Рішення № 131032744, 16.10.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2025Справа № 910/8799/25Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВ Солар Стейшн»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 1 494 435,37 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВ Солар Стейшн» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 1 494 435,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 717/01 від 24.09.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ДП «Гарантований покупець» надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що позивач підпадає під дію обмежень на здійснення розрахунків, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» оскільки учасник позивача, якому належало 35% частки у статутному капіталі, має громадянство російської федерації, на підставі чого постановою НКРЕКП від 20.04.2022 № 392 анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ «ПВ Солар Стейшн» та визнано такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 24.10.2019 № 2185 "Про встановлення "зеленого" тарифу ТОВ «ПВ Солар Стейшн» та постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 409, припинено дію «зеленого» тарифу ТОВ «ПВ Солар Стейшн». Вказані обставини були встановлені судами в межах розгляду справи № 640/7896/22, а отже додатковому дослідженню не підлягають.

13.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що 25.07.2022 було зареєстровано вихід зі складу учасників ОСОБА_1 , про що письмово повідомлено відповідача листом №77-45/2022 від 28.07.2022 та надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В подальшому, ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників ТОВ НВО «Термосистеми», що є одним із учасників ТОВ «ПВ Солар Стейшн», а також 10.08.2022 звільнено з органів управління товариства. Таким чином, ще у 2022 році усунуто всі фактори, які стали причиною анулювання ліцензії. Також, на засіданні НКРЕКП, яке відбулося 07.02.2023 було прийнято рішення про видачу ТОВ «ПВ Солар Стейшн» ліцензії з виробництва електричної енергії. Відповідна Постанова №214 від 07.02.2023 оприлюднена на сайті Регулятора 08.02.2023, що доводить факт відсутності будь-яких чинників, які б були перешкодою у здійсненні діяльності ТОВ «ПВ Солар Стейшн» на ринку електричної енергії. 21.02.2023 постановою НКРЕКП №340 встановлено «зелений» тариф ТОВ «ПВ Солар Стейшн». Отже, ТОВ «ПВ Солар Стейшн» в повній мірі відновили діяльність з виробництва електричної енергії та є підзвітними НКРЕКП. Жодних зауважень з боку Регулятора щодо встановлення товариству статусу учасника ринку не було. 22.02.2023 року позивач звернувся до НКРЕКП з листом №11/2023 (доповнене листом №17/2023 від 03.03.2023) з проханням надати роз`яснення щодо відсутності заборон на здійснення розрахунків ДП «Гарантований покупець» за придбану електричну енергію. 29.03.2023 року отримано відповідь НКРЕКП, якою наголошено про необхідність дотримання гарантованим покупцем вимог діючого законодавства України щодо принципів функціонування ринку електричної енергії, якими чітко закріплено обов`язок гарантованого покупця купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Також підсумовано, що господарська діяльність на ринку електричної енергії має провадитись учасниками ринку (у тому числі гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії) з дотриманням загальних принципів господарювання, принципів функціонування ринку електричної енергії, визначених господарським кодексом України та Законом, а також іншими законодавчими актами. Вказаний лист НКРЕКП був направлений на адресу відповідача 29.03.2023. Таким чином, НКРЕКП звернула увагу гарантованого покупця на необхідність проведення розрахунків відповідно до законодавчо встановлених вимог. Водночас, заборгованість відповідача перед ТОВ «ПВ Солар Стейшн» виникла у період чинності «зеленого» тарифу, встановленого Постановою НКРЕКП від 26.11.2019 № 2516, а також у період ведення ліцензованої діяльності на підставі Постанови НКРЕКП від 24.10.2019 №2185, тобто до 20.04.2022. При цьому, у жодного з державних/правоохоронних/контролюючих органів України не виникало питань та/або зауважень щодо законності здійснення у період з 24.10.2019 по 20.04.2022 господарської діяльності ТОВ «ПВ Солар Стейшн» на ринку електричної енергії чи щодо законності продажу виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом. Так само, не були визнані недійсними та/або нечинними жодне з положень договору №717/01 від 24.09.2019 року, на підставі якого й виникла заборгованість ДП «Гарантований покупець».

18.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказав, що враховуючи встановлену Службою безпеки України та перевірену НКРЕКП інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 , якому на момент виникнення спірних правовідносин належало 35 % частки у статутному капіталі ТОВ «ПВ Солар Стейшн», громадянства держави-агресора - рф, позивач підпадає під дію обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187. При цьому, визначальним у вирішенні питання щодо поширення на відповідача дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, у контексті фактичних обставин цієї справи, є встановлення моменту станом на який ОСОБА_1 належало більше 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «ПВ Солар Стейшн». Зокрема, на момент складання актів за жовтень 2021, лютий-квітень 2022 ОСОБА_1 мав 35% частки у статутному капіталі ТОВ «ПВ Солар Стейшн». Зважаючи на вищенаведене позивач є учасником правовідносин (стягувачем), відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань. Відтак, наявність заборгованості Гарантованого покупця перед Позивачем відсутня з огляду на втрату Позивачем права на оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та ТОВ «ПВ Солар Стейшн» (виробник за «зеленим» тарифом) укладено договір № 717/01, відповідно до якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01).

Додатковою угодою № 265/01/21 від 09.02.2021 до договору від 24.09.2019 № 717/01 договір доповнено п. 1.2 в такій редакції: «За цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачам».

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом (п. 2.2 Договору купівлі-продажу в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01).

Згідно з п. 2.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Додатковою угодою № 265/01/21 від 09.02.2021 до договору від 24.09.2019 № 717/01 сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 2.6 в такій редакції: «Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку».

Згідно п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 265/01/21 від 09.02.2021 до договору від 24.09.2019 № 717/01) встановлено, що оплата електричної енергії, оплата продавцем за «зеленим тарифом» частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Додатковою угодою № 265/01/21 від 09.02.2021 до договору від 24.09.2019 № 717/01 сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 3.4 в такій редакції: «У випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період».

У відповідності до положень п. 4.5. договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку (в редакції додаткової угоди № 265/01/21 від 09.02.2021 до договору від 24.09.2019 № 717/01.

09.09.2022 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою № 1117 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - квітні 2022 року.

У жовтні 2021 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 968 294,31 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року. Відповідач за куплену у жовтні 2021 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 2 863 441.08 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 164_558 від 13.10.2021 на суму 492 028,34 грн, № 166_558 від 25.10.2021 на суму 405 001,08 грн, № 172_264 від 29.10.2021 на суму 277 679,61 грн, № 175_032 від 29.10.2021 на суму 96 445,97 грн, № 185_782 від 15.11.2021 на суму 558 860,44 грн, № 30/08/2023307_589 від 30.08.2023 на суму 840 300,91 грн, № 18/10/2023316_709 від 18.10.2023 на суму 1 426,69 грн, № 20/10/2023317_632 від 20.10.2023 на суму 597,95 грн, № 26/10/2023319_558 від 26.10.2023 на суму 2 164,33 грн, № 326_276 від 30.11.2023 на суму 1 925,85 грн, № 332_641 від 28.12.2023 на суму 3 288,33 грн, № 348_337 від 21.02.2024 на суму 9 705,88 грн, № 387_404 від 30.07.2024 на суму 157 234,26 грн, № 394_454 від 28.08.2024 на суму 16 781,44 грн.

У період з лютого по квітень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 4 487 640,12 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий - квітень 2022 року.

Відповідач за куплену електроенергію у період з лютого по квітень 2022 року розрахувався частково в сумі 2 296 283,43 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 207_223 від 15.02.2022 на суму 456 095,59 грн, № 211_854 від 24.02.2022 на суму 765 960,45 грн, № 30/08/2023307 від 30.08.2023 на суму 151 196,62 грн, № 215_964 від 29.03.2022 на суму 153 285,13 грн, № 217_688 від 07.04.2022 на суму 149 654,41 грн, № 218_619 від 15.04.2022 на суму 137 462,06 грн, № 30/08/2023307 від 30.08.2023 на суму 482 629,17 грн.

Також, 16.02.2023 між сторонами було підписано акт коригування до акту купівлі-продажу на лютий 2022 року, за яким суму зобов`язань за актом за лютий 2022 року зменшено на 4,72 грн.

За актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.04.2024 частину грошових зобов`язань в сумі 1 218 737,05 грн. за березень, квітень 2022 року було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, загальна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ТОВ «ПВ Солар Стейшн» за куплену електричну енергію у жовтні 2021 року та лютому-квітні 2022 року становить 1 077 468,15 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію ТОВ «ПВ Солар Стейшн» у позові просило стягнути з ДП «Гарантований покупець» 1 077 468,15 грн - основного боргу, 91 392,91 грн - 3 % річних та 325 574,31 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, в тому числі, договори про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

В ч. 4 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що за бажанням суб`єкта господарювання, який має намір продавати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантований покупець зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у будь-який час до початку будівництва та/або введення в експлуатацію відповідного об`єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і встановлення "зеленого" тарифу Регулятором. Договір укладається між гарантованим покупцем і суб`єктом господарювання незалежно від наявності інших договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, укладених щодо інших об`єктів електроенергетики такого суб`єкта господарювання.

При цьому, ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Судом встановлено, що 24.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №717/01, з подальшими змінами та доповненнями в редакції додаткових угод № 762/01/20 від 31.03.2020, № 763/01/20 від 31.03.2020, № 265/01/21 від 09.02.2021 відповідно до якого позивач зобов`язався продавати, а відповідач зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

За умовами п. 10.1 Порядку № 641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Відповідно до п. 10.2 Порядку купівлі з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно п. 10.3 Порядку купівлі після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до п. 10.4 Порядку купівлі після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Судом вище встановлено, що у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по квітень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 7 455 934 43 грн, проте ДП "Гарантований покупець" оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за "зеленим" тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором та Порядком № 641, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 077 468,15 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ДП "Гарантований покупець" за продану електричну енергію належним чином з позивачем не розраховувалося.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ДП "Гарантований покупець" порушило положення договору №717/01 від 24.09.2019 та Порядку 641, а також ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ "ПВ Солар Стейшн" в частині стягнення основного боргу в сумі 1 077 468,15 грн.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність у останнього заборгованості перед позивачем за договором, зокрема, внаслідок припинення (розірвання) укладеного між сторонами договору 20.04.2022 з огляду на факт анулювання позивачу ліцензії на право провадження діяльності з виробництва електричної енергії, який встановлений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 640/7896/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.04.2025 яка має, на думку ДП "Гарантований покупець", преюдиційне значення для справи № 910/8799/25, оскільки у даній справі було встановлено законність та обґрунтованість постанови НКРЕКП № 392 від 20.01.022 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ «ПВ Солар Стейшн» та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 24.10.2019 № 2185» та постанови НКРЕКП № 409 від 26.04.2022 «Про припинення дії «зеленого» тарифу ТОВ «ПВ Солар Стейшн», а отже і відсутні підстави для стягнення заборгованості за договором, який припинив свою дію судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд зауважує про те, що положення ч. 4 ст. 75 ГПК України є загальними процесуальними нормами.

У контексті наведеного вище суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18) згідно з яким: "….преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення".

Преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №907/762/16).

Водночас судом встановлено, що предметом спору у справі №640/7896/22 була правомірність дій НКРЕКП при прийнятті постанов № 392 від 20.04.2022 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ «ПВ Солар Стейшн» та № 409 від 26.04.2022 «Про припинення дії «зеленого» тарифу ТОВ «ПВ Солар Стейшн», у той час, як предметом спору у справі, що розглядається є стягнення заборгованості за придбану у жовтні 2021, лютому-квітні 2022 електричну енергію за Договором № 717/01 від 24.09.2019. Тобто, під час розгляду справи №640/7896/22 судами досліджувались інші обставини та було надано оцінку доводам сторін, які були предметом розгляду у тому спорі. Водночас певні висновки суду у справі № 640/7896/22 самі по собі не є преюдицією, оскільки у наведеній справі суди взагалі не досліджували питання щодо припинення Договору № 717/01 від 24.09.2019 внаслідок анулювання ліцензії позивачу, оскільки ці обставини не входили до предмета доказування.

Разом з тим, у п. 7.9. Договору (в редакції додаткової угоди № 762/01/20 від 31.03.2020 до договору від 24.09.2019 № 717/01) сторони погодили, що у випадку анулювання дії ліцензії продавця за «зеленим» тарифом на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дія цього Договору припиняється з дати анулювання ліцензії.

Як свідчать матеріали справи, 20.04.2022 НКРЕКП прийняла Постанову №392 Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ «ПВ СОЛАР СТЕЙШН» та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 24 жовтня 2019 року №2185.

Водночас, заборгованість відповідача перед ТОВ «ПВ СОЛАР СТЕЙШН» виникла у період чинності «зеленого» тарифу, встановленого Постановою НКРЕКП від 26.11.2019 № 2516, а також у період ведення ліцензованої діяльності на підставі Постанови НКРЕКП від 24.10.2019 №2185, тобто до 20.04.2022.

При цьому суд зазначає, що закінчення строку дії Договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/21315/21, від 14.02.2024 у справі № 911/94/23.

Таким чином, факт анулювання позивачу ліцензії на право провадження діяльності з виробництва електричної енергії, який встановлений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 640/7896/22, жодним чином не нівелює наявні у сторін зобов`язання за Договором, в тому числі щодо здійснення розрахунків за відпущену позивачем під час дії як ліцензії, так і Договору, електричної енергії.

Заперечуючи проти позову ДП "Гарантований покупець" також вказує на необхідності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", оскільки один із учасників ТОВ "ПВ Солар Стейшн" мав громадянство російської федерації, на підставі чого постановою НКРЕКП від 20.04.2022 № 392 анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ «ПВ Солар Стейшн» та визнано такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 24.10.2019 № 2185 "Про встановлення "зеленого" тарифу ТОВ «ПВ Солар Стейшн» та постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 409, припинено дію «зеленого» тарифу ТОВ «ПВ Солар Стейшн».

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської Федерації» (далі - постанова № 187) до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22.

Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПВ Солар Стейшн» на момент звернення з позовом (коли позивач прийняв рішення захистити своє право у спірних правовідносинах шляхом стягнення коштів за відповідним зобов`язанням) є юридичною особою приватного права, яке було зареєстровано 10.05.2018, засновниками (учасниками) якого є ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Термосистеми», резидентство: Україна, місцезнаходження: 61106, Харківська область, м. Харків, вул. Індустріальна, будинок 17; ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВ Солар Стейшн», резидентство: Україна, місцезнаходження: 51142, Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, с. Жданівка, вул. Центральна, будинок 23. Кінцевим бенефіціарним власником є фізична особа ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 35; фізична особа ОСОБА_2 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 30.

Отже, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що бенефіціарним власником, членом або учасником товариства, що має частку в статутному капіталі ТОВ «ПВ Солар Стейшн» не є російська федерація, громадяни російської федерації, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації.

Таким чином, оскільки позивач у цій справі не є особою, щодо якої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань, він не підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, то відсутні й підстави для обмеження права позивача на стягнення з відповідача грошових коштів.

При цьому, в подальшому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято рішення про видачу ТОВ «ПВ Солар Стейшн» ліцензії з виробництва електричної енергії. Відповідна Постанова №214 від 07.02.2023 оприлюднена на сайті Регулятора 08.02.2023.

Суд враховує, що Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

А отже, прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг рішення про видачу ТОВ «ПВ Солар Стейшн» ліцензії з виробництва електричної енергії також свідчить про необґрунтованість посилань відповідача на те, що на позивача розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187.

Також, суд також враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначаючи про неможливість здійснення розрахунків з позивачем за Договором, як з огляду на припинення Договору та анулювання ліцензії (що мало місце у квітні 2022 року), так і з огляду на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, здійснював у 2022-2024 роках, тобто після наведених відповідачем обставин, які за його доводами унеможливлюють здійснення таких розрахунків, розрахунки з позивачем за спірний період, зокрема згідно платіжних інструкцій № 30/08/2023307_589 від 30.08.2023 на суму 840 300,91 грн, № 18/10/2023316_709 від 18.10.2023 на суму 1 426,69 грн, № 20/10/2023317_632 від 20.10.2023 на суму 597,95 грн, № 26/10/2023319_558 від 26.10.2023 на суму 2 164,33 грн, № 326_276 від 30.11.2023 на суму 1 925,85 грн, № 332_641 від 28.12.2023 на суму 3 288,33 грн, № 348_337 від 21.02.2024 на суму 9 705,88 грн, № 387_404 від 30.07.2024 на суму 157 234,26 грн, № 394_454 від 28.08.2024 на суму 16 781,44 грн. за період - жовтень 2021 року, та платіжних інструкцій № 30/08/2023307 від 30.08.2023 на суму 151 196,62 грн, № 215_964 від 29.03.2022 на суму 153 285,13 грн, № 217_688 від 07.04.2022 на суму 149 654,41 грн, № 218_619 від 15.04.2022 на суму 137 462,06 грн, № 30/08/2023307 від 30.08.2023 на суму 482 629,17 грн. - за період квітень 2022 року, у зв`язку з чим, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на неможливість виконання ним обов`язків за Договором, які виникли під час його дії, в тому числі з огляду на його виконання відповідачем, а саме здійснення розрахунків із позивачем.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 91 392,91 грн. та інфляційні втрати у розмірі 325 574,31 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Солар Стейшн" (51142, Дніпропетровська область, Самарівський район, село Жданівка, вулиця Центральна, будинок 23; ідентифікаційний код 42124020) основний борг у розмірі 1 077 468 (один мільйон сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 15 коп., 3% річних в сумі 91 392 (дев`яносто одна тисяча триста дев`яносто дві) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 325 574 (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 31 коп. та 22 416 (двадцять дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 53 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.10.2025.

Суддя О.А.Грєхова