Товариства частку нежитлового приміщення (група приміщень № 3 (в літ.А)) загальною площею 1096,6 кв.м., які складаються з приміщень: № 1-4 /32,6 кв.м. 1 поверху № 5-10 /522,6 кв.м 2 поверху, № l1-14 /541,4 кв.м. 3 поверху, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1731961680000, вартістю 5 000 000,00 грн. (зауважимо, що загальна оціночна вартість становила 10 000 000,00 грн.).

15.09.2021 року укладено Договір купівлі-продажу № 2 корпоративних прав (часток у статутному капіталі) ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» (ідентифікаційний код 44642302) між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець), згідно з яким Продавець зобов`язується передати корпоративні права у вигляді 50 % (п`ятдесяти відсотків) частки номінальною вартістю 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок, у статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» (Товариство), які належать йому на праві власності, згідно Статуту Товариства, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі корпоративні права.

Згідно з пунктом 1 Акту приймання-передачі корпоративних прав до Договору

купівлі-продажу № 2 від 15.09.2021 року Продавець передав, а Покупець прийняв корпоративні права у вигляді 50 % (п`ятдесяти відсотків) частки у статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» номінальною вартістю 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок.

На думку контролюючого органу, ОСОБА_1 не надано документального підтвердження понесених витрат (вартості майнового вкладу), за придбання частки статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5», оскільки не надано звіт про оцінку (акт оцінки) майна (нежитлове приміщення), проведеного суб`єктом оціночної діяльності, або розрахункові документи, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання майна, яке внесено до статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» у загальній сумі 5 000 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 113 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 115 ЦК України регламентовано, що грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі Закон № 2275-VIII) вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

За статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі Закон № 2658-III) проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку, зокрема, визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства.

Таким чином, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено, що оцінка вкладу, який вноситься засновниками при створенні товариства з обмеженою відповідальністю визначається рішенням засновників, а не виходячи з ринкової вартості, яка підтвердження висновком суб?єкта оціночної діяльності. Тому підтвердженням витрат, які понесла особа у вигляді майна, що вноситься до статутного капіталу з метою набуття корпоративних прав, є документи, які підтверджують відповідне внесення та оцінка, яка визначена рішення засновників.

Водночас, з метою підтвердження вартості об`єкта нерухомого майна, яке в подальшому було внесено до статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» та відчужено за договором купівлі-продажу № 2 від 15.09.2021, відповідач за первісним позовом долучила звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта: нежитлове приміщення (група приміщень № 3 (в літ. А)), загальною площею 1 096,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела (колишній бульвар Івана Лепсе), буд. 2. Дата оцінки 13.09.2021; дата складання звіту 19.02.2025 (ретроспективно), згідно з яким вартість об`єкта оцінки на дату оцінки (13.09.2021) складає 10 000 000,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) до статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» не вносилося. Відтак, засновники вказаних юридичних осіб наділені правом самостійно визначати вартість майна, що передається ними до статутного капіталу. Така оцінка чинним на час існування спірних правовідносин законодавством не ставиться у залежність від прямих затрат, що були понесені на придбання майна, яке в подальшому передане до статутного капіталу юридичної особи.

Інвестиційний прибуток і оподатковуваний дохід від продажу корпоративних прав повинен визначатись з урахуванням витрат на придбання таких корпоративних прав, виходячи із вартості майна внесеного до статутного капіталу на підставі акта оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу Товариства.

У контексті понять, визначених у підпункті 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК України, внесення майна в обмін на корпоративні права є прямою інвестиційною господарською операцію з придбання інвестиційного активу.

Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна, витратами на придбання такого активу є вартість такого нерухомого майна, визначена за згодою учасників товариства у відповідному рішенні Товариства та Акті прийому-передачі негрошового внеску до статутного капіталу.

При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів відповідність договірної оцінки нерухомого майна, переданого до статутного капіталу, ринковим цінам на таке нерухоме майно на дату його внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу.

Суд зауважує, що інвестиційні активи - частки корпоративних прав ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» не дарувалися, а були придбані ОСОБА_1 шляхом внесення власного майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Розмір придбаних корпоративних прав визначений у договорі купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5», копії наявні у матеріалах справи.

Крім того, вартість майна, переданого до статутного капіталу даного Товариства, визначена в акті приймання-передачі майна.

При цьому матеріали справи не містять доказів визнання договорів купівлі-продажу, рішень засновників про внесення майна до статутного капіталу, визначення його оцінки недійсними, як і відсутні докази їх оспорювання. Також відсутні докази оскарження/скасування оцінки вартості такого майна.

Водночас, нормами податкового законодавства не передбачено необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна документами, на підставі яких особа попередньо набула таке майно та не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися.

У той же час, поняття витрати на придбання нерухомого майна та витрати на придбання інвестиційного активу шляхом внесення майна до статутного капіталу не є тотожними поняттями, а при визначенні інвестиційного прибутку враховуються лише витрати на придбання інвестиційного активу.

Відтак, документальним підтвердженням інвестиційних витрат ОСОБА_1 у сумі 5 000 000, 00 грн. на внесення вкладу до статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» у розмірі 50 %, що складає 5 000 0000 грн., є Протокол № 01/21 від 13.09.2021, акт приймання-передачі майна від 13.09.2021, що вноситься у статутний капітал ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» та акт оцінки майна від 13.09.2021.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 продала свою частку в статутному капіталі ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5» у розмірі 50 %, що складає 5 000 000,00 грн. за ціною 5 000 000,00 грн на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 15.09.2021.

Отже, інвестиційний прибуток у ОСОБА_1 відсутній, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та вартість інвестиційного активу дорівнює нулю. Об`єкт оподаткування податком на доходи у даному випадку відсутній, оскільки сума отриманого доходу дорівнює сумі понесених витрат.

Суд погоджується з твердженням відповідача за первісним позовом про те, що фінансовий результат (прибуток) операцій з інвестиційними активами відсутній.

Схожий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі № 826/16334/15 та постанові від 27.05.2022 у справі № 640/6721/20.

Отже, висновок податкового органу про порушення відповідачем за первісним позовом вимог податкового законодавства в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, суд вважає помилковим.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 були понесені витрати у розмірі 5 000 000, 00 грн., пов`язані із формуванням статутного капіталу ТОВ «ТУЛЕС СПОРТ-5», в результаті чого ОСОБА_1 у 2021 році не отримала інвестиційного прибутку при відчуженні своєї частки, оскільки вартість такого інвестиційного активу є еквівалентною до доходу, отриманого за операцією із продажу корпоративних прав, що свідчить про безпідставність твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, а відтак суд дійшов висновку про те, що прийняті на підставі згаданих висновків податкові повідомлення-рішення № 97247240203 від 28.08.2024, № 97248240203 від 28.08.2024 не можуть вважатись правомірними, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача за первісним позовом про безпідставність визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Судом встановлена наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом й визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 97247240203, № 97251240203 та № 97248240203.

Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин, всі рішення, які оскаржуються, взаємопов`язані між собою, мають однакову природу.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Зважаючи на те, що судом встановлена помилковість висновків ГУ ДПС у м. Києві про заниження ОСОБА_1 суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, податкове повідомлення-рішення № 97248240203 від 28.08.2024 також підлягає скасуванню.

Одночасно, суд зазначає, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі Порядок № 591).

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 591 від 23.06.2017 (п. 1 Порядку № 591).

Книга обліку та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податків та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу (п. 4 Порядку № 591).

Судом встановлено, що листом № 5583/6/26-15-24-02-03-07 від 24.01.2025 ГУ ДПС

у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про результати проведеної документальної невиїзної перевірки та надало, зокрема копію повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 23.05.2024 № 1144/26-15-24-02-03. Повідомленням від 23.05.2024 № 1144/26-15-24-02-3 ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно з наказом № 3624-п буде проведена з 09.07.2024 документальна позапланова невиїзна перевірка. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів, в тому числі книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за 2021 рік.

Однак, ОСОБА_1 не отримувала зазначене вище повідомлення від 23.05.2024

№ 1144/26-15-24-02-3 та не була належним чином проінформована про здійснення відповідної перевірки у період з 09.07.2024 року.

Порядок надіслання фізичній особі - платнику податків податкових повідомлень-рішень визначений положеннями статті 58 ПК України.

Згідно з вимогами пункту 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Суд наголошує, що положення статті 42 ПК України не передбачають наслідків для платника податків в разі, якщо останній не повідомив контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, що пояснюється, з-поміж іншого, можливістю отримання контролюючим органом такої інформації від відповідних суб`єктів інформаційних відносин.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем за зустрічним позовом повідомлення від 23.05.2024 року № 1144/26-15-24-02-3, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не була у встановленому законом порядку повідомлена про перевірку та дізналася про її проведення після завершення, тобто нею не порушено вимоги підпункту «а» пункту 176.1 пункту 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу та в її діях відсутнє правопорушення, передбачене п.121.1 ПК України.

Щодо твердження позивача за первісним позовом про те, що відповідачем за первісним позовом несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 170.2.1. ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Згідно з пунктом 179.1. ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України встановлена відповідальність за несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, в розмірі 340 гривень.

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Судом встановлено, що 06.09.2022 платником податків ОСОБА_1 подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами», яка зареєстрована за № 9434299044.

Таким чином, позивачем за первісним позовом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 97250240203 від 28.08.2024, оскільки відповідачем за первісним позовом несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Отже, зустрічний адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Разом з цим вирішуючи первісний адміністративний позов, суд зауважує, що згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Абзацом першим та абзацом другим пункту 59.1 статті 59 ПК України регламентовано, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, суд зауважує, що станом на час вирішення первісного позову по суті, визначені контролюючим органом грошові зобов`язання є неузгодженими, відтак відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову, поданого Головним управлінням ДПС у м. Києві про стягнення з відповідача за первісним позовом податкового боргу.

За таких обставини адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення з розрахункових рахунків ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 1 220 110,00 грн задоволенню не підлягає.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду, на яких ґрунтується дане рішення.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що первісний адміністративний позов задоволення не підлягає, а зустрічний адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

VI. Судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір у сумі 12 201,10 грн, що підтверджується копією квитанції про сплату судового збору, що міститься в матеріалах справи.

Загальний розмір заявлених майнових вимог становить 1 126 360,00 грн.

Сума задоволених майнових вимог становить 1 126 020, 00 грн.

Отже, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за зустрічним позовом становить 12 197,42 грн.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1 220 110,00 грн, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від № 97247240203 від 28.08.2024, № 97251240203 від 28.08.2024 та № 97248240203 від 28.08.2024.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 12 197 (дванадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десять днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.