Рішення № 131028473, 01.10.2025, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2596/25

Номер провадження 2/725/797/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2025 року

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ТОВ« Європейськаагенція зповернення боргів» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 15 липня 2024 року між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено кредитний договір №2937466, за умовами якого відповідач отримав 5000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором на строк до 13 серпня 2024 року.

При цьому вказувало, що підписанням цього договору позики ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомився на сайті https:\\clickcredit.ua\informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ( п.п. 5.1 п. 5 договору позики), а також погодився, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб- сайту та мобільного додатку « Click Credit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https:\\clickcredit.ua\informaciya (надалі Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі ( п.п. 5.3 п. 5 Договору).

Вказував, що ці Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Також вказував, що договір позики укладено у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунакаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно закону України «Про електронну комерцію»

Крім того, в обґрунтування позову зазначало, що позикодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит на потрібну суму, а відповідач зі свого боку взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості .

Також позивач зазначав,що 14червня 2021року між ТОВ«1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2937466 від 15 липня 2024 року. При цьому. відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №33 від 8 жовтня 2024 року ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17250 грн., з яких 5000 грн. сума основного боргу, 14.50 відсотки, 10000 заборгованість по пені та 2235 грн. 50 коп. комісія за надання позики.

Посилаючись на вищевказане та умови кредитного договору, товариство просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2937466від 15липня 2024року у розмірі 17250 грн., з яких 5000 грн. сума основного боргу, 14.50 заборгованість за відсотками, 10000 заборгованість по пені та 2235 грн. 50 коп. заборгованість по сплаті комісії за надання позики, а також судові витрати .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у матеріалах справи, зокрема у позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд спраив у його відсутності та у разі не явки в судове засідання відповідача, вказував., що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а також вказував про часткове визнання позовних вимог, зокрема в частині повернення суми основного боргу за кредитом, однак заперечував в частині вимог про стягнення боргу по сплаті процентів, пені та комісії, надавши суду докази на підтвердження проходження ОСОБА_1 військової служби та призову по мобілізації, починаючи з 24 жовтня 2023 року і по даний час.

Ураховуючи неявку в судове засідання учасників справи, її розгляд проводився у їх відсутності та на підставі наявних у справі доказів та без проведення фіксування судового засідання.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази по справі, приходить до наступного.

Так, з матеріалів справи убачається, що15 липня 2024 року між відповідачем та ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено кредитний договір №2937466, за умовами якого відповідач отримав 5000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором на строк до 13 серпня 2024 року (а.с. 5-8).

Відповідно до умов Договору, погодженого сторонами, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній п. 21. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.4.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника ( п. 1 Договору).

Крім того, умовами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 2235,50 грн., нараховується за ставкою 44,71% від суми кредиту (п. 2.4 Договору).

Проценти за користування кредитом з другого дня користування позикою до дати повернення позики / день 0,01 % (фіксовані). Крім того, договором визначено, що обчислення орієнтованої річної процентної ставки базується на припущеннях, що договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору та що позикодавець та позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договору. У випадку укладення додаткової угоди про зміну строку, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору, розрахунок денної процентної ставки здійснюється станом на день внесення таких змін до Договору.

Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами договору , здійснюється за наступною методикою: ( загальні витрати за споживчим кредитом на весь строк дії Договору : 2225 грн. : ( загальний розмір споживчого кредиту (Сума позики): 5000 грн. ) / (строк дії договору : 30 днів) Х 100 = 1,5 % відсотків в день. Ставки, визначені цим пунктом є незмінні протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до Договору.

Крім того, умовами договору визначено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до повернення позики (включно), на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою до повного погашення заборгованості за договором. Проценти не нараховуються за перший день користування позикою. Комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики ( в перший день користування позикою), що визначена п. 2 Договору ( п. 4 Договору).

Даний договір позики укладено у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунакаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно закону України «Про електронну комерцію» Підписаний даний кредитний договір відповідачем електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Крім того, підписанням цього договору позики ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомився на сайті https:\\clickcredit.ua\informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ( п.п. 5.1 п. 5 договору позики), а також погодився, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб- сайту та мобільного додатку « Click Credit» ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https:\\clickcredit.ua\informaciya (надалі Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі ( п.п. 5.3 п. 5 Договору).

При цьому, як зазначає позивач грошові кошти були перераховані ОСОБА_1 й відповідно останнім доказів на спростування вказаного не надано, а у поданому клопотанні його представником вказано, що вони не заперечують вимогу позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000 грн.

Так, згідно з частиною першою статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055ЦКУкраїни кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2статті 1055 ЦК Україникредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207ЦКУкраїни визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633ЦКУкраїни публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634цьогоКодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі частини 1 та 2 статті 638ЦКУкраїни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640ЦКУкраїни договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11ЗаконуУкраїни«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639ЦКУкраїни договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13ЗаконуУкраїни «Проспоживчекредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцеві третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11ЗаконуУкраїни"Проелектроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис",за умовами користування засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Таким чином, наданими позивачем доказами достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні зобов`язання та товариство виконала свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 5000 грн. й відповідно доказів на спростування вказаного суду не надано.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань згідно кредитного договору не виконав.

Зокрема, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем за договором №2937466від 15липня 2024року у розмірі убачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 17250 грн., з яких 5000 грн. сума основного боргу, 14.50 заборгованість за відсотками, 10000 заборгованість по пені та 2235 грн. 50 коп. заборгованість по сплаті комісії за надання позики, яка нарахована за період з 8 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року ( а.с. 18).

Також зматеріалі справиубачається,що 14червня 2021року між ТОВ«1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» за плату набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договорами товариств.

Так, згідно положень цивільного законодавства, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України)).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2ст. 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); дарування (частина другастатті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України) ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Яквстановлено судом,між товариствомз обмеженоювідповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» вчинено договір відступлення права вимоги від 14 червня 2021 року.

При цьому. відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №33 від 8 жовтня 2024 року ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17250 грн., з яких 5000 грн. сума основного боргу, 14.50 відсотки, 10000 заборгованість по пені та 2235 грн. 50 коп. комісія за надання позики ( а.с. 10-17).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що права вимоги за договором №2937466 від 15 липня 2024 року між відповідачем та ТОВ « 1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 перейшло відпервісного кредиторатовариства зобмеженою відповідальністю«Мілоан» донового кредитора ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

При цьому, за змістом частини 1, 3статті 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 обов`язку за кредитним договором з повернення кредиту в сумі 5000 грн., сплати відсотків та комісії.

Так, положеннями ч.1 ст.12ЦПКУкраїни визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостоїст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

При цьому, відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правиломстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписамистатті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, відповідно до пункту 1статті 13 Закону України "Про електронну комерцію"розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно дозаконів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).

Так, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Крім того, ст.526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до змісту ст.ст.610, 612 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не надав суду виписки з особового рахунку за картковим рахунком на спростування обставин отримання 15 липня 2024 року кредиту в сумі 5000 грн., а тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5000 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач, звертаючись до суду із вищевказаним позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 14,50 грн., пеню в сумі 10000 грн. та 2235, 50 заборгованості по сплаті комісії.

Так, відповідно до частини першоїстатті 1048ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті проценті та пені, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до пункту 15 частини 14Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Верховний суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22) зазначив, що відповідно до підпункту 3 пункту 4Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 рокустаттю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язанимз моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цьогоЗаконупоширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннямиЗакону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошенняУказу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 рокута триває по теперішній час.

За змістомстатті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертійстатті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

При цьому, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістіввитяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Так, представником відповідача суду надані наступні документи, а саме: довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України від 11 травня 2024 року № 284, відповідно до якої ОСОБА_1 починаючи з 22 січня 2024 року по 16 квітня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, залучався до участі в бойових діях ( а.с. 54), військовий квиток серії НОМЕР_1 відповідно до якого ОСОБА_1 , починаючи з 24 жовтня 2023 року і по даний час перебуває на військовій службі ( а.с. 55 59), посвідчення учасника бойових дій від 10 червня 2024 року та довідка в/ч НОМЕР_2 від 27 травня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині з 15 грудня 2024 року і по даний час.

З огляду на наведене ОСОБА_1 євійськовослужбовцем та знаходиться на військовій службі з 24 жовтня 2023 року.

При цьому, відомості про звільнення з військової служби відсутні й відповідно доказів на підтвердження звільнення відповідача з військової служби представником товариства суду не надано.

Отже, наданими представником відповідача доказами доведено право відповідача пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» процентів за користування кредитом, а також нарахованої пені з 8 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року відсутні, оскільки на відповідача як військовослужбовця в період дії особливого періоду поширюється дія встановленихчастиною 15статті 14ЗаконуУкраїни«Про соціальнийіправовийзахист військовослужбовцівтачленівїх сімей» пільг.

Крім того, частиною третьої статті 1054ЦКУкраїни особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зокрема, у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавствапро захистправ споживачів(частинадруга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42КонституціїУкраїни передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011усправі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті1, статті11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42КонституціїУкраїни треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України«Прозахистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» визначено, що кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно ізцим Закономпослуга -це діяльністьвиконавця знадання (передачі)споживачеві певноговизначеного договоромматеріального чинематеріального блага,що здійснюєтьсяза індивідуальнимзамовленням споживачадля задоволенняйого особистихпотреб;споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Проспоживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

В свою чергу банк чи інша фінансова установа не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Крім того, на виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом,вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності)за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Так, на підставі пункту 2.4 договору позики № 2937466 від 15 липня 2024 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2235,50 грн., яка нараховується за ставкою 44,71 % від суми наданої позики одноразово й відповідно дана сума також підлягає стягненню.

Із урахуванням наведених вище обставин та вимог закону, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вимог товариства про стягнення суми основного боргу в розмірі 5000 грн. та комісії в розмірі 2235,50 грн.

Крім того, ч.1 ст.141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині вимог в розмірі 1211,20 гривень.

При цьому, наявність у відповідача посвідчення учасника бойових дій не свідчить про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» так, як згідно вказаного пункту звільняться від сплати судового збору учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах,пов`язаних з порушенням їхніх прав, а в даному випадку, на розгляді, перебуває справа про стягнення кредитної заборгованості та не пов`язана з порушенням прав учасника бойових дій.

Керуючись ст. ст.4,7,8,11,12,13,76,77,81,83,141,247,258,259,263,265 ЦПК України, ст. ст.526,549,1048,1050,1054 ЦК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30) заборгованість за кредитним договором №2937466 від 15 липня 2024 року в загальному розмірі 7235 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1211 грн. 20 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягомтридцяти днів з дня його вручення до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Піхало Н.В.