Рішення № 131033551, 16.10.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2694/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 1/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" (61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 9) про стягнення 401465,47 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 401465,47 грн. до Державного бюджету України.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача зобов`язань за договором оренди державного майна №278 від 03.07.2023 та угоди про повернення цілісного майнового комплексу від 13.12.2019 в частині сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху з метою усунення недоліків позовної заяви.

13.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №18616), що сформована в системі "Електронний суд" 12.08.2025, в якій позивач зазначає, що на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 надає платіжну інструкцію №839 від 12.08.2025 про часткову сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2432,25 грн. Крім того, вказує, що залишок не сплаченої суми судового збору становить 2385,34 грн. та на даний час Державною казначейською службою України проводяться операції, пов`язані з управлінням державними фінансами та казначейським обслуговуванням. На підставі викладеного, Регіональним відділенням в найближчий термін буде доплачена частина судового збору та додана платіжна інструкція про сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2025 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх. №18616 від 13.08.2025) задоволено. Продовжено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях строк для усунення зазначених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі №922/2694/25 недоліків позовної заяви до 18.08.2025 (включно).

14.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про виконання ухвали суду (вх. №18702), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі частини 5 статті 252 ГПК України. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Разом з тим, звернуто увагу відповідача, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21).

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 18.08.2025 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку було повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 6 статті 242 ГПК України унормовано, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 по справі №922/2694/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України в межах строку, що передбачений частиною 1 статті 248 ГПК України.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

При цьому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.07.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди державного майна №278 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Ямпільського орендного молокозаводу. Вартість майна, що передано в оренду, становила 325448,00 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 315750,00 грн.

Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у строк, вказаний у договорі.

Умовами пункту 2.4. договору передбачено, що вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю, визначається на підставі передавального балансу підприємства та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору оренди, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та договором. Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 із змінами та доповненнями і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 2199,73 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2003 р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень та липень м-ці 2003 р.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.2 договору також визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Згідно з Актом прийому - передачі від 03.07.2003 орендодавець передав, а орендар прийняв майно (цілісний майновий комплекс, що належить до державної власності).

Із обставин справи слідує, що у зв`язку з наявною у відповідача заборгованістю по орендній платі рішенням Господарського суду Сумської області від 06.11.2019 у справі №920/602/19 договір оренди державного майна від 03.07.2003 №278, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" розірвано та стягнуто з ТОВ "Ямпільський молокозавод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях заборгованість з орендної плати в розмірі 85675,84 грн. та пеню в розмірі 10622,97 грн. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2019 по справі №920/602/19 не оскаржено і набрало законної сили 03.12.2019.

13.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" укладено Угоду про порядок повернення цілісного майнового комплексу Ямпільського орендного молокозаводу за договором оренди від 03.07.2003 №278, згідно з якою сторони домовились, що відповідач зобов`язувався повернути в добровільному порядку цілісний майновий комплекс Ямпільського орендного молокозаводу у зв`язку із розірванням договору оренди від 03.07.2003 №278 за рішенням Господарського суду Сумської області від 06.11.2019 по справі №920/602/19 та погасити заборгованість з орендної плати до моменту підписання акту приймання-передавання майна. Сторони домовилися провести процедуру повернення об`єкта оренди відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 №847 (зі змінами).

Пунктом 12 Угоди також погоджено, що нарахування орендної плати орендарю здійснюється до моменту підписання сторонами акту приймання-передавання орендованого майна.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач посилається на те, що орендарем не було повернуто об`єкт оренди та не внесено плати за оренду, що є порушенням умов договору, а тому за відповідачем в період з квітня 2024 року по березень 2025 року утворився борг по орендній платі в розмірі 401465,47 грн., який залишається не сплаченим.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Також, приписами частини 5 статті 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, а орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Водночас статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

За змістом статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); укладення концесійного договору з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію"; банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду Сумської області від 06.11.2019 у справі №920/602/19 договір оренди державного майна №278 від 03.07.2003 розірвано та рішення набрало законної сили 03.12.2019, відповідний договір припинив свою дію з 03.12.2019.

Водночас частиною 2 статті 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

При цьому, відповідно до пункту 2.4. договору оренди державного майна №278 від 03.07.2003, орендар повертає підприємство орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

Також суд приймає до уваги, що положеннями пункту 12 Угоди про порядок повернення цілісного майнового комплексу Ямпільського орендного молокозаводу за договором оренди від 03.07.2003 №278, укладеної сторонами 13.12.2019, визначено, що нарахування орендної плати здійснюється до моменту підписання сторонами акту приймання - передавання майна.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України та Угоди про порядок повернення цілісного майнового комплексу Ямпільського орендного молокозаводу за договором оренди від 03.07.2003 №278 основне зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після розірвання договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання між сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Суд приймає до уваги, що наведені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області по справами №920/602/19, №922/1220/20, №922/17/21, №922/4488/23, які набрали законної сили.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2020 у справі №922/1220/20 стягнуто з ТОВ "Ямпільський молокозавод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях заборгованість з орендної плати за період з серпня 2019 року по травень 2020 року в розмірі 171741,61 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.03.2021 у справі №922/17/21 стягнуто з ТОВ "Ямпільський молокозавод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях заборгованість з орендної плати за період з червня 2020 року по жовтень 2020 року в розмірі 102487,65 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі №922/4488/23 стягнуто з ТОВ "Ямпільський молокозавод" заборгованість з орендної плати за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 129275,82 грн. до Державного бюджету України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2024 у справі №922/2035/24 стягнуто з ТОВ "Ямпільський молокозавод" заборгованість з орендної плати за період з травня 2021 року по березень 2024 року в сумі 963856,55 грн. до Державного бюджету України.

Частиною 4 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з наведених вище положень законодавства слідує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 401465,47 грн. є обґрунтованими, правомірними, жодним чином не спростованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони (правова позиція Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять.

При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору за позовну заяву на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" (61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 9, код ЄДРПОУ 32535080) заборгованість з орендної плати в сумі 401465,47 грн. до Державного бюджету України (рахунок - UA478999980313020092000018568, ГУК Сум.обл/Ямпільська СТГ/22080100, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080100, МФО 899998).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський молокозавод" (61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 9, код ЄДРПОУ 32535080) до Державного бюджету України (рахунок UA708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4817,59 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" жовтня 2025 р.

СуддяГ.І. Сальнікова