Ухвала суду № 131033362, 16.10.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/934/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" до Дочірнього Підприємства "АВІКОМ РІВНЕ" про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

10.10.2025 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія" до ДП "АВІКОМ РІВНЕ" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами існують господарські правовідносини на підставі Договору поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024 року; у ході виконання договірних зобов`язань відповідач, в порушення умов спірного договору, допускав систематичне прострочення оплати поставленого товару, у зв`язку чим утворилась заборгованість в сумі 17 462 053,86 грн, з яких: 13 378 496,80 грн - основний борг, 409 052,12 грн - пеня, 329 880,74 грн - 25% річних, 3 344 624,20 грн - 25% штрафу.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито правадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

14.10.2025 до суду надійшла заява ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія" про забезпечення позову, у якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 17 462 053,86 грн, а також на майно, що належать ДП "Авіком Рівне".

В обґрунтування заявник вказує, що:

- у відповідача постійно була наявна заборгованість, тоді як часткові надходження грошових коштів на банківський рахунок від ДП "Авіком Рівне" зараховувались в якості оплати за попередні партії замовленого та поставленого товару, оплата за які була прострочена покупцем.

- товариство намагалося стягнути з відповідача суму заборгованості шляхом проведення переговорів;

- з аналізу єдиного реєстру судових рішень з`ясовано, що в провадженні судів відповідної юрисдикції знаходяться справи щодо аналогічних предмета та підстав позову;

- ДП "Авіком Рівне" має обтяження на рухоме майно, - податкова застава, згідно акту опису майна № 2715 від 08.09.2025, опис майна поширюється на все майно та майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі та інші приватні обтяження у вигляді застави рухомого майна, обтяжувачами виступають АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Укргазбанк".

Заявник вважає, що вищевказане свідчить про фінансову нестабільність, нерентабельність та не ліквідність фінансово-господарської діяльності ДП "Авіком Рівне", що складає реальний ризик відчуження майна (фіктивний продаж, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави) третім особам, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

15.10.2025 від ДП "АВІКОМ РІВНЕ" надійшли заперечення, у яких підприємство підтверджує, що наявність між сторонами правовідносини на підставі Договору поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024, а також не заперечує факту невчасного розрахунку за поставлений товар. В той же час, із твердженнями ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія" про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти і майно - не погоджується.

За змістом поясненнь відповідача, ДП "Авіком Рівне" є діючим суб`єктом господарської діяльності, який забезпечує нафтопродуктами підприємства, що займаються сільським господарством, підприємства виробники продуктів харчування, екстрену медичну службу та комунальні підприємства.

На підприємстві працює більше 40 осіб, яким необхідно регулярно сплачувати заробітну плату. Також, ДП "Авіком Рівне" зобов`язано здійснювати сплату податків та зборів до державного та місцевого бюджетів. Так, за 9 місяців 2025 року нараховано та виплачено 8 023 455,98 грн заробітної плати, сплачено податків до бюджету в розмірі 6 224 059,23 грн, з яких: 1 489 214,20 грн ПДФО, 830 757,00 грн податку на прибуток, 5 810 131,00 грн ПДВ, 1 742 492,18 грн ЄСВ, 413 746,23 грн військового збору. Крім того, ДП "Авіком Рівне" має статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Розглянувши заяву ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову від 14.10.2025 та заперечення відповідача; дослідивши подані сторонами письмові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч.1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст.136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Так, з аналізу положень ст. 136 ГПК України видно, що забезпечення позову допускається у випадках якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проаналізувавши положення глави 10 ГПК України суд робить висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019).

Як зазначено вище, в поданій заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, матеріли поданої заяви не містять доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заявник також не надав жодних доказів на підтвердження власних тверджень про ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань.

Наведені заявником твердження є припущеннями, а проте заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на самих лише припущеннях заявника, а навпаки - така заява повинна бути аргументована обставинами та доказами спроможними підтвердити неможливість або утруднення майбутнього виконання рішення.

На переконання суду, обставини зазначені заявником не можуть свідчити про неможливість чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 8 липня 2024 року у cправі № 916/143/24 (п. 3.26).

Натомість, вказані заявником обґрунтування на переконання суду в даному випадку не є достатніми для висновку, що невжиття забезпечення позову може спричинити утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у даній справі в разі невжиття таких заходів.

Суд вважає, що на час розгляду заяви про забезпечення позову заявник не обґрунтував необхідність вжиття обраних останнім заходів та не надав на підтвердження своєї позиції належних та допустимими доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує застосування забезпечення позову. Також, заявником не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на безпідставне витрачання ним коштів чи приховування активів тощо.

Разом з тим, твердження заявника щодо потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків, з посиланням на нестабільне та незадовільне фінансове становище господарської діяльності відповідача, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів, які б свідчили про таке фінансове становище чи вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, - не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, як встановлено судом, із Єдиного державного реєстру судових рішень, на відомості з якого посилається заявник, не вбачається наявності значної кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником. Більше того, у справі №918/150/25, за результатами розгляду якої з ДП "Авіком Рівне" стягнуто на користь ТОВ "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" 550 941,39 грн (рішення від 13.05.2025), боржник, у ході розгляду, сплатив основний борг у розмірі 2 172 448,00 грн, а спір стосувався виключно стягнення штрафних санкцій. Натомість, така поведінка боржника підтверджує його намагання виконати свої зобов`язання у найкоротші терміни.

Що стосується посилань заявника на наявність обтяження рухомого майна боржника (жодних доказів на підтвердження цього суду не надано), то на переконання суду така обставина не може бути свідченням того, що у майбутньому саме це утруднить виконання судового рішення.

Проаналізувавши все вищевикладене суд виснує, що заявлені заходи забезпечення та обставини, наведені заявником на підтвердження необхідності вжиття таких заходів не відповідають критеріям обґрунтованості.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін, та запобігаючи порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд виснує, що у даному випадку підстави для задоволення поданої заяви про забезпечення позову відсутні.

Відповідно до правил ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином заявник не позбавлений можливості подати заяву про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, надавши при цьому належне підтвердження та достатнє обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Керуючись статтями 136-140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" про забезпечення позову у справі №918/934/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст. 235 ГПК України, з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК