Ухвала суду № 131033196, 16.10.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"16" жовтня 2025 р. Справа № 916/4110/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" за вх. ГСОО № 2-1613/25 від 14.10.2025 про забезпечення позову у справі № 916/4110/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" (вул. Руденко Лариси, 6-А, прим. 58, офіс 2, м. Київ, 02141)

до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Мечникова, 32, м. Одеса, 65029)

про визнання недійсним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго восток антрацит», рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/129-р/к від 10.09.2025 у справі №65/84- 09/2024, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго восток антрацит» було визнано винним у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф у загальному розмірі 272000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину прийняття спірного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мали значення для справи, та необґрунтованість висновків відповідача щодо вчинення позивачем спільно з іншими суб`єктами господарювання узгоджених дій під час проведення закупівель.

Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

14.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вищевказаного позову, в якій останній просить суд зупинити спірне рішення відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на те, що на підставі прийнятого рішення Антимонопольним комітетом України внесені дані щодо заявника до зведених відомостей про рішення органів комітету про вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу, що є підставою для відмови замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій позивача. Як наголошує позивач, неможливість приймати участь у публічних закупівлях до прийняття судом рішення у цій справі позбавить товариство можливості отримання доходу (прибутку) та здійснення повноцінної господарської діяльності, що у свою чергу призведе до зменшення конкуренції на ринку постачання кам`яного вугілля, при цьому діяльність позивача має важливе значення для забезпечення стабільної та безперебійної роботи державних замовників, в тому числі, об`єктів критичної інфраструктури під час дії воєнного стану. При цьому, на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заявник повідомив про відсутність у нього пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки, за позицією заявника, запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" за вх. ГСОО № 2-1613/25 від 14.10.2025 про забезпечення позову у справі № 916/4110/25, суд виснує про таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків зупинення дії рішень відповідача.

Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, матеріали заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність / відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.

Як вбачається з поданих суду доказів, 10.09.2025 адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 65/129-р/к у справі № 65/84-09/2024, згідно з яким визнано, що позивачем разом з іншими суб`єктами господарювання було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату торгів (тендерів). За вчинені порушення на позивача було накладено штраф у загальному розмірі 272000,00 грн.

Відомості щодо прийнятого комітетом рішення були опубліковані на офіційному сайті відповідача та на підставі цього рішення інформацію щодо позивача внесено до зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів, на підтвердження чого позивачем подано суду відповідні роздруківки та у заяві наведено посилання на вебсайт комітету.

Позивач вважає, що вчинені відповідачем вищевказані дії на підставі спірного рішення не надають можливості позивачу приймати участь у торгах та вказане впливає на його господарську діяльність, що вказане є підставою для зупинення дії спірного рішення до закінчення розгляду цієї справи по суті. При цьому, позивач наголошує на тому, що обставина неможливості для ТОВ «Енерго восток антрацит» приймати участь у процедурах закупівлі кам`яного вугілля негативно вплине на проходження опалювального сезону, адже до замовників товару, постачальником якого є позивач, відносяться заклади освіти, науки, культури, заклади охорони здоров`я та інші державні заклади та установи. На підтвердження наявності у позивача відповідних зобов`язань позивач до матеріалів заяви долучив копії вже укладених договорів з суб`єктами господарювання за результатом вже проведених закупівель.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Згідно з ч. 3 статті 60 Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 60 Закону передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, сталими і послідовними є правові позиції Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМК, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК та щодо застосування частин третьої та п`ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сукупності зі статтями 136, 137 ГПК України, які зводяться до такого.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі, предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Верховний Суд вказав таке: «Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19). Натомість, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів). Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору».

Також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/269/20 Верховний Суд зазначив, що:

- частина п`ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25).

Отже, приймаючи до уваги зміст позовних вимог позивача та підстави заявленого позову, враховуючи, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд виснує, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призведе до продовження діяльності позивача (відповідача у антимонопольній справі) на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).

В цей же час, суд зазначає, що самі лише посилання позивача на те, що внесення інформації щодо вчинення заявником порушення до зведених відомостей про рішення органів комітету про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції перешкоджає веденню його господарської діяльності, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом застосування права суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України.

За вищевикладених обставин та враховуючи висновки, викладені в постановах Верховного Суду, що зазначені вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" за вх. ГСОО № 2-1613/25 від 14.10.2025 про забезпечення позову у справі № 916/4110/25 слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго восток антрацит" за вх. ГСОО № 2-1613/25 від 14.10.2025 про забезпечення позову у справі № 916/4110/25 відмовити.

2. Судовий збір за подання заяви покласти на заявника.

Ухвала набирає законної сили 16.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля