Ухвала суду № 131029863, 14.10.2025, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 526/3224/24

Провадження № 1-кп/539/251/2025

УХВАЛА

14.10.2025

Колегія суддів Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцясела Максимівка Миргородського (колишнього Гадяцького) районуПолтавськоїобласті, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненнікримінальнихправопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст.263-1, ст.348 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області знаходиться зазначене кримінальне провадження. Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання послався на те, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення обґрунтовується доказами, наявними у кримінальному провадженні. Ризики, встановлені судом при обранні та продовженні запобіжного заходу, а саме ризик переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились і не перестали існувати. Обставини, які би вказували на їх зміну або припинення, відсутні. Зазначив, що на теперішній час метою продовження застосування саме такого запобіжного заходу є запобігання зазначеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.

Захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням, в якому просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування клопотання послався на те, що на даний час ризиків, на які посилається прокурор, не існує взагалі, оскільки підзахисний ОСОБА_6 позбавлений будь-якої можливості впливати як на потерпілого, так і на свідків з огляду, на те, що потерпілий звільнений з посади начальника Галицького відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області, наразі призваний на військову службу до лав ЗСУ, яку проходить поза межами Миргородського району. Свідки проживають в іншому населеному пункті, ніж проживав до арешту ОСОБА_6 . Більш того, ніяких протиріч, які б давали підстави впливати на потерпілого та свідків, у показаннях останніх з показаннями обвинуваченого немає. Відсутній і ризик вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, хоча б з огляду на те, що знаряддя злочинів вилучені під час досудового розслідування, більш того, вони добровільно видані підзахисним, тому ніякої можливості продовжувати вчинення злочину ОСОБА_6 не має, як і не має такого бажання. Повному запобіганню ризикам переховування обвинуваченого від суду є альтернатива застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який був застосований ще на початку досудового розслідування і умови якого він не порушував упродовж 40 діб. Навіть після зміни апеляційним судом запобіжного заходу на тримання під вартою, оскільки до фактичного його арешту сплинула ціла доба, ОСОБА_6 перебував вдома за місцем проживання в с. Максимівка Миргородського району, не переховувався, маючи таку можливість, а очікував на прибуття конвоїрів. Також просить суд взяти до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання в с. Максимівка Миргородського району, тривалий час проживає в будинку АДРЕСА_1 , отриманому в спадщину від своєї покійної матері. Обвинувачений ОСОБА_6 має похилий вік та незадовільний стан здоров`я, який за час перебування під вартою в умовах несвободи упродовж 15 місяців різко погіршився. Згідно письмових повідомлень Полтавської міської медичної частини (№23) ОСОБА_6 має низку тяжких захворювань, продовжує перебувати під постійним динамічним наглядом медичних працівників медичної частини та отримувати відповідне стаціонарне лікування з приводу наявних хронічних захворювань. Відтак, навіть із цих підстав, в силу немічності, він не може вчиняти дії, віднесені до ризиків, зазначених у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таким чином, цілодобовий домашній арешт здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти зазначеним ризикам. Обвинувачений підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Прокурор заперечував проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з підстав викладених у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Потерпілий у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Вислухавши клопотання та доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення. Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Згідно ч.7 ст. 194 КПК Україниобов`язки,передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені напідозрюваного,обвинуваченогона строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, зокрема, під час розгляду клопотання про застосуваннязапобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст.263-1, ст.348 КК України. Це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду після скасування судом апеляційної інстанції вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.01.2025.

Судом встановлено що 03.06.2024 ухвалою слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 30.07.2024.

10.07.2024 ухвалою Полтавського апеляційного суду відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 30.07.2024 включно. У подальшому в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження строк тримання під вартою, зокрема, востаннє ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02.09.2025 було продовжено до 31.10.2025. Судом при продовжені ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України. Суд вважає, що на час розгляду цього клопотання встановлені раніше судом ризики: переховуватися від суду (з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень); відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків (неодружений, не має неповнолітніх дітей, інших осіб, які перебувають на його утриманні)); впливу на свідків, які не допитані в ході судового розгляду; вчинення іншого кримінального правопорушення ( ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кількох умисних правопорушень, зокрема особливо тяжкого злочину) не зменшилися і наразі продовжують існувати. Щодо наявності ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, суд вважає, що зазначений ризик на теперішній час зменшився, оскільки станом на час розгляду цього клопотання потерпілий проходить військову службу у Збройних Силах України. При цьому суд зазначає, що факт проходження потерпілим військової служби не усуває повністю вказаного ризику.

Судом також встановлено та взято до уваги, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою (1 рік 3 місяці), не допускав порушень застосованого до нього в ході досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, має постійне місце проживання, раніше не судимий, є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров`я у зв`язку з наявними хронічними захворюваннями. Суд вважає, що вірогідність ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від виконання процесуальних обов`язків не є високою. Суд не погоджується з прокурором, що встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, на даний час може запобігти лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і тільки такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 (за виключенням відвідування медичних закладів за відповідної необхідності, прибуття за викликом до суду та необхідності прибуття в укриття у разі оголошення повітряної тривоги) на строк два місяці та покласти на обвинуваченого певні обов`язки, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду за кожною вимогою; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 194, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 (за виключенням відвідування медичних закладів за відповідної необхідності, прибуття за викликом до суду та необхідності прибуття в укриття у разі оголошення повітряної тривоги) на строк два місяці, тобто до 13 грудня 2025 року включно. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на строк по 13 грудня 2025 року включно обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 2) прибувати до суду за кожною вимогою; 3) утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні. Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно. Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23» та органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого для негайного виконання. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 16.10.2025 о 12 годині 00 хвилин.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3