Ухвала суду № 131033288, 16.10.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

16.10.2025 Справа № 917/1056/25

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018» (вх. № 12389 від 29.09.2025) про розстрочку виконання судового рішення від 04.08.2025 у справі №917/1056/25

за позовною Акціонерного товариства «УКРСПЕЦТРАНСГАЗ» (код ЄДРПОУ 00157842, вул. Промислова, 3, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77503)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018», вул. Сумська, 2-Б, м. Пирятин, Лубенський район, Полтавська область, 37002, код ЄДРПОУ 42198019

про стягнення 1 311 826,60 грн

представники:

від стягувача (позивача): не з`явився;

від боржника (відповідача): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.08.2025 у справі № 917/1056/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСПЕЦТРАНСГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018» про стягнення 1 311 826,60 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018» на користь Акціонерного товариства «УКРСПЕЦТРАНСГАЗ» 1 311 826,60 грн основного боргу та 15 741,92 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018» на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.08.2025 року у справі № 917/1056/25 повернуто ТОВ «ІНВЕСТГАЗ 2018» без розгляду.

26.09.2025 Господарським судом Полтавської області видано наказ на виконання рішення, яке набрало законної сили 23.09.2025.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.326 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

29.09.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018» (вх. № 12389) від 26.09.2025 про розстрочку виконання судового рішення у справі № 917/1056/25.

В заяві боржник просить суд розстрочити виконання рішення на 36 місяців (до вересня 2028 року) посилаючись на набуття чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», що призвело зменшення кількості партнерів, яким ТОВ «ІНВЕСТГАЗ 2018» реалізовувало оптом пальне та вплинуло на зменшення чистого доходу. Боржник вказує також на те, що пред`явлення до виконання судового рішення про стягнення всієї суми боргу одночасно, призведе до порушення домовленостей з іншими контрагентами та вкрай негативно вплине на репутацію боржника, як продавця.

У запереченнях від 30.09.2025 (вх. № 12505) стягувач повідомив, що заперечує проти розстрочки, оскільки на його думку, доводи, викладені боржником у заяві про розстрочку, не можуть визнаватися винятковими чи непереборними, оскільки податкові зміни є загальними для всіх суб`єктів господарювання і не можуть бути підставою для невиконання судового рішення. Крім того, заявлена розстрочка на 36 місяців фактично зводить нанівець право позивача на своєчасне і реальне виконання судового рішення.

01.10.2025 від стягувача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме лист боржника від 29.09.2025 № 120 щодо врегулювання заборгованості, згідно з яким боржник просить стягувача розстрочити виконання рішення суду від 04.08.2025 у справі 3 917/1056/25 шляхом сплати боргу за графіком рівними платежами в період з вересня 2025 до грудня 2025.

Учасники процесу в судове засідання 16.10.2025 не з`явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

При розгляді заяви по суті судом приймаються до уваги наступні обставини.

Доказів фінансової неспроможності одномоментно оплатити всю суму заборгованості, боржник не надав. Доказів, які б свідчили про реальний фінансовий стан боржника (відомості про рахунки у банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, відомості (звіти) про результати господарської діяльності за останні звітні періоди, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу) до заяви не додано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявником не надано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Боржник просить розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців, однак, не обґрунтовує та не подає доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки розстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку розстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.

Суд також зауважує, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до боржника грошових коштів у строк, вказаний у заяві про розстрочку виконання рішення у даній справі, боржником не надано.

Яким чином обраховано термін розстрочки в 36 місяців для виконання рішення суду, боржник не обґрунтував, будь-яких висновків чи розрахунків стосовно наявності реальної можливості виконання судового рішення за умови надання розстрочки не надано.

Одночасно суд звертає увагу боржника, що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Разом з цим, скрутне фінансове становище боржника також не може слугувати підставою для розстрочки виконання судового рішення, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України скрутне фінансове становище сторони не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною. Відсутність станом на цей час грошових коштів у боржника, достатніх для виконання рішення, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

Обов`язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Розстрочка виконання рішення на 3 роки не відповідає принципу розумності, порушує баланс інтересів сторін, оскільки перекладає фінансові ризики боржника на державне підприємство кредитора, і суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові КГС ВС від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, де зазначено, що розстрочка не повинна перетворюватися на інструмент уникнення виконання.

Суд звертає увагу що у рішенні Європейського суду (п.37 рішення у справі «Деркач та Палек проти України» (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд». Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 331 ГПК України вимагає наявність конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З огляду на викладене, з урахуванням права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, ступінь вини боржника у виникненні боргу, дотримуючись балансу інтересів сторін заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТГАЗ 2018» (вх. № 12389 від 29.09.2025) про розстрочку виконання судового рішення від 04.08.2025 у справі №917/1056/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 ГПК України.

СуддяІ.І.Пушко