Рішення № 131033597, 16.10.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2600/25

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши заяву позивача (вх.№23524 від 09.10.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі

за позовом Фермерського господарства СТРУМОК-ВВ (24465, Вінницька область, Гайсинський район, село Кидрасівка, провулок Центральний, буд. 25, ідентифікаційний код 31348467) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" (61097, місто Харків, вул. Кашуби, буд. 10, ідентифікаційний код 37875888) про стягнення 1 187 118,32 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство СТРУМОК-ВВ (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" (відповідач) про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 097 327,03 грн, процентів за користування коштами 3% річних - 18 849,97 грн та інфляційного нарахування - 70 941,32 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача суму судового збору 17 806,77 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн та розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши від позивача повну оплату вартості товару, в порушення своїх зобов`язань за договором поставки №27/24 від 21.11.2023 в обумовлені строки - до 01.01.2025 поставив товар частково, на лист позивача вих. №14 від 02.05.2024 та претензію вих.№16 від 17.07.2024 невикористаний аванс у сумі 1 097 327,03 грн не повернув, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2025 залишено позовну заяву Фермерського господарства СТРУМОК-ВВ без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2600/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п`ять днів з дня вручення ухвали. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" (61097, місто Харків, вул. Кашуби, буд. 10, ідентифікаційний код 37875888) на користь Фермерського господарства СТРУМОК-ВВ (24465, Вінницька область, Гайсинський район, село Кидрасівка, провулок Центральний, буд. 25, ідентифікаційний код 31348467) попередню оплату у розмірі 1 097 327,03 грн, проценти за користування коштами 3% річних у розмірі 18 849,97 грн та інфляційне нарахування у розмірі 70 941,32 грн, а також судовий збір у розмірі 14 245,42 грн.

09.10.2025, у встановлений ч. 2 ст. 244 ГПК України строк, через підсистему "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Цимбалюк І.А. надійшла заява (вх.№23524) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, обгрунтовуючи свою заяву тим, що у резолютивній частині рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, на підтвердження понесення яких до позовної заяви подано відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2025 прийнято до розгляду заяву позивача (вх.№23524 від 09.10.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вирішено розглянути питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши заяву позивача (вх.№23524 від 09.10.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому, ч. 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередня (орієнтовна) сума, яку позивач очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, становить 37806,77 грн, з яких: 17806,77 грн - судовий збір, 20000 витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №922/376/20.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн позивачем до позовної заяви надано:

- підписаний між адвокатом Цимбалюк Інною Анатоліївною та позивачем акт приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2025, відповідно до якого було надано наступні послуги на підставі договору про надання правової допомоги №13/2025 від 23.04.2025 на суму 20000,00 грн: 1. Ознайомлення з документами та їх вивчення, кількість годин 3, вартість 1 годин роботи 500 грн, загальна сума 1500 грн, 2. Вивчення судової практики, кількість годин 2, вартість 1 годин роботи 500 грн, загальна сума 1000 грн, 3. Підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області 7500 грн, 4. Представництво інтересів у суді - 10000 грн;

- платіжну інструкцію №251 від 25.07.2025 про сплату позивачем на рахунок ФОП Цимбалюк І.А. 20000,00 грн, де у призначенні платежу зазначено: "За надання правової допомоги згідно договору №/2025 від 23.04.2025р. Без ПДВ";

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН 001085 від 05.01.2024, видане адвокату Цимбалюк Інною Анатоліївною.

Також, до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем надано ордер серії АВ №1219117 від 18.07.2025, відповідно до якого представництво інтересів позивача у цій справі здійснювала адвокат Цимбалюк Інна Анатоліївна на підставі договору про консультування та надання правничої допомоги №13 від 23.04.2025.

У п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У даному випадку відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічні висновки вказані у п. 94 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 910/5810/24).

Тож на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат подає відповідні докази: договір про надання правової допомоги, в якому сторони визначають коло питань, повноважень та обов`язків, щодо яких надається правнича допомога, ці питання погоджуються сторонами письмово та зазначаються в протоколах, актах, які є невід`ємною частиною даного договору, окрім цього адвокат в терміни визначені договором надає рахунки на оплату за надані послуги.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак в даному випадку на підтвердження понесених позивачем витрат на правову не надано договір про надання правничої допомоги.

При цьому, надані позивачем на підтвердження понесення витрат на правову правничу допомогу докази містять посилання на різний номер договору про надання правової допомоги, а саме: в акті приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2025 вказано договір про надання правової допомоги №13/2025 від 23.04.2025; у платіжній інструкції №251 від 25.07.2025 про сплату 20000,00 грн вказано договір правової допомоги №/2025 від 23.04.2025; в ордері серії АВ №1219117 від 18.07.2025 вказано договір про надання правничої допомоги №13 від 23.04.2025.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Як вже було вказано, до позовної заяви позивачем надано підписаний між адвокатом Цимбалюк Інною Анатоліївною та позивачем акт приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2025, відповідно до якого надано наступні послуги на підставі договору про надання правової допомоги №13/2025 від 23.04.2025:

1. Ознайомлення з документами та їх вивчення, кількість годин 3, вартість 1 годин роботи 500 грн, загальна сума 1500 грн,

2. Вивчення судової практики, кількість годин 2, вартість 1 годин роботи 500 грн, загальна сума 1000 грн,

3. Підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області 7500 грн,

4. Представництво інтересів у суді - 10000 грн.

Утім відсутність у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, укладеного з позивачем, не дає суду можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов`язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру).

Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають покладенню на відповідача.

За таких обставин, заява позивача (вх.№23524 від 09.10.2025) про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 58, 131-2 Конституції України, ст. 2, 16, 58, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 124, 126, 129, 161, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача (вх.№23524 від 09.10.2025) про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 16.10.2025.

Суддя І.О. Чистякова