Рішення № 131032739, 06.10.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2025Справа № 910/9349/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС Рішення»

про стягнення 199.092,62 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

28.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС Рішення» про стягнення 199.092,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору про надання послуг № 14/3-11/2018-ДМС від 20.11.2018, позивачем було здійснено оплату на загальну суму 299.250,00 грн в два етапи на підставі виставлених рахунків № 35 від 21.11.2018 та № 21 від 24.05.2019, що підтверджується платіжним дорученням та меморіальним ордером. Однак відповідач надав послуги лише частково на суму 199.500,00 грн, що підтверджується актом про надання послуг № 14 від 27.05.2019. У зв`язку з тим, що відповідачем зобов`язання за договором виконано не у повному обсязі, позивач направив претензію № 14/3-1347/24947/2020-00/вих від 08.04.2020, в якій повідомив про розірвання договору з 28.02.2020 та вимогою повернути авансові кошти в сумі 99.750,00 грн. Листом № 20/02-Л-01 від 18.02.2020 відповідач відмовив у задоволенні цієї вимоги та закликав здійснити розрахунок за послуги в повному обсязі. Позивач листом № 1347/24947/2020-00/вих від 08.04.2020 знову звернувся до відповідача з вимогою повернення авансових коштів, на яку отримав відмову листом № 20/02-Л-02 від 16.04.2020. та № 14/3-2002/35104/2020-00/вих від 27.06.2020. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 199.092,62 грн, з яких 99.750,00 грн основного боргу, 88.181,80 грн інфляційних витрат та 16.160,82 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9349/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.08.2025 о 16:54 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 26.08.2025 включно.

08.08.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки вважає, що належним чином і в повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання в частині розробки та постачання програмної продукції, що передбачає автоматизацію бізнес-процесів «Пошук юридичної справи» та «Вивірка транзитних рахунків 2924». Результати тестування були підтверджені замовником - АТ «Ощадбанк», що підтверджується листуванням з представниками замовника. Відповідно до умов договору, АТ «Ощадбанк» у встановлений строк не підписав акти приймання-передачі та не надав жодних письмово оформлених і належним чином вмотивованих зауважень, що відповідно до положень договору свідчить про фактичне прийняття результатів робіт без зауважень.

21.08.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не виконав послугу «Розробка та постачання програмної продукції, що передбачає автоматизацію бізнес-процесу «Пошук юридичної справи» у строк до 27.12.2018 (п. 2 додатку № 1 до договору). Програмне забезпечення у визначений договором строк не було розроблене, права на ПЗ не передані замовнику, акт прийому-передачі не підписано, що і стало причиною відмови замовника від договору і направлення листа № 14/3-566/10979/2020-00/вих від 11.02.2020 «Щодо розірвання договору» із вимогою про повернення авансу за невиконані послуги. Відповідачем не доведено направлення позивачу 20.02.2020 документів «рахунок на оплату № 4 від 18.02.2020 та акт надання послуг № 5 від 18.02.2020 належним чином, оскільки надані на підтвердження цієї обставини докази не підтверджують направлення відповідачем та вручення позивачу документів. Через повну втрату актуальності послуги, яка мала бути надана ще в грудні 2018 року, позивач реалізував право на одностороннє розірвання договору, надіславши лист № 14/3-566/10979/2020-00/вих від 11.02.2020 «Щодо розірвання договору», який був отриманий відповідачем. Таким чином, усі дії відповідача після розірвання договору, зокрема надсилання електронних листів із нібито скан-копіями акта та рахунку чи поштових відправлень, не мають жодного правового значення. Після отримання вимоги (повідомлення), відповідач був зобов`язаний повернути аванс за невиконані послуги, але цього не зробив. Отже, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань підтверджується відсутністю підписаного акту щодо послуги «розробка та постачання програмної продукції, що передбачає автоматизацію бізнес-процесу «Пошук юридичної справи», а також відсутністю доказів надсилання такого акта відповідачем до відмови позивача від договору.

29.08.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що посилання позивача на умови договору щодо строку постачання програмної продукції (до 27.12.2018) не можуть вважатися юридично обґрунтованими, оскільки виконання цього обов`язку прямо було поставлене у залежність від забезпечення позивачем наявності належного тестового середовища. Така умова була юридично закріплена у договорі, і саме її невиконання з боку позивача унеможливило дотримання зазначеного строку. Твердження позивача про те, що електронне листування між сторонами не може підтверджувати належне виконання зобов`язань за договором, є необґрунтованим та свідчить про намагання уникнути об`єктивного розгляду справи по суті. Надані відповідачем матеріали (електронне листування - додаток 2) є належними доказами, оскільки вони безпосередньо стосуються предмета спору та підтверджують фактичні обставини реалізації проекту, зокрема підтвердження з боку позивача факту належного виконання робіт, зокрема, що уповноважена особа позивача засвідчила успішне впровадження та визнала результати проекту такими, що виконані успішно. Твердження позивача про неможливість перевірки квитанції за допомогою трекінгу не може вважатися обґрунтованим, оскільки необхідно враховувати дату видачі квитанції (понад п`ять років тому), а також встановлені регламентом та порядком АТ «Укрпошта» строки зберігання документів і відомостей. Для належного підтвердження своїх доводів у судовому процесі позивач мав звернутися до АТ «Укрпошта» з офіційним запитом щодо витребування інформації про відповідне рекомендоване поштове відправлення

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМС Рішення» (відповідач, виконавець) було укладено договір про надання послуг № 14/3-11/2018-ДМС (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги з розробки та постачання Програмної продукції, а також надати невиключне право на використання Програмної продукції (надалі - послуги), опис якої наведено у додатку № 1 «Опис, вартість та строки надання Послуг» до цього договору, що є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Згідно з п. 2.2 договору вартість та строки надання послуг наведені у додатку № 1 «Опис, вартість та строки надання Послуг» до цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем у встановлений строк не було надано послуги за договором у повному обсязі внаслідок чого договір був розірваний за ініціативою позивача в односторонньому порядку з 28.02.2020, а отже відповідач має повернути сплачену суму попередньої оплати в розмірі 99.750,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін та діє до 31.12.2019 (включно), а в частині гарантійних зобов`язань виконавця згідно розділу 6 цього договору - до повного виконання зобов`язань за цим договором, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором складається з вартості наданих послуг та невиключного права на використання Програмної продукції по ньому, згідно з додатком № 1 до договору, та становить 399.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник здійснює оплату вартості послуг та невиключного права на використання Програмної продукції згідно з графіком платежів, зазначеним в додатку № 1 до цього договору.

У додатку № 1 до договору визначено, що 1-й платіж, що складає 50% від загальної вартості послуг в сумі 199.500,00 грн сплачується протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту (дати) отримання від виконавця оригіналу рахунку на оплату.

Згідно з п. 3.3 договору замовник здійснює оплату за цим договором в безготівковому порядку шляхом переказу відповідної суми коштів на поточний рахунок виконавця, що зазначений в розділі 15 цього договору, на підставі надісланого виконавцем на адресу замовника оригіналу рахунку-фактури засобами поштового або кур`єрського зв`язку.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 35 від 21.11.2018 на оплату послуг за договором (50% передплата) від вартості договору на суму 199.500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 199.500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6749 від 28.11.2018 в призначенні платежу якої зазначено «Зг. рах. № 35 від 21.11.2018, дог. № 14/3-11/2018 ДМС від 20.11.2018 розробка та постач. ПП, що передбачає автомат. бізнес-процесу «Пошук юридичної справи» та Вивірка транзитних рахунків 2924» на основі отриманих вимог та даних, без ПДВ».

Згідно з додатком № 1 від 21.11.2018 до договору, відповідач у строк 20 робочих днів з дати зарахування першого платежу та при умові готовності тестового середовища повинне було виконати всі зобов`язання з «Розборки та постачання Програмної продукції, що передбачає автоматизацію бізнес-процесів «Пошук юридичної справи» та «Вивірка транзитних рахунків 2924» на основі отриманих вимог та даних».

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, позивач мав виконати обумовлені договором послуги у строк до 27.12.2018 включно.

Відповідно до п. 4.1 договору після завершення надання послуг виконавець надсилає замовнику засобами поштового або кур`єрського зв`язку 2 (два) примірники акта наданих послуг (надалі - акт).

Згідно з п. 4.2 договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання примірників акта замовник підписує їх та повертає один примірник акта виконавцю, або у цей же строк надає вмотивовану відмову від підписання акта. В цьому випадку сторони складають та підписують акт про невідповідність з переліком зауважень. Виконавець повинен усунути за власний рахунок всі зауваження згідно акта про невідповідність в строки, що визначені сторонами в акті про невідповідність. Після усунення зауважень сторони підписують акт.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2019 між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт про надання послуг № 14 від 27.05.2019, відповідно до якого виконавцем було надано заявнику послугу «розробка та постачання програмної продукції, що передбачає автоматизацію бізнес-процесу «Вивірка транзитних рахунків 2924», вартістю 199.500,00 грн

Відповідач виставив позивачу рахунок № 21 від 24.05.2019 на оплату послуг за договором від вартості договору на суму 99.750,00 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 99.750,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 3950 від 14.06.2019 в призначенні платежу якого зазначено «Зг. рах. № 21 від 24.05.19, дог. № 14/3-11/2018 ДМС від 20.11.2018 розробка та постач. ПП, що передбачає автомат. бізнес-процесу «Пошук юридичної справи» та Вивірка транзитних рахунків 2924» на основі отриманих вимог та даних, без ПДВ.

Твердження відповідача про те, що ним належним чином і в повному обсязі виконано договірні зобов`язання з посиланням на те, що результати тестування були підтверджені позивачем, що підтверджується листуванням з представниками позивача не відповідають дійсності, оскільки з поданого листування вбачається, що у позивача був відсутній доступ до ГУ по м. Києві та Київській області, на отримання якого він очікує; успішним є результат здійснений щодо тестування пошуку юридичних справ на мережевих ресурсах Донецького та Миколаївського РУ, повідомлено про готовність позивача до тестування наступних РУ; також вбачається, що існують проблеми з обліковими записами.

Послання відповідача на те, що позивач у встановлений строк не підписав акти приймання-передачі та не надав жодних письмово оформлених вмотивованих зауважень, що свідчить про фактичне прийняття результатів робіт без зауважень не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем належними засобами доказування не доведено, що ним акти приймання-передачі було надіслано позивачу у встановлений п. 4.1 договору спосіб, тому відсутні підстави вважати що ці акти є прийнятими позивачем в силу п. 4.2 договору.

Отже, відповідачем належними засобами доказування не доведено виконання умов договору щодо постачання позивачу Програмної продукції, що передбачає автоматизацію бізнес-процесів «Пошук юридичної справи».

Відповідно до п. 12.2 договору будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. З метою виконання умов цього договору сторони, для вчинення дій, які не носять юридичного характеру, мають право використовувати інші канали зв`язку, ніж зазначені в цьому пункті договору (телефон, e-mail тощо). Будь-які повідомлення та документи, необхідні для виконання умов цього договору, направляються за рахунок відправника.

Згідно з п. 12.3 договору замовник має право в односторонньому порядку в повному обсязі відмовитись від договору (розірвати договір) попередивши про це виконавця не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання договору. В даному випадку договір вважається розірваним з моменту спливу зазначеного строку повідомлення замовником про це, якщо інша дата не буде вказана в самому повідомленні.

Відповідно до п. 12.4 договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дати одержання виконавцем письмового повідомлення замовника сторони зобов`язані провести всі взаєморозрахунки між собою в частині зобов`язань, які були фактично виконані сторонами на дату одержання даного повідомлення.

Позивач листом № 14/3-566/10979/2020-00/вих від 11.02.2020 «Щодо розірвання договору», враховуючи той факт, що взаємодія замовника з виконавцем в частині впровадження бізнес-процесу «Пошук юридичної справи» на основі отриманих вимог та даних не здійснюється та виконавцем не виконано в повному обсязі роботи щодо реалізації даного процесу, керуючись п. 12.3. договору, повідомив відповідача про розірвання договору з 28.02.2020; позивач зазначив про необхідність у 10-денний термін з дати отримання повідомлення повернути авансові кошти, сплачені позивачем кошти в сумі 99.750,00 грн.

Відповідач у відповідь листом № 20/02-Л-01 від 18.02.2020 повідомив позивача, що виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі та керуючись п.п. 2.1, 5.2.1, 5.3.1,12.4 договору просив погасити заборгованість, яка складає 99.750,00 грн, протягом 10 (десяти) робочих днів.

У ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір є розірваним з 28.02.2020.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 14/3-1347/24947/2020-00/вих від 08.04.2020 в якій повідомлено, що договір розірвано з 28.02.2020 з вимогою протягом 10 (десяти) робочих днів з дати одержання цієї претензії провести у разі необхідності звірку взаєморозрахунків та провести розрахунки з позивачем за ненадані послуги за договором та повернути авансові кошті, сплачені позивачем за договором у сумі 99.750,00 грн.

Відповідач листом № 20/02-Л-02 від 16.04.2020 повідомив позивача, що він виконав свої зобов`язання перед замовником за договором в повному обсязі та просив позивача погасити свою заборгованість, яка складає 99.750,00 грн протягом 10 (десяти) робочих днів.

Позивач листом №. 14/3-2002/35104/2020-00/вих від 27.05.2020 «Щодо виконання зобов`язання за договором» відмовив в задоволенні вимоги відповідача про сплату 99.750,00 грн, повторно наголосив на необхідність повернення авансу в сумі 99.750,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 63 - 66).

Правовий аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Узагальнюючи викладене можна дійти висновку, що строк дії договору закінчився, що свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок надання послуги, якої фактично не надано.

З огляду на викладене, за відсутності визначеного умовами договору документального підтвердження наданих послуг позивачу у повному обсязі, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 99.750,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 99.750,00 грн попередньої оплати підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 83.181,80 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 99.750,00 грн за період з березня 2020 року по червень 2025 року) та 16.160,82 грн 3% річних (нарахованих на суму 99.750,00 грн за період з 29.02.2020 по 24.07.2025).

Суд погоджується з визначеним позивачем початком періоду прострочення нарахування з 29.02.2020, оскільки позивачем у повідомленні про розірвання договору встановлено строк для повернення коштів - протягом 10 днів з дати його отримання, проте не подано жодних доказів надіслання та отримання відповідачем цього повідомлення.

Однак, враховуючи те, що відповідачем надано відповідь на це повідомлення 18.02.2020 суд вважає вірним здійснення обрахування строку для виконання відповідачем вимоги щодо повернення коштів саме з цієї дати, а отже відповідач мав повернути кошти позивачу у строк до 28.02.2020 включно, та відповідно першим днем простроченням слід вважати 29.02.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 83.181,80 грн інфляційних втрат та 16.160,82 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС Рішення» (02140, м. Київ, проспект Бажана, 12, офіс 315; код ЄДРПОУ 37960915) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна. 12г; код ЄДРПОУ 00032129) 99.750 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп. попередньої оплати, 83.181 (вісімдесят три тисячі сто вісімдесят одну) грн 80 коп. інфляційних витрат, 16.160 (шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн 82 коп. 3% річних та 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова